WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Індикативне планування - Контрольна робота

Індикативне планування - Контрольна робота

економіки є органічною складовою Державної програми економічного і соціального розвитку України.
На практиці баланси звичайно є двосторонньою таблицею або таблицею, розділеною на верхню і нижню частини.
Усі баланси класифікують за різними ознаками. За видом виробничих ресурсів їх поділяють на баланси матеріальних, трудових, природних, фінансових ресурсів і виробничих потужностей, див. рис).
Рис. Система балансів, які використовують під час розробки Державної програми економічного і соціального розвитку (індикативного плану)
Матеріальні баланси усистемі економічних балансів посідають провідне місце. Вони відображають рівність ресурсів сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів тощо за всіма джерелами надходження і їх розподілом.
Залежно від значення конкретних видів продукції матеріальні баланси розробляє Міністерство економіки України, Держкомресурсів,
інші міністерства, а також економічні служби облдержадміністрацій.
Розрахунки балансового типу ведуть також у разі формування планів
на підприємствах і в територіальних органах управління міського районного рівнів.
За охопленням кількості видів матеріальних ресурсів розрізняють: одно- і багатопродуктові (міжпродуктові і комплексні) матеріальні баланси,
Типові однопродуктові матеріальні баланси розробляють за формою, наведеною у табл.
Таблиця. Схема однопродуктового балансу
.
1 РЕСУРСИ II. РОЗПОДІЛ
.1. Залишки на початок року:
у постачальників у споживачів
2.Виробництво (видобуток, заготівлі)
3.Імпорт
4. Інші надходження
1. Виробнично-експлуатаційні потреби
2. Капітальне будівництво
3. Ринковий фонд
4. Експорт
5. Інші витрати (поповнення державних резервів тощо)
6. Залишки на кінець року:
у постачальників у споживачів
Усього ресурсів Усього розподілено
Багатопродуктові матеріальні баланси розробляють у натуральних, умовно-натуральних показниках, або у грошовому вираженні. Прикладом застосування умовних одиниць для складання балансу є баланс паливно-енергетичний (умовне паливо). Прикладом зведеного матеріального балансу у грошовому вираженні є зведений баланс будівельних матеріалів.
На підставі класифікації складу створюваного продукту розробляють баланси засобів виробництва і баланси предметів споживання.
За формою виконання матеріальні баланси бувають затверджу-вальні і розрахункові. В індикативному плануванні вони мають розрахунковий характер.
Друга група балансів - баланси праці. Вони призначені для аналізу та прогнозування розподілу і використання трудових ресурсів. У практиці планування передбачають розроблення балансу трудових ресурсів та балансу ринку праці.
Система фінансових балансів дає змогу у грошовому вираженні
Таблиця. Схема матеріального балансу предметів споживання
І. РЕСУРСИ
11. РОЗПОДІЛ
1. Виробництво
2. Імпорт
3. Залишки на початок року: у постачальників у споживачів
4. Інші надходження
1. Ринковий фонд
2. Позаринкові фонди:
а) промислова переробка
б) промислове споживання
в) споживання держбюджетними організаціями
г) інші позаринкові споживачі 3. Експорт
4. Інші витрати
5. Залишки на початок року: у постачальників у споживачів
Усього ресурсів Усього розподілено
оцінити результати виробничо-господарської діяльності підприємства, міністерства (відомства), регіону, країни в цілому. Фінансові баланси допомагають пов'язати матеріальний і вартісний аспекти відтворення, зіставити доходи та витрати, фінансове обгрунтувати завдання індикативного плану.
Важливе значення у розробці Державної програми економічного і соціального розвитку має система найважливіших балансів національної економіки. Вони характеризують масштаби, головні натурально-речові, грошово-фінансові та територіальні пропорції між секторами і сферами національної економіки у випадку відтворення матеріальних благ і послуг. До системи цих народногосподарських балансів належать баланси виробленого та використовуваного ВВП, національного доходу, національного багатства, зведені баланси праці, зведений баланс фінансових ресурсів, міжгалузевий баланс.
Формування ринкової економіки не заперечує ролі балансових розрахунків, а навпаки, посилює їхнє значення для виявлення диспропорції і вироблення важелів державного впливу на учасників ринкових відносин з метою усунення таких диспропорцій.
Нормативний метод. Використання цього методу в індикативному плануванні дає змогу за допомогою норм і нормативів визначати потребу у виробництві продукції чи послуг. Потребу (планове завдання) обґрунтовують ресурсами, через норми і нормативи визначають показники індикативного плану. Окрім цього, норми і нормативи у плануванні виконують своєрідну контрольну функцію, наприклад, контролюють ступінь досягнення орієнтованих рівнів ефективності виробництва, стан навколишнього середовища тощо. Ще в період 1987-1990 pp. використовували економічні нормативи, що виконували функцію регулювання взаємовідносин між первинною ланкою виробництва (підприємством) і державою у ході розроблення і реалізації державних планів.
Отже, за роллю у плануванні норми і нормативи поділяють на цільові, економічні (утворення фондів), використовувані у техніко-економічних розрахунках. У сучасних умовах економічні нормативи частково втратили своє значення, їх зрідка використовують у практиці розробки та реалізації індикативних планів. Цільові ж і використовувані у техніко-економічних розрахунках є важливими й сьогодні. До їхнього складу належать: норми ефективності суспільного виробництва; норми і нормативи затрат праці; норми й нормативи витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та енергії: норми і нормативи використання виробничих та освоєння проектних потужностей; норми і нормативи потреби в устаткуванні та його використанні; норми і нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва; фінансові норми та нормативи.
Використана література
1. В.И. Кушлин, Н.А. Волгин. Государственное регулирование рыночной экономики. Москва, "Экономика", 2000.
2. А.Л. Гапоненко, А.П. Панкрухин. Общий и специальный менеджмент. Москва, РАГС, 2000.
3. Г.Н. Сорвина. Экономическая мысль XX столетия. Москва, РОССПЭН, 2000.
4. В.Н. Иванов. Основы современного социального управления. Теория и методология. Москва, 2000.
5. Индикативное планирование: теория и пути совершенствования. Монография. Санкт - Петербург, 2000.
6. М.Н. Петрова. Индикативное планирование: вопросы теории и методологии. Казань, 2000.
7. В.Г. Ерохин В.Н., Харисов. Нейропакет в корпоративной системе поддержки принятия решений. Computer Weekly, 43, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве