WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія українського Відродження - Реферат

Соціологія українського Відродження - Реферат

соціологія, це не лише економічні відносини, але й дії людей, зумовлені соціальною дійсністю та її культурними формами. Звернення до реальності в такому аспекті - це умова здобуття соціологією статусу самостійної науки та її остаточного відокремлення як від природознавства, так і від економії, філософії та інших соціогуманітарних наук.
Близько до цієї групи соціологів-правників стоїть і С.Дністрянський (1870-1935). Розглядаючи проблему походження права і законів, він аналізує насамперед соціальне тло і висуває теорію соціальних зв'язків. Соціальні зв'язки виникають із необхідності задоволення потреб та історично розвиваються від найпростіших (родина) до найскладніших (держава, народ). Норми виступають умовою успішного функціонування соціальних зв'язків. Одна й та ж особа належить до різних соціальних зв'язків, виконує в них різні обов'язки і дотримується різних правил. Оцінюючи ці ідеї з точки зору візії сучасності, можемо припустити, що у студіях С.Дністрянського помітне місце займають ідеї пізніших теорій статусу і соціальної ролі.
Чималий інтерес для історії української соціології складають статистичні й соціографічні праці українських статистів, передусім О.Русова, і Ф.Щербини
Не можна на згадати також, що у період, який ми розглядаємо, праці соціологічного характеру друкуються Науковим товариством ім.Т.Шевченка. Навколо видавництва цього товариства об'єднується група дослідників, до якої входятьВ.Охримович (дослідник соціології родинних відносин), В.Сгаросольський (автор блискучої розвідки "Теорія нації"), Ю.Бачинський (йому належить відомий публіцистичний твір "Україна irredenta", тобто "Україна незвіль-нена", від лат. irredenta terra - земля незвільнена) та інші. Вони пишуть і видають свої праці у часописах численних комісій НТШ, серед яких вже після першої світової війни помітне місце займає Комісія економії, соціології і статистики у Львові.
Отже, упродовж другої половини XIX - початку XX ст., до першої світової війни, в Україні з'явився ряд видатних учених, які досліджували й публікували цінні праці в галузі суспільних наук, але вони не були послідовно побудовані на наукових принципах і методології новітньої соціологічної теорії. Окрім того, досліджувались лише окремі дотичні проблеми суспільного життя, і жоден із вчених не створив повної теорії суспільства та його суті, місця людини в ньому. Зрештою, такого завдання - вибудувати загально- чи спеціальнотеоретичну соціологічну систему - вони перед собою і не ставили. Соціологія як наука у ті часи змушена була виборювати собі право на існування як окрема галузь соціогуманітарного знання, особливо в Україні. Це ускладнювалось ще й тим, що в Україні навіть серед інтелігенції існувало нерозуміння, що таке соціологія. З цього приводу український соціолог М.Шаповал слушно зауважує у 1929 році: "В української інтелігенції, вихованій в старій російській або австрійській системі, натурально нема особливого зацікавлення соціологією, бо старий режим не толерував цієї науки, і в цієї інтелігенції панує байдужість до соціології. Ще й досі соціологію в широких колах інтелігенції змішують з соціалізмом". Подібне свідчення знаходимо у праці А.Химиренка, соціолога в еміграції: коли М.Драгоманов назвав себе соціологом, то тим він накликав лють царського уряду, "який соціолога розглядав як синонім соціаліста". То ж і не дивно, що до першої світової війни в Україні не було жодної кафедри соціології навіть у вищих навчальних закладах.
Таким чином, у зазначений період (1880-ті рр.-1914) розвитку української соціології були закладені основи української соціологічної традиції. Постала гостра потреба вивчити й зрозуміти нові суспільні явища та пояснити їх. Після велетенських суспільних і державних катаклізмів і найбільших соціологічних експериментів в історії людства в перших десятиріччях XX ст. українська суспільно-політична думка дійшла висновку: відродження народу як суспільний процес можна зрозуміти й пояснити лише соціологічна, і навіть відповідь на основне питання практичної політики - куди і якими шляхами має йти народ - можна знайти саме у соціології. Але реалізація цього переконання, втілення його у наукову практику пішли різними шляхами.
2. Розвиток вітчизняної соціології на початку XX ст.
Після 1917 року розвиток вітчизняної соціології не припинявся, хоча і не був однозначним. Перші роки більшовицького режиму в Україні співпали з прискоренням інституціоналізації соціології, тобто її правовим і організаційним утвердженням як самостійної науки. У 20-х pp. наукова і науково-видавнича праця майже повністю зосереджується у Всеукраїнській академії наук (далі - ВУАН). З трьох її відділів саме соціально-економічний мав спеціальну кафедру соціології - першу в Україні, - яку очолює Б.Кістяківський (1918-1920). На жаль, його праці з доби відродження української державності не знайдено. Після його смерті кафедру очолює марксист С.Семківський, але помітних результатів роботи ця кафедра не мала. У 1923-1930 pp. видруковані "Записки соціально-економічного відділу", окремі дописи яких порушують проблеми соціології (М.Туган-Барановського, С.Дністрянського, О.Гілярова та ін.).
Організації соціологічних студій в установах ВУАН присвячує свою діяльність М.Грушевський, повернувшись в Україну у 1924 р. Найближчими його співробітниками виступають О.Гермайзе, П.Клименко, донька Катерина Грушевська. Кабінет примітивної (тобто давньої) культури, керований нею, досліджує питання генетичної соціології і з 1926 р. видає річник "Первісне громадянство". К.Грушевська публікує тут свої праці "Спроба соціологічного 'пояснення народної казки", "Соціологія старовини" та ін. У цьому ж напрямі Ф.Савченко видає свої праці "Примітивна культура", а також "Соціологія в концепції нової французької демократії".
Одною з причин повернення М.Грушевського в Україну стає прагнення перевести Український соціологічний інститут (далі УСІ), заснований ним у Відні, на батьківщину і бажання досліджувати історію свого народу в його власному середовищі. Одразу ж після повернення до Києва (24 березня 1924 р.) М.Грушевський виголошує доповідь "Український соціологічний інститут і дослідча кафедра історії культури загальної й української" перед спільними зборами ВУАН. В ній він ознайомлює присутніх з планами щодо УСІ, зокрема
Loading...

 
 

Цікаве