WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання ринкової економіки - Курсова робота

Державне регулювання ринкової економіки - Курсова робота

ін.), то при виборі таких пріоритетів виробляються галузеві науково-технічні програми розвитку, здійснюється Їх фінансування. Загальним для більшості розвинутих країн капіталу є інтенсивний розвиток НДДКР у сфері електроніки й обчислювальної техніки, їх наступне комплексне впровадження у сферу матеріального та нематеріального виробництва.
Наступним елементом здійснення науково-технічної політики у розвинутих країнах Заходу є організаційне та ресурсне забезпечення реалізації найбільш важливих ключових напрямків науково-технічного прогресу. Основними ланками цього елемента НТП виступають: 1) розподіл державних ресурсів між різними секторами сфери наукових досліджень (приватним і державним, а у межах ос таннього - між державними лабораторіями, вузами, а також між безприбутковими науковими центрами) й виконай ня досліджень і розробок у державних наукових центрах 2) функціонування державної контрактної системи, за допомогою якої здійснюється фінансування НДР і забезпечується гарантований ринок збуту для промислових корпорацій; 3) непряме державне стимулювання НДДКР у приватному секторі господарства за допомогою податкової, амортизаційної, патентної, антитрестівської та зовнішньоторговельної політики; 4) формування інноваційного клімату в економіці та інфраструктури забезпечення досліджень і розробок, включаючи національні служби науково-технічної інформації, стандартизації, статистики, вивчення зарубіжного досвіду та міжнародне співробітництво; 5) вдосконалення та фінансування системи освіти, підготовка і перепідготовка кадрів вищої кваліфікації.
Третім основним елементом науково-технічної політики є оцінка одержаних у процесі її реалізації результатів. При цьому оцінюються можливі наслідки науково-технічного прогресу, здійснюється коригування такої політики.
Разом з прямим фінансуванням науково-дослідних робіт держава за допомогою податкової, амортизаційної, кредитної політики стимулює зростання витрат монополістичного та немонополістичного капіталу на НДДКР. У 80-ті роки розробляються o заходи для надання фінансової, організаційної допомоги дрібним і середнім винахідницьким фірмам, а також інформації, консультації, залучення їх до виконання контрактних угод. В ЄЕС у 1985 р. утворена Асоціація венчурного (ризикового) капіталу, мета якої - надати у межах цієї організації допомогу невеликим новаторським компаніям.
Водночас при проведенні державою науково-технічної політики виникає та розвивається ряд проблем, що значно послаблює, її ефективність, ускладнює досягнення рівноваги та збалансованості у функціонуванні національного ринку. До таких проблем належать: значна мілітаристська спрямованість такої діяльності буржуазної держави (у 1988 р. 80 % вартості контрактів укладалися з міністерством оборони та космічних досліджень); відсутність координаційних центрів, дублювання наукових досліджень, розпорошеність фінансових коштів, гостра нестача засобів цпц проведення НДДКР у ряді цивільних галузей промисловості, сільського господарства, несвоєчасна підготовка наукових кадрів, перенасичення військових НДДКР і їх низьке використання у цивільних галузях - все це призводить до поглиблення суперечностей між наукою та монополістичною власністю.
Важливим методом державно-монополістичного регу-лювання економіки є амортизаційна політика уряду. Держава проводить політику прискореної амортизації. Так у США у 1981 р законодавче впроваджено нові строки амортизаційного списання машин і обладнання (для транспортних засобів -3 роки, обладнання - 5 років, виробничих споруд і будов-15 років).
3 погляду нагромадження капіталу політика прискореної амортизації означає зростання частки амортизації у внутрішніх джерелах нагромадження. У США з 1950 по 1988 рік ця частка збільшилася з 2/5 до понад 4/5. Така політика дає змогу корпораціям приховувати значну частину прибутків від сплати податків, оскільки суми амортизаційних відрахувань не оподатковуються. Хоча політика прискореної амортизації сприяє пожвавленню процесу, вона за умов хронічної недовантаженості виробничих потужностей прискорює надмірне нагромадження основного капіталу.
Кредитна система розвинутих країн капіталізму опосе-редковує весь процес суспільного виробництва та нагромадження капіталу. Елементами цієї політики є операція з державними цінними паперами на відкритому ринку, регулювання рівня банківського процента, пряме регулювання банківських резервів.
Основним елементом кредитної системи США є федеральна резервна система (ФРС), яка виконує функції центрального банку. Посаду голови ради управителів ФРС нерідко називають другою за важливістю (після президента) державною посадою. До структури ФРС входять 12 федеральних резервних банків, кожен з них виконує функції центрального банку у своєму окрузі. На них припадає 75 % усіх банківських депозитів країни. Державі належить Центральний банк, що має монопольне право на випуск банкнот і регулювання грошового обігу. Рада управителів визначає норми резервів банків і ощадних кас, затверджує зміни в обліковій ставці, федеральних резервних банків, бере участь у купівлі-продажу урядових цінних паперів, регулюючи тим самим кількість грошей в обігу.
Так, коли Центральний банк скуповує частину цінних паперів (акцій, облігацій і т. п.), одержані при цьому їх власниками гроші осідають у банках і дають змогу збільшити надання кредитів. Щоб уникнути цього. Центральний банк продає частину цінних паперів, заморожуючи використання одержаних грошей. У жовтні 1987 р., коли курс акцій упав на 22,6 %, ФРС значно збільшила масу грошей в обігу і тим послабила напругу у кредитній системі. Як емісійний центр усієї країни, регулятор процентних ставок, банківських резервів ФРС впливає на діяльність усіх комерційних і ощадних банків, страхових компаній, пенсійних фондів та інших фінансових інститутів.
У 1979 р. ФРС перейшла до нових методів кредитно-гроціового регулювання економіки- Боротьба з інфляцією, незважаючи на витрати на таку політику, проголошена центром стратегії державного регулювання при одночасному жорстокому контролі за зростанням грошової маси. У попередні роки на перший план була висунута метадосягнення "повної зайнятості" та стабілізації економічного циклу. Тому,незважаючи на глибоку кризу 1981--1982 рр., ставки процента для першокласних кредиторі" досягли 20.
Здійснення такої політики певною мірою зменшило" інфляцію (середній рівень цін у 1982-1985 рр. знизився на 6,6), але привело до значного підвищення процентних ставок, гальмувало економічне зростання. Високі процент-ні ставки стимулювали різке посилення припливу капіталів у США, перетворення країни на міжнародного боржника -Так у 1987 р. чиста зовнішня заборгованість США (різни-ця між обсягом зарубіжних активів і зобов'язаннями перед іноземними інвесторами) досягла 400 млрд. дол. Тому з послабленням інфляційних процесів, зростанням армії безробітних ФРС почала переходити до більш помірної кредитно-грошової .політики.
Банківська система США та інших країн Заходу регу - лює масштаби надання кредитів. Комерційні банки части ну своїх активів (близько 20 %) зобов'язані зберігать у вигляді касового резерву у
Loading...

 
 

Цікаве