WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

найбільш ефективною на сучасному етапі формою організації зовнішньоекономічних зв'язків. Саме за таких умов виникає можливість все більше інтегруватися у світову економічну систему і тим самим користуватися всіма перевагами міжнародного економічного співробітництва, забезпечувати урівноважене економічне зростання і постійне підвищення рівня життя населення. Що ж стосується діяльності, пов'язаної з зовнішньоекономічною політикою, то до прийняття її конкретних заходів повинна бути повна ясність щодо того, яке економічне конституювання в цілому необхідно здійснювати. Всі акти зовнішньоекономічної політики варто проводити з урахуванням цього укладу, орієнтованого на створення певного вільного порядку.
Виходячи з цієї теоретичної концепції, ліберальна ідея повинна розглядатися насамперед як основа для формування такої економічної політики, що сприяла б забезпеченню конкурентного економічного середовища, тому що тільки за умови конкурентної боротьби існує необхідність постійного удосконалювання і підвищення ефективності виробництва усіх видів продукції і послуг, що є основою економічного розвитку. У зв'язку з цим економічна політика, метою якої є поліпшення позицій держави на світовому ринку, повинна бути спрямована на підвищення конкурентноспроможності країни, формування національних конкурентних переваг. У цьому полягає головний принцип стратегії просування торгуючої країни у світову економіку.
Перехід України до ринкової економіки відкритого типу, кардинальні зміни її геополітичних позицій унаслідок розпаду СРСР створили принципово нові умови для зовнішньоекономічного розвитку країни. Наслідки змін як для економіки України, так і для її становища у світі носять далеко неоднозначний характер [50, с.25].
Насамперед, істотно зросла роль зовнішньоекономічного фактора в національній економіці. Крім далекого зарубіжжя, зовнішньоекономічними стали для України господарські відносини з колишніми союзними республіками.
Радикально змінився і сам характер української зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). З ліквідацією державної монополії на зовнішньоекономічні операції прямий вихід на зовнішні ринки одержали десятки тисяч українських підприємств і підприємницьких структур. Для багатьох із них ЗЕД стала невід'ємною частиною повсякденної господарської практики. Інтереси суб'єктів господарства виступають нині в якості вирішального фактора, що визначає стан українського експорту й імпорту. В їхньому розпорядженні концентрується також основна частина прибутків від зовнішньоекономічних операцій.
Зовнішньоекономічна політика, що проводиться Україною, стала каталізатором ринкових перетворень в країні. У той же час вона сприяла вирішенню деяких поточних господарських завдань, пов'язаних головним чином із підтримкою української економіки в умовах кризи. Для багатьох українських виробників експорт став головним джерелом "виживання".
За рахунок імпорту вдалося наповнити торгові прилавки в нашій країні різноманітними, дефіцитними в минулому товарами.
Лібералізація українських зовнішньоекономічних зв'язків створила потенційні можливості для подолання колишньої автаркії і реальної інтеграції країни у світове господарство. Кон'юнктура і вимоги світових ринків стали важливим фактором, що визначає ціни і пропорції відтворення, загальногосподарську ситуацію в країні. У міжнародних економічних організаціях Україна визнана країною з перехідною економікою, що полегшує її доступ до фінансових ресурсів Заходу і відкриває шлях до зняття дискримінаційних обмежень у торгівлі, що практикуються розвинутими країнами [50, с.34].
З іншого боку, склався ряд факторів, що негативно впливають на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків і роблять важкими умови для її рівноправної інтеграції у світове господарство.
Під впливом економічної кризи, яка викликала різкий спад виробництва і платоспроможного попиту усередині країни, відбулося згортання торгово-економічного обміну із закордонними країнами, особливо із ближнім зарубіжжям. Загальний зовнішньоторговельний оборот України хоча і почав зростати після різкого падіння в 1992 р., був у 1998 р з країнами СНД у 4,6 рази меншим, ніж у 1991 році, а у 1999 році порівняно з 1996 роком скоротився в 2.3 рази. Істотно змінився й зміст зовнішньоекономічних зв'язків. У нових умовах виявилася нежиттєздатною значна частина колишньої системи виробничої спеціалізації і кооперації, науково-технічного обміну, технічного сприяння та інвестиційного співробітництва [21, с.19-20].
Хитким є і валютно-фінансове становище України. Головним показником фінансової кризи в Україні є бюджетний дефіцит країни, який виявляється в незбалансованості макроекономічних показників. Криза фінансів виливається у великий бюджетний дефіцит та значний державний борг. Неконтрольований дефіцит бюджету веде до жорсткої податкової політики, спаду виробництва, зростання цін та збільшення грошової емісії. Причому, бюджетний дефіцит в Україні йде паралельно з товарним дефіцитом, наслідком чого має місце заповнення внутрішнього ринку імпортними товарами, що ще більше поглиблює негаразди вітчизняного виробника. Темп зростання обсягів промислового виробництва за період січень-вересень 2000 р. у процентах до відповідного періоду попереднього року досяг 11.9%, приріст споживчих цін за десять місяців 2000 р. становив 23.3% (у відповідному періоді 1999 р. - 11.3%). Номінальний обсяг валового внутрішнього продукту передбачається на рівні 137 млрд. грн.
З 1994 року держава, формуючи єдиний для всіх суб'єктів господарювання механізм регулювання ЗЕД, час від часу вносила до нього певні зміни, що давали перевагу деяким галузям, підприємствам і регіонам у формі індивідуалізованих пільг по сплаті мит, податку на додану вартість (ПДВ) і продажу валютного виторгу від експорту. Зазначені пільги були прихованими дотаціями із бюджету зовнішньоекономічних операцій окремих виробничих і комерційних структур. Ламаючи один із найважливіших ринкових принципів - рівність умов для всіх суб'єктів, пільги до того ж скорочували доходну частину бюджету і давали можливість їхнім одержувачам проводити дуже прибуткові зовнішньоторговельні операції. Скасування зовнішньоекономічних привілеїв, які були проголошені державою у 1998р., так і не були доведені до кінця.
Одна з головних причин "відпливу" капіталу - несприятливий інвестиційний клімат у країні. Водночас, відсутність митно-валютного контролю в перші роки реформ, слабка взаємодія між митною службою і банківською системою створили умови для посилення відтоку капіталу через легальні канали - експортні, імпортні і бартерні операції.
Гострою проблемою стала також "доларизація" грошового обігу країни. За останні роки в Україну ввозяться десятки мільярдів доларів готівкової валюти. За цей рахунок оплачуються "човникові" операції і закордонні поїздки, відбувається "відмивання" кримінально нажитих капіталів. Це, природно, підриває контроль державиза грошовим обігом на фінансовому ринку країни.
Наростає загроза витіснення
Loading...

 
 

Цікаве