WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили - Реферат

Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили - Реферат

Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.
Латинська Америка - число імігрантів 3-8млн. Найприваблішими країнами є Аргентина та Венесуела.
Австралія - це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% імігрантів від кількості всього числа працівників.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон - сновними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Тайланд, Сінгапур.
Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають, як позитивні, так і негативні сторони.
Виграш країни-імпортера трудових ресурсів:
1. Дана країна отримала дешеву, молоду робочу силу.
2. Отримала готових спеціалістів.
3. У такій країні прискорюється економічне зростання, зростає
державний бюджет.
Виграш країни- експортера трудових ресурсів:
1. Валютні перекази імігрантів своїм сім"ям(осідає в банках валюта).
2. Експортом трудових ресурсів ослаблює проблему безробіття.
3. Підвищується кваліфікація імігрантів, які повернулись назад.
Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів:
- виникнення додаткових проблем, пов"язаних з соціальним захистом
імігрантів.
- відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу.
- втрата виучених дешевих спеціалістів-імігрантів, при їх поверненні на батьківщину.
Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:
- втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий "відтік розумів".
- додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів.
виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання.
3. До регулювання міжнародних міграційних процесів відносять:
1. Адміністратино-правове регулювання, яке передбачає:
а) встановлення правових норм;
б) встановлення міграційних квот;
в) встановлення рамок можливостей мігрування(кримінальні норми).
2. Економічне регулювання міжнародних міграційних процесів полягає в:
а)встановленні митних внесків чи бар"єрів;
б)встановленні відповідних візових ставок;
в)регулювання зарплати мігрантів;
г)запровадження різного роду штрафних ставок.
Рівні регулювання міжнародної міграції робочої сили:
Національний рівень - заходи окремої держави по здійсненню міграційної політики у своїй країні.
Міжнародний рівень - система заходів по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках світового господарства.
Інтеграційний рівень - заходи по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках інтеграційного об'єднання.
Система органів, на рівні яких здійснюється національна міграційна політика:
" міністерство праці;
" міністерство внутрішніх справ;
" міністерство юстиції;
" національні міграційні служби.
На міжнародному рівні:
" міжнародна організація праці (МОП);
" міжнародна організація міграції (МОМ).
Членами МОП є:
" уряди країн-учасниць;
" профспілки;
" організації підпрємців.
Регулювання міжнародних міграційних процесів на міждержавному рівні буває:
Одностороннє міжнародне регулювання - це державне регулювання міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без узгодження з іншими державами.
Двостороннє регулювання - це регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод.
Багатостороннє регулювання міжнародними иіграційними процесами - базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також в межах окремих інтеграційних угрупувань.
Основні правові норми регулювання міжнародних трудових відносин визначаються і контролюються
Міжнародною організацією праці - це міжнародна урядова організація створена в 1919році,яка з з 1946 року є спеціалізованим закладом ООН. Україна є членом цієї організації, але ще не всі її положення підписала.
Основні завдання міжнародної організації праці:
- захист інтересів і прав трудящих;
- підвищення життєвого рівня трудящих;
- покращення умов праці,
- захист від професійних захворювань;
- соціальний захист працівників-імігрантів;
- сприяння зайнятості імігрантів.
У зв'язку з активними міграційними процесами, діяльністю спільних підприємств досить значне поширення отримала практика укладення трудових договорів з іноземними громадянами.
При працевлаштуванні іноземних громадян потрібно мати на увазі наступне. Згідно із ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземці мають такі ж права і свободи і несуть ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією та іншими законами України, а також міжнародними договорами України (див.гл. 4).
Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 p. №2028 (Урядовий кур'єр. - 1999. - №230. - 8 грудня), передбачає, що дозвіл на працевлаштування оформляється іноземному громадянинові або особі без громадянства, які мають намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, що в країні (регіоні) відсутні працівники, які можуть виконувати цей вид роботи, або є достатні обгрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Дозвіл видається Державним центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України або, за його дорученням, обласними центрами зайнятості.
Це положення розповсюджується також на іноземних громадян, які будуть проходити професійне навчання або підвищувати кваліфікацію із залученням їх до роботи (стажування), направлених закордонними роботодавцями в Україну для виконання певного об'єму робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українськими й іноземними суб'єктами господарськоїдіяльності. Дозвіл на працевлаштування є основою для видачі іноземному громадянинові візи на в'їзд в Україну.
Дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземним громадянам, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та Міжнародними договорами України.
Дозвіл, як правило, видається на один рік. Він може бути продовжений, але максимальний термін безперервного перебування іноземця в Україні на підставі дозволів на працевлаштування не може перевищувати 4 роки. Після перерви не менше 6 місяців процедура може бути повторена.
Роботодавець протягом 3 днів з моменту початку та припинення роботи іноземцем зобов'язаний письмово повідомити про це в Республіканський центр зайнятості.
У рамках СНД державами було укладено ряд угод з питань трудового і соціального забезпечення. Так, 15 квітня 1994 p. 12 держав-учасниць, в тому числі Україна, підписали Угоду про співпрацю в галузі трудової міграції і соціального захисту трудяших-мігрантів. Угодою передбачено, що порядок працевлаштування працівників-мігрантів, які постійно проживають на території сторони виїзду і на законних підставах займаються оплачуваною діяльністю в країні працевлаштування, встановлює сторона працевлаштування, виходячи з чинного на її території законодавства.
Використана література:
1. Киреев А. Международная экономика, - М.,1997.
2. Козик В.В., Панкова М.П. "Світове господарство та міжнародні економічні відносини" Львів , 2001
3. Кугман П., Обстфельд М., Международная экономика. Теория и практика"-М.:. МГУ, 1997.
4. Овчинников Г.П. Международная экономика, Санкт-Петербург, 1999.
5. Сутырин Е.Ф., Международные экономические отношения, Санкт-Петербургского университета, 1996.Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. - Чернівці: "Рута",1996.
Loading...

 
 

Цікаве