WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологічні дослідження зовнішньополітичних і геополітичних орієнтацій України та її політики у сфері безпеки(Пошукова робота) - Реферат

Соціологічні дослідження зовнішньополітичних і геополітичних орієнтацій України та її політики у сфері безпеки(Пошукова робота) - Реферат

(43,6%), але до того ніколи не була домінуючою. Поступово посилюючися протягом минулого року (від 28% до 41,5% експертів), зараз вона набирає 40% прихильників.
Такі варіанти розвитку як "вступ України до військового союзу країн СНД як альтернатива вступу до НАТО" чи будь-які інші поступово втрачають підтримку і набрали у червні ще менше прихильників (по 2,5%), ніж у березні (по 5,1%) або протягом минулого року (не більше 7-9%).
Під час червневого опитування 1998 р. експертам уперше було запропоновано оцінити основні цілі зовнішньої політики України, що мало надати більш докладну інформацію порівняно з наведеними вище орієнтаціями у рамках дихотомії "натівська - нейтральна".
Найважливішими цілями зовнішньої політики України експерти вважають:
Ї по-перше, створення умов, за яких Україна могла б не турбуватися про стан своєї безпеки та цілком зосередитися на вирішенні внутрішніх проблем (74,3% експертів);
Ї по-друге, створення загальної системи безпеки, яка б виключила війну як спосіб вирішення міжнародних конфліктів (58,3% експертів);
Ї по-третє, встановлення та розвиток партнерських відносин з Росією (53,8% експертів);
Ї по-четверте, поглиблення партнерських відносин з країнами Центрально-Східної Європи та Балтії (50% експертів);
Ї по-п'яте, набуття Україною функції транспортного коридору Північ-Південь, Схід-Захід (47,1% експертів).
Далі експерти відзначають як важливі, але меншою мірою, такі цілі як поглиблення партнерських відносин з країнами СНД та прагнення добитися надання масштабної допомоги та інвестицій з боку країн Заходу.
Переважною більшістю експерти вважають другорядними такі цілі зовнішньої політики України як:
Ї по-перше, розвиток співробітництва з "новими ядерними державами (Індія, Пакистан);
Ї по-друге, реформування ООН;
Ї по-третє, ствердження режиму нерозповсюдження ракетних технологій.
Думки експертів розійшлися щодо таких цілей як досягнення визнання та ствердження України як регіонального лідера країн Центрально-Східної Європи та ініціювання подальшого роззброєння, повну й остаточну заборону ядерних випробувань.
Загальні характеристики зовнішньої політики України
Ситуацію стосовно зовнішньої безпеки України наприкінці 1997р. за оцінкою експертів можна було вважати відносно спокійною (принаймні порівняно з іншими досліджуваними періодами цього ж року). Тоді спостерігалася найменша стурбованість експертів щодо наявності зовнішньої загрози пріоритетним національним інтересам України протягом усього року, а найбільша відзначалася у березні та вересні. Про існування "загрози територіальній цілісності України" у грудні заявили лише 19,5% експертів (порівняно з березнем та вереснем це менше в 1,5 раза, у червні - 22,5%), про можливість "її виникнення у будь-який момент" казали 31,7% експертів (у березні 50%; червні - 42,5%; вересні 43,9%). Натомість про те, що такої загрози "немає і є всі передумови запобігти її виникненню", зазначили 34,1% експертів (це вдвічі більше, ніж у березні - 14,3% та втричі більше, ніж у вересні - 9,8% експертів; у червні - 27,5%). Припущення про те, що "виникнення загрози слід чекати через 1-2 роки" або "через 3-5 років" поділяла незначна частка експертів - від 2,4% у березні до 7,3% у вересні.
З цими оцінками збігаються результати дослідження, які свідчать про усвідомлення зовнішньополітичним середовищем України позитивних зрушень у стані міжнародної безпеки в Європі загалом порівняно з початком року, хоча позитивна тональність оцінок експертів і зазнала деякого тимчасового спаду в вересні. За їхніми оцінками, стан міжнародної безпеки в Європі від березня не тільки не "погіршується", а скоріше "залишається незмінним" і певною мірою "покращується". Щодо визначення "стану міжнародної безпеки України" протягом 1997 року, то на думку переважної більшості українських зовнішньополітичних експертів, він є дещо нижчим, ніж у Європі в цілому. Від червня, коли ситуація, на думку експертів, значно змінилася на краще порівняно з березнем, у цьому відношенні не відбулося суттєвих змін. Хоча, водночас, рівень міжнародних гарантій безпеки України, наданих їй іншими країнами, протягом року постійно зростав. У грудні експерти оцінили його як близький до "середнього" рівня, тоді як у березні впевнено оцінювали як "низький". До того ж від червня, коли спостерігалося певне погіршення експертних оцінок зовнішнього стану держави за цим показником, в уявленнях зовнішньопо літичного середовища спостерігалося зростання значення та питомої ваги власних Збройних Сил у забезпеченні національної безпеки - "до міри, якою Україна у забезпеченні національної безпеки має покладатися на власні Збройні Сили". Втім, їхня боєздатність, за експертни ми оцінками, постійно погіршується. За даними дослідження, в забезпеченні міжнародної безпеки України протягом року продовжували зростати роль "економічних" (63-73% експертів відзначають цю групу), а також "політичних" факторів (27-46% експертів).
Ці фактори були пов'язані з наближенням виборів до Верховної Ради у березні 1998 р. та усвідомленням слабкості демократичних інститутів у державі партнерами України.
Досить неоднозначно оцінювалася ситуація щодо "вимушеності України йти у фарватері інших держав, угруповань, підпорядковуючись їхнім наказам або очікуванням, навіть якщо це суперечить її національ ним інтересам". За експертною оцінкою у червні та вересні така "вимушеність" збільшувалася, коливаючись між "високою" та "середньою" (але ближче до "середньої"), проте зменшилась у грудні, коливаючись уже між "середньою" та "низькою" (ближче до "середньої"). Очевидно, кінцеві оцінки зовнішньополітичного середовища про зменшення ступеня залежності політики України від позиції інших держав та угруповань були зумовлені певними об'єктивними обставинами, які склалися внаслідок підписання двосторонніх політичних договорів з Росією та Румунією, Хартії про особливе (distinctive) партнерство з НАТО, важливих документів з країнами Центральної Європи. З суто формальної, об'єктивістської точки зору, в другій половині 1997 р. зовнішня політика України набула такого ступеня самодостатності (в значенні автономності від зовнішніх чинників), якого вона не мала з часу проголошення незалежності в 1991 р. Ця автономність була зумовлена майже одночасним урегулюванням найбільш гострих, спірних питань у відносинах з Росією та Румунією (що моментально привело до послаблення дії реальних чи позірних, уявних чинників зовнішньої загрози) - з одного боку, та встановленням певного рівня інституціональних зв'язків з НАТО як найважливішою оборонною та військово-політичною установою розвинених держав Заходу, - з другого боку.
Враховуючи вже стійку українську традицію зовнішньополітично го балансування на міжнародній арені, можна впевнено прогнозува ти, що в зовнішній
Loading...

 
 

Цікаве