WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання зовнішньоеко-номічної діяльності - Реферат

Державне регулювання зовнішньоеко-номічної діяльності - Реферат

загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного ре-гулювання.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійсню-ється за допомогою адміністративних та економічних методів.
" Адміністративні методи безпосередньо впливають на господар-ські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосо-вувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом коротко-го терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяль-ності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.
" Економічні -діють через ринковий механізм. Економічні мето-ди регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депо-зити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експор-ту).
Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовніш-ньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямова-но на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'я-зків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших пла-тежів. У галузі зовнішньої торгівлі валютні обмеження вважають опосе-редкованим фактором стримування імпорту, оскільки використання ва-люти на закупівлю іноземних товарів дозволяється лише після отриман-ня на це спеціального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капі-талу в цілому спрямовується на підвищення ефективності іноземного ін-вестування в економіку країни. Воно має подвійний характер. З одного боку, державне регулювання сприяє створенню сприятливого інвести-ційного клімату за допомогою державних гарантій та надання пільг, а з іншого - обмежує вплив іноземного капіталу на економіку країни, яка залучає такі кошти.
У системі зовнішньоекономічних відносин держави головне місце належить торговельній діяльності. Саме зовнішня торгівля була тією початковою формою міжнародної господарської діяльності, яка стиму-лювала розвиток інших її видів. Міжнародна торгівля - це система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення това-рів та послуг. До товарів, що продаються та купуються на зовнішньому ринку, належать: готова продукція, сировина, напівфабрикати, а також призначені для продажу продукти інтелектуальної діяльності - патен-ти, ліцензії, фірмові знаки тощо. Міжнародна торгівля послугами охоп-лює міжнародний туризм, транспортні послуги, страхові операції, бан-ківські, біржові та посередницькі послуги, ярмарки та ін.
Надзвичайне поширення торговельної діяльності потребує зако-нодавчого встановлення певних умов і правил її функціонування. При цьому метою державного регулювання зовнішньоторговельних опера-цій є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних вироб-ників, заохочення вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмеження ввезення іноземних товарів до своєї країни. Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціо-нізм.
Політика вільної торгівлі не передбачає втручання держави в зов-нішню торгівлю. За цих умов експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Саме вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підпри-ємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекці-онізм - це державна політика захисту внутрішнього ринку від інозем-ної конкуренції через систему певних обмежень. Така політика, з одного боку, сприяє розвитку національного виробництва та захисту вітчизня-ного виробника, а з іншого - може призвести до застійних явищ в еко номіці, посилення монополізму та зниження конкурентоспроможності національних товарів. Як правило, країни ведуть гнучку зовнішньотор-говельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм. Політика вільної торгівлі переважає за умов високого рі-вня розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, а протекціонізм - за умов становлення ринкових відносин і недостатнього розвитку експо-ртного потенціалу країни.
Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути односто-роннім та багатостороннім. Одностороннє полягає в застосуванні пев-них методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погодження з іншими торговельними партнерами. Ба-гатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюю-чих механізмів між державами, що мають торговельні угоди. Прикла-дом такого багатостороннього регулювання торговельних відносин кра-їн світової співдружності є діяльність Всесвітньої торгової організації (ВТО), яка використовує структури Генеральної угоди про тарифи і то-ргівлю (ГАТТ) та положення про торгівлю між членами угоди. У рам-ках ГАТТ (ВТО) проводяться переговори з актуальних проблем зовні-шньоторговельної політики та міжнародної торгівлі.
Регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою економічних та адміністративних методів. Економічні мето-ди, у свою чергу, поділяються на тарифні й нетарифні. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному ре-гулюванню, яке в Україні спирається на Закон "Про єдиний митний та-риф". Митний тариф - це систематизований перелік товарів із зазна-ченням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордо-ну країни. Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. Найпоширенішим класифікатором, що діє в міжнародній торгівлі, є так звана Гармонізована система опису та кодування товарів, яку Україна почала застосовувати з 1991 р.
Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито - це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. Запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції, забезпечує надхо-дження коштів до державного бюджету, поліпшує умови доступу націо-нальних товарів на зарубіжні ринки. У міжнародній практиці застосову-ється експортне, імпортне, транзитне, антидемпінгове, компенсаційне та інші види мита. Найбільш широко в процесі державного регулювання зовнішньоторговельних операцій використовується імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни пере-важно до товарів традиційного експорту. В Україні з метою поповнення державного бюджету певний час застосовувалось експортне мито на шкіряну сировину й кольорові метали.
Величинамита визначається за допомогою ставок, які поділяються на адвалорні (процентні), специфічні та комбіновані. Адвалорне та спе-цифічне мито по-різному здійснюють свою регулюючу функцію. За під-вищення цін ефективнішим є адвалорне мито, а за зниження - специфі-чне. В окремих випадках використовуються ставки змішаного типу (комбіновані), коли товар одночасно обкладається адвалорними і спе-цифічними видами мита (наприклад, 40% вартості, але не менш як 3 ЄВРО за штуку).
Важливим митним інструментом є антидемпінгове мито. Воно за-стосовується тоді,
Loading...

 
 

Цікаве