WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологічні дослідження зовнішньополітичних і геополітичних орієнтацій України та її політики у сфері безпеки(Пошукова робота) - Реферат

Соціологічні дослідження зовнішньополітичних і геополітичних орієнтацій України та її політики у сфері безпеки(Пошукова робота) - Реферат

кожний з останніх варіантів не набирає більше 7-9%.
І все ж цей "рівень стурбованості", на нашу думку, більшою мірою відобразив ситуацію внутрішньополітичної нестабільності передвибор чого періоду в Україні та напруги між гілками влади та політичними угрупованнями (партіями), ніж дійсне зростання зовнішньої загрози. Інакше кажучи, він відобразив погіршення потенціалу протидії негативним зовнішнім впливам, а не власне зростання цих впливів.
Отже, початок 1998 року оцінюєтьсяекспертами доволі низько порівняно з кінцем минулого (і це прогнозувалося експертами УЦДМККС). Про це свідчить низка показників. Так, навесні 1998 р. стан міжнародної безпеки Європи "погіршується" - вважають 20,5% експертів, тоді як у грудні 1997 так думало лише 2,5%; "покращуєть ся" - 25,6%, а в грудні - 46,3%; "залишається незмінним" - майже так само, як і раніше - 48,7% (у грудні - 51,2%). Такий розподіл думок нагадує початок минулого року, коли стан міжнародної безпеки Європи оцінювався дещо схоже: його "покращання" чи "погіршен ня" зазначали відповідно по 24,4% експертів, "залишається незмінним" - 41,5%. Стан міжнародної безпеки України в свою чергу також "погіршується" останнім часом. Так вважають 41% експертів, а "покращується" - 12,8%, "залишається незмінним" - 43,6%; тоді як в грудні було відповідно 26,8% ("погіршується") проти 29,3% ("покращується"), "залишається незмінним" - 36,6%, що вважалося непоганим результатом порівняно з березнем того ж року, коли було 9,5% ("покращується") проти 52,4% ("погіршується"), "залишаєть ся незмінним" - 33,3%. Надалі протягом 1997 р. оцінки в цілому поліпшувалися, а в березні 1998 р. знову спостерігається дещо схожа ситуація. Так само й рівень міжнародних гарантій безпеки України, наданих їй іншими країнами на сучасний момент, який постійно зростав протягом 1997 року, наближаючись до "середнього", тепер дещо впав і став ближче до "низького".
Отже, збіжність тенденцій зміни оцінки (погіршення) стану безпеки у Європі та щодо України скоріше свідчили про зменшення рівня "історичного оптимізму" фахівців у нашій країні, їхня стурбованість перспективами України, ніж про небезпечні зрушення у цих сферах.
У забезпеченні міжнародної безпеки України провідну роль продовжують відігравати "економічні" фактори - 71,8%, та, окрім того, "політичні" - 30,8%. Як і раніше, експерти вважають, що боєздатність ЗС України сьогодні "погіршується" (79,5%), а "покращується" - 0%. Міра, якою можна покладатися на ЗС у забезпеченні національної безпеки, відчутно впала порівняно з минулим роком, коли вага ЗС, за експертною оцінкою, поступово зростала, а тепер наближаєть ся до "низької". Україна більше, ніж у грудні, у реалізації зовнішньо політичних цілей має покладатися на союзників, до яких відносяться передусім Польща, США (стан двосторонніх відносин з якими погіршується - див. далі у цій доповіді), ЄС, країни Балтії, Німеччина, Рада Європи та НАТО. Разом з тим Україна сьогодні "середньою" мірою змушена підпорядковуватися наказам чи очікуванням інших держав або угруповань, навіть якщо інколи це суперечить її національним інтересам; хоча наприкінці року за експертною оцінкою виникло відчуття певного збільшення цієї залежності.
Втім цей показник не можна однозначно позитивно тлумачити - він служить й індикатором зростаючого відчуття незадієності України, її зміщення у "сіру зону" європейської та світової політики.
В цілому оцінюючи зовнішньополітичний курс України за такими характеристиками як стабільність, виваженість та передбачуваність, експерти надали йому навесні 1998 р. оцінки, що близька до "низької". І якщо свого часу зазначені показники різко зросли порівняно з березнем 1997 р. й протягом того року майже не змінювалися (близько до "середньої" оцінки), то навесні 1998 р. вони знову різко впали, відновивши березневий рівень 1997 р.
На покращання цих показників можна сподіватися за умови раціонального структурування новообраної Верховної Ради та більш професійної роботи її Комітету у закордонних справах. (Нагадаємо, що згідно з Конституцією саме ВР є верховним державним органом у сфері зовнішньої політики). Позитивного імпульсу має надати й нове керівництво МЗС України. У будь-якому разі за об'єктивними показниками заміна міністра закордонних справ була справді не тільки бажана, а й необхідна.
За експертними оцінками, постійно відбувається процес інтеграції України у східному або ж західному напрямках, при цьому за мірою уповільнення інтеграції в одному вона посилюється в іншому спрямуванні. Так, у грудні 1997 р. процес інтеграції з Росією, СНД, який до того часу набував інтенсивності, сильно уповільнився (поміж "повільним" та "нульовим"), а з НАТО, ЄС та ін., навпаки, посилився (близько до "середнього"). Але цим коливанням був притаманний тимчасовий характер, тому що в березні 1998 року експерти знову відзначили суттєве посилення інтеграційних процесів у східному напрямку (поміж "середнім" та "повільним") і послаблення у західному (ближче до "повільного"). До того ж деяке посилення інтеграції України до регіону Чорного моря та до регіону Центральної Європи, яке відбувалося впродовж минулого року, змінилося уповільненням (тепер стан інтеграції оцінюється ближче до "повільного", особливо стосовно регіону Центральної Європи). Таким чином, оцінка стану процесів інтеграції у зазначених напрямках загалом тепер коливається поміж "середнім" та "повільним", наближаючись більше до "повільного".
Сучасна криза СНД, неспроможність цієї організації набути ефективності та дієвості, на погляд експертів, "не впливає на міжнародне становище України" (58% експертів), або навіть впливає на нього "скоріше позитивно, ніж негативно" (32%). Така оцінка однозначно вказує на перспективні (бажані) напрямки інтеграційних зусиль країни.
Серед української політичної еліти виокремлюються певні групи, які передусім прагнуть інтеграції або в західному, або в східному напрямках. Серед прихильників інтеграції з Росією, аж до злиття в єдину державу, експерти в основному постійно відзначають "проросійськи налаштованих політиків" (79,5% у березні 1998 р., загалом 67-88%) та "лівих у Верховній Раді" (69,2% у березні, загалом 51-79%). Менш зацікавленими групами є "регіональні лідери Сходу та Півдня" (35,9% у березні, загалом 31-35%, тільки в грудні 19%), "промисловці з україно-російських груп" (25% у березні, загалом 31-53%), "лідери підприємств ВПК, орієнтовані на коопераційні зв'язки з Росією" (25,6% у березні, загалом 25-36%), "соціально знедолені верстви населення" (23,1% у березні, загалом 22-39%), "офіцери ЗС" (2,6% у березні, загалом 2-10%) та інші групи (2,6% у березні, загалом 2-7%). Головним прихильником інтеграції з Заходом аж до вступу в НАТО експерти безперечно називають "правих у ВР" (81,6% у березні, загалом 68-88%). Оцінка ж щодо зацікавленості "лідерів фінансово-бан
Loading...

 
 

Цікаве