WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державні пріоритети стимулювання інвестиційної діяльності - Реферат

Державні пріоритети стимулювання інвестиційної діяльності - Реферат

проектів. На мікроструктурному рівні таке регулювання здійснюється через систему нормативів і преференцій (пільг).
Адекватним інвестиційній політиці повинен бути весь комплекс засобів, котрі застосовуються з метою впливу на інвестиційні процеси. Ці засоби можна умовно поділити на змінні і постійні, прямі і непрямі, з обмеженою чи загальнодержавною сферою дії та її результатами.
До змінних засобів прямого впливу з обмеженою сферою дії та отриманим результатом належать: бюджетне фінансування на безповоротній основі; бюджетне кредитування; державні гарантії щодо умов реалізації інвестиційних проектів; державний контракт на розробку і виконання інвестиційного проекту; розробката реалізація загальнодержавних цільових комплексних програм; управління процесами приватизації з метою пошуку ефективного інвестора; часткове фінансування державою інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки; реалізація державою самостійно комерційних високоприбуткових інвестиційних проектів. Ця група засобів за своїми масштабами досить незначна, однак з позиції швидкого нагромадження інвестиційних ресурсів та їх оперативного використання вона найефективніша, оскільки дозволяє за короткий проміжок часу реалізувати масштабні інвестиційні програми, що в цілому повинно дати поштовх до початку економічного зростання. Ці засоби можуть лише сприяти поліпшенню економічної ситуації, але не визначати її.
До змінних засобів непрямого впливу із загальнодержавною сферою дії та отриманим результатом належать: бюджетно-податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, цінова, валютна та інноваційна політика. Ці засоби формують економічний клімат в цілому та інвестиційний зокрема, хоча з точки зору швидкої мобілізації інвестиційних ресурсів вони інертніші, за швидкістю своєї дії- повільніші порівняно з прямими засобами.
До постійних засобів прямого впливу з обмеженою чи загаль-нодержавною сферою дії та отриманим результатом відносяться: ліцензування окремих видів робіт, стандартизація продукції та експертиза інвестиційних проектів. Ця група засобів Повинна застосуватися незалежно від економічної ситуації; вона більш зорієнтована на підвищення якості розробки та виконанню інвестиційних проектів і програм.
Усі згадані засоби можуть бути деталізовані. Наприклад, такий змінний засіб непрямого впливу, як фінансово-бюджетне регулювання, може забезпечувати:
o зміцнення фінансової бази місцевих органів влади за рахунок податкових відрахувань;
o посилення податкового впливу на підприємства і підприємців, які скорочують виробництво важливої народногосподарської продукції;
o усунення багаторазового оподаткування однієї і тієї самої виробниче-господарської діяльності;
o можливе досягнення оптимального варіанта в обмеженні суми всіх податків, що стягуються з підприємств, без різкого впливу на зменшення дохідної частини бюджету;
o створення заходами податкової політики матеріальної зацікавленості виробників у соціальному захисті громадян;
o побудову оподаткування на стабільній законодавчій основі. простоту сприйняття та справедливість оподаткування;
o активізацію виробництва товарів народного споживання за допомогою заходів податкової політики. Кредитне регулювання передбачає:
" удосконалення кредитних механізмів;
^ поширення практики довгострокового кредитування;
^ посилення стимулюючої ролі кредиту за рахунок диференціації відсоткових ставок;
^ підвищення оперативності кредитування тощо. Важливим засобом непрямого впливу є амортизаційна політика у зв'язку з тим, що серед фінансових джерел інвестиційних ресурсів найголовнішими є кошти амортизаційного фонду. Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", прийнятим 1997 p., затверджено три групи основних фондів за функціональною ознакою з нормами амортизації відповідно 5,25 та 15 %, які замінили близько 1400 амортизаційних норм, що існували у старому законодавстві. Підприємствам надано право самостійно ін-дексувати власні основні фонди.
За балансову вартість при нарахуванні амортизації прийнята залишкова вартість основних фондів. Даний принцип визначення балансової вартості застосовується у методі залишку, що зменшується. При застосуванні цього методу необхідно встановити або норму амортизації і строк служби, або залишкову ліквідаційну вартість і строк служби. Вітчизняним законодавством встановлені норми амортизації, однак не визначений строк служби обладнання. Крім того, ліквідаційна вартість для основних фондів першої групи становить 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для груп 2 і 3 ліквідаційна вартість повинна дорівнювати нульовому значенню. При такому підході до нарахування амортизації її, як інвестиційний ресурс буде, зведено до мінімуму. При цьому фактичний строк служби обладнання значно перевищуватиме нормативний, що призведе до перенакопичення в економіці морально застарілих і фізично зношених основних фондів.
Отже, до чинного законодавства доцільно внести деякі корективи, зокрема поновити принцип нарахування амортизації за балансовою вартістю, котра дорівнює первісній, а не залишковій вартості. Новий закон повинен дати змогу також ширше, порівняно з попереднім, застосувати прискорену амортизацію.
Необхідність і межі використання окремих форм, а також методи, за допомогою яких вони реалізуються у господарській практиці, визначаються прийнятою концепцією державного регулювання інвестиційного процесу, конкретними умовами і цілями соціально-економічного розвитку кожної країни.
У країнах, які дотримуються концепції економічного лібералізму (США, Великобританія, Канада та ін.), держава в основному спирається на бюджетно-податкову і грошово-кредитну форму регулювання.
Ширший арсенал засобів державного регулювання інвестиційного процесу застосовується в країнах, які дотримуються концепції економічного дерижизму. Тут бюджетно-податковий, грошово-кредитний і ціновий механізми використовуються державою активніше, але поряд з цим важливу роль відіграє індикативне планування, завдяки якому держава впливає на інвестиційний процес шляхом координації господарської діяльності всіх її суб'єктів та забезпечення їх інформацією про цілі і пріоритети соціально-економічного розвитку країни. Можна вважати, що Україна належить до останньої групи країн, де індикативне планування інвестицій є важливим чинником управління інвестиційним процесом.
Література
1. Инвестиции в Украине / Под ред. С. И. Вакарина. - К.| 1996.-95с.
2. Финансово-кредитный словарь / Под ред. В. Ф. Гарбузова. - М.: Финансы и статистика, 1985.
3. Загородит А. Г., Вознюк Г. Л. Фінансовий словник. 2-ге вид. - Львів: Центр Європи, 1997.
4. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. К.: Либра, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве