WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

загрожує завдати шкоди місцевим виробникам. Для експортерів з країн із ринковою економікою за еталон "нормальності" береться ціна аналогічного товару на їх внутрішньому ринку, а з "неринковою" -сконструйована (оцінні витрати експортера плюс середній прибуток) ціна, або ціна аналогічного (подібного) товару на ринку третьої країни на вибір Комісії. Такий підхід дискримінує країни СНД і ЦСЕ, тим більше, що в ринковому варіанті антидемпінгові санкції можуть вибірково обертатися проти окремих фірм-експортерів, а при "неринковому" - поширюються, як правило, на країну-експортера в цілому.
Проти України в ЄС діють у даний час антидемпінгові санкції по 14 товарах (метали, добрива, хімікати), що охоплює біля 0,8% загального і 4% промислового експорту України в ЄС.[109, с.176]
Високий рівень державного регулювання економіки традиційно був важливою рисою господарського життя країн Латинської Америки. Дуже характерним для регіону був тарифний протекціонізм (рівні мит належали до числа найвищих у світі), а також різні заходи нетарифного регулювання ЗЕД. Механізми захисту внутрішнього ринку сприяли індустріалізації латиноамериканських держав. У середині 70-х років, однак, були вичерпані резерви розвитку за рахунок виробництв, що заміщають імпорт, і темпи економічного зростання почали сповільнюватися. Потреби відновлення виробничого апарату і залучення іноземних інвестицій сприяли початку лібералізації зовнішньоторговельного режиму. Однак цей процес був перерваний борговою кризою в регіоні 1982 р. [14, с.55]
У найбільших латиноамериканських країнах у середині 90-х років зафіксовані такі максимальні ставки імпортних мит (із ціни товару СІФ): Бразилії - 40% (середньозважений рівень митного обкладення - 14,2% у порівнянні з 32,2% в 1990 р.), Мексиці - 20% (аналогічно, 10,4%), Аргентині - 22% (9,36%), Венесуелі - 25%, Чилі - 11% практично оподатковуються митом тільки "предмети розкоші", Перу - 25%, Болівії - 10%. Як правило, найвищі ставки імпортних мит застосовуються відносно до ввезення промислових товарів тривалого користування (у цю групу включені легкові автомобілі) і деякі види продовольства, що конкурують із національним виробництвом.
Ряд латиноамериканських країн (Аргентина, Уругвай та ін.), сприяючи розвитку національного експорту, у той же час вводять експортне мито на деякі традиційні експортні товари (зерно, м'ясо, соя-боби, шкіру, шерсть і т.п.) у періоди найбільш сприятливої кон'юнктури для них на світових ринках (при погіршенні кон'юнктури мита скасовуються), а також у період різкого падіння курсу національної валюти в порівнянні з інфляційним зростанням цін у країні (із метою вилучення надприбутку на користь держави).
Зовнішньоекономічна політика Японії й азіатських нових індустріальних країн (НІК) прагне гнучко реагувати на внутрішні і міжнародні чинники і сполучити протекціоністські заходи з орієнтацією на зовнішні ринки.
Політика імпортозаміщення відіграла важливу позитивну роль у процесі індустріалізації азіатських держав. Високі митні бар'єри захистили нові виробництва від конкуренції з боку якісних західних товарів. Однак незабаром відбулося насичення новими промисловими товарами внутрішнього ринку через його вузькість і у зв'язку з низьким життєвим рівнем місцевого населення. Наявність дешевої робочої сили допомогла орієнтації на зовнішні ринки. Високими митними бар'єрами були захищені в Японії - сталеливарна промисловість, у Південній Кореї - виробництво цементу, на Тайвані - текстильна галузь. У той же час на експорт відразу ж стали працювати через відсутність у населення достатніх коштів: у Японії і Південній Кореї - виробництво телевізорів, на Тайвані - випуск холодильників і кондиціонерів. Лише в міру зростання доходів населення і посилення конкуренції на міжнародних ринках місцеві виробники почали приділяти увагу національному ринку, захищеному від закордонних товарів тарифними і нетарифними бар'єрами [13, с.12].
Перетворення Республіки Корея на державу з передовою індустрією стало можливим завдяки вмілому курсу на створення промисловості з експортною орієнтацією. Спочатку південнокорейське керівництво проводило політику імпортозаміщення для створення основ промисловості. Однак незабаром експорт став розглядатися як головне фінансове джерело і "локомотив" індустріалізації.
Завоювавши міцні позиції на світових ринках, Республіка Корея увійшла в число найбільших світових експортерів. Однак агресивна експортна політика викликала економічні санкції, і для закріплення завойованого становища у світогосподарській системі знадобилася лібералізація зовнішньоторговельного режиму й економічної політики в цілому.
Середній рівень митного оподаткування в країні знизився з 23,7% у 1983 р. до 12,7% у 1989 р. і 7,9% у 1993 р. Успішно розвивалося і скасування нетарифних обмежень. У той же час Південна Корея традиційно зберігає високі мита на сільгосппродукти (м'ясні і молочні вироби, овочі та ін.), а також на рибу і морепродукти. Передумовою лібералізації було неухильне зростання експорту. У 1980 р. Республіка Корея посідала друге місце серед країн, що розвиваються, по експорту промислової продукції, а в 1988 р. вийшла на перше. [24, с.60]
Зовнішньоекономічна стратегія Китайської Народної Республіки (КНР) є типовою для країн, що успішно йдуть шляхом "розвитку, що наздоганяє". Головна риса цієї стратегії - пріоритетність конкретних цілей розвитку національного господарства і вирішення ключових соціально-економічних проблем країни, здійснення заходів зовнішньоекономічної лібералізації лише в тій мірі , у якій вони не суперечать названим пріоритетам.
ЗЕД стала одним із ключових факторів стрімкого підйому в економіці Китаю 80-90-х років. Китайський експорт досяг 19% ВВП і конкурентноспроможний на закордонних ринках, включаючи американський. У великих масштабах йде приплив прямих іноземних капіталовкладень у країну. Швидке зростання китайської економіки склало фундамент розвитку ЗЕД, вимагаючи значних трансформацій у системі зовнішньоекономічного регулювання.[24, с.61]
Таким чином, оптимальне поєднання зовнішньоекономічної відкритості і протекціонізму, повинно стати, на наш погляд, основою формування нової моделі для України в умовах перехідного періоду. При цьому зовнішньоекономічна відкритість повинна являти собою поступовий процес, який має свою етапність, структурні особливості і може розвиватися тільки в тісному зв'язку з загальним ходом перетворення української економіки.
Аналізуючи проблему співвідношення зовнішньоекономічної лібералізації і протекціонізму в Україні, необхідно звернути увагу на основний висновок, що міститься в одному з останніх досліджень західноєвропейських вчених з проблем економічної трансформації різних країн, постсоціалістичних зокрема. На ранніх стадіях переходу до ринкової економіки лібералізація зовнішньої торгівлі не тільки не буде сприяти модернізації економіки, але навіть може їй зашкодити. Немаєприкладу великої країни, що провела б успішну модернізацію, не вдаючись до
Loading...

 
 

Цікаве