WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

імпортний товар навіть більшу ціну, ніж у випадку з тарифом. Отже, за умови збільшення попиту та застосування імпортної квоти рівень добробуту споживачів менший порівняно з випадком, коли захист внутрішнього ринку здійснюється за допомогою митного тарифу: при наявності квоти споживач змушений платити більше, але отримує менше товарів, аніж при запровадженні митного тарифу.
Відповідно до вимоги національного вмісту (local or domestic content requirements) імпортний товар може продаватися на національному ринку без обмежень, якщо при його виробництві були використані певні комплектуючі частини або певні ресурси національного походження. Інколи вимога національного вмісту передбачає необхідність виготовлення кінцевого продукту на території даної країни. Очевидно, що такі вимоги сприяють розширенню експорту даної країни та підвищенню рівня зайнятості. Такі інструменти дуже поширені в автомобільній промисловості, деяких інших галузях. Вони можуть застосовуватись як індустріально розвинутими державами, так і країнами, що розвиваються. В цілому, можна відзначити, що вимоги національного вмісту при інших рівних умовах призводять до того, що певні товари не обов'язково вироблятимуться в тих країнах, де альтернативні видатки найнижчі. А це означає втрату певної частини виграшу від міжнародної торгівлі. Разом з тим, країни, що розвиваються, можуть за допомогою цього інструменту сприяти розвитку окремих видів виробництв.
Одним з вихідних припущень, що лежать в основі практично всіх концепцій міжнародної торгівлі, є ідея про те, що виробники на зовнішньому ринку намагаються максимізувати свій прибуток, тоді як споживачі використовують можливості зовнішньої торгівлі для максимізації корисності. Але на ринку є специфічна група учасників, поведінка якої не визначається мотивами збільшення прибутку та корисності. Серед таких економічних гравців слід насамперед назвати уряд. По-перше, уряд через відповідні органи може купувати та продавати товари на зовнішньому ринку. По-друге, зовнішньоторговельні операції можуть здійснювати державні підприємства або монополії, діяльністю яких безпосередньо керує держава. Ці дві форми участі держави в міжнародній торгівлі і називаються державною торгівлею (state trading) або політикою державних закупок (state procurement policies). Така політика може реалізовуватися, наприклад, у формі юридично закріплених або неофіційних вимог купувати певні товари для потреб держави виключно у національних виробників.
Іншим обмеженням імпорту можуть слугувати технічні, адміністративні норми, правила та стандарти, які можуть стосуватися певних характеристик товарів, що продаються на національному ринку. Так, практично в кожній державі існують багаточисельні гігієнічні стандарти, вимоги щодо безпечного використання електротоварів тощо. Всі ці норми та правила безперечно впливають на зовнішню торгівлю країни, хоча визначити ступінь такого впливу досить важко.
"Добровільні" експортні обмеження ("Voluntary" Еxport Restraints) застосовуються, виходячи з міркувань політичного характеру. За певних умов країна не вважає за можливе вдатися до митних тарифів або імпортних квот, тому вона проводить переговори з торговельним партнером (або партнерами). Мета таких переговорів - досягнення угоди про обмеження поставок закордонних товарів на свій внутрішній ринок. Партнер погоджується "добровільно" піти на такі обмеження, бо інакше країна-імпортер може застосувати або імпортні квоти, або підвищити ставки митних тарифів [227, с.44].
Механізм дії добровільних експортних обмежень практично ідентичний механізму імпортних квот (рис. 6). Єдина різниця полягає в тому, що квотну ренту отримає швидше за все закордонний постачальник. Оскільки в цьому випадку кількість товару, що надходить у країну, обмежена та контролюється експортером, то саме він збільшує ціну до Рm1. Таким чином, можна в принципі говорити про те, що і країна-імпортер, і її торговельний партнер потенційно більше зацікавлені у використанні такого інструменту, як добровільні експортні обмеження, аніж імпортні квоти.
Характеристика інструментів протекціонізму була б неповною, якщо обмежити аналіз його наслідків лише розглядом статичних ефектів. Необхідно підкреслити, що обмеження імпорту потенційно веде до скорочення експорту країни, яка вдалася до протекціонізму. Цей процес пояснюється тим, що внаслідок обмеження імпорту відбувається перерозподіл ресурсів з експортних галузей на користь виробництв, які конкурують з імпортом. До того ж частина цих ресурсів йде на виготовлення товарів - замінників імпорту, які реалізуються за більш високими відносними внутрішніми цінами. Крім цього, торговельні партнери рано чи пізно вдадуться до відповідних контрзаходів, що знов-таки приведе до скорочення експорту в ці країни.
Таким чином, протекціонізм загалом зменшує рівень реального доходу в країні-імпортері, хоча й сприяє перерозподілу прибутків з експортних виробництв на користь галузей, що конкурують з імпортом. Названі зміни, очевидно, не тільки мають місце в короткотерміновому плані, але й зменшують стимули інвестувати кошти в "уражені" протекціонізмом експортні галузі в довготерміновій перспективі. А це, у свою чергу, призведе до скорочення експортного потенціалу даної країни. У цьому зв'язку слід окремо звернути увагу на те, що така ситуація особливо небезпечна для тих галузей, конкурентоспроможність яких у майбутньому визначається сьогоднішніми інвестиціями в науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. А оскільки порівняльні переваги в сучасних умовах базуються переважно на досягненнях науково-технічного прогресу, то його гальмування має катастрофічні наслідки для національної економіки.
По-друге, торговельні обмеження впливають на розподіл прибутку між факторами виробництва. Введення митних тарифів у модель Хекшера - Оліна дає можливість зробити висновок про те, що вигідніше використовувати дефіцитні фактори, ніж надлишкові ресурси. Аналогічним чином, якщо розглянути модель зі специфічними факторами виробництва в умовах протекціонізму, то можна довести, що використання фіксованого фактора в імпорто-конкуруючій галузі (експортному виробництві) супроводжується позитивним ефектом (втратами), тоді як вплив торговельних обмежень на змінний ресурс залежить від структури споживання.
По-третє, слід пам'ятати, що наслідки протекціонізму в окремих галузях можуть бути меншими, якщо аналізувати зміни загальних обсягів імпорту, а не розглядати весь виробничий ланцюг. Мова йде про випадок, коли збільшення внутрішнього виробництва імпорто-конкуруючого товару вимагає імпорту комплектуючих частин та інших проміжних продуктів. У такій ситуації, хоча торговельні обмеження й ведуть до зменшення імпорту товарів, проти яких спрямовані ті чи інші інструменти торговельної політики, але збільшення виробництва продуктів, аналогічних імпортним, вимагає збільшення обсягів ввозу необхідних проміжних ресурсів.Зазначимо в цьому зв'язку, що недооцінка такого непрямого імпорту при плануванні
Loading...

 
 

Цікаве