WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологічні дослідження зовнішньополітичних і геополітичних орієнтацій України та її політики у сфері безпеки(Пошукова робота) - Реферат

Соціологічні дослідження зовнішньополітичних і геополітичних орієнтацій України та її політики у сфері безпеки(Пошукова робота) - Реферат

червня, з позиції (7,5%), набирає ваги до сьомої (22%), а з початку року починає падати аж до одинадцятої позиції в червні (4,9%). Дев'ятим (12,2%) став напрям "узгодження військово-технічної політики, підтримка ВПК", вага якого теж почала зменшуватись, але від березня, коли він був сьомим-восьмим (21,1%).
НАТО і громадська думка в Україні: тенденції змін
У квітні 1998 року фірма СОЦІС-Геллап на замовлення Фонду "Демократичні ініціативи" провела опитування за програмою, аналогічною програмі дослідження, здійсненого у січні 1997 року. Програму підготував О.В. Потєхін - УЦДМККС. Опитування проводилося в усіх регіонах України. Вибіркову сукупність становлять 1200 респондентів, які за своєю соціально-демографічною характеристикою (вік, стать, рівень освіти та тип поселення) репрезентують доросле населення країни. Метод збору емпіричної соціологічної інформації - стандартизоване інтерв'ю за місцем постійного проживання респондентів.
За п'ятнадцять місяців, які розділяють два опитування, відбулися надзвичайно важливі події у відносинах Україна-НАТО, зрушення у міжнародних відносинах, а також внутрішньополітичному розвитку України, які змінили загальний контекст цієї проблеми. Все це вплинуло на зміни у ставленні населення до НАТО. Деякі з них є досить несподіваними, тобто наслідки окремих подій прогнозувалися політичними аналітиками як відмінні від того, що відбулося на практиці. У дещо схематизованому вигляді, тобто зважаючи головним чином на те, які події справді вплинули на стан масової свідомості (або хоча б присутні у ній якоюсь мірою), серед них слід виділити:
Ї прийняття Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО;
Ї активна участь України у програмі ПЗМ, зокрема навчання "Сі бриз", які мали очевидний політичний резонанс в Україні;
Ї діалог Україна-НАТО, численний обмін візитами, відкриття представництва України при НАТО;
Ї деяка нормалізація українсько-російських відносин, підписання Договору Україна-РФ та зволікання з його ратифікацією Думою;
Ї укладення Базової угоди РФ-НАТО;
Ї передвиборча кампанія в Україні;
Ї криза СНД та "особлива позиція" України;
Ї відкриття інформаційного бюроНАТО в Україні та загибель його першого директора Р. Лещінського.
Зазначені події вплинули на рівень інформованості населення про НАТО. Насамперед зазначимо, що хоча кількість тих, хто вважає власну обізнаність із діяльністю НАТО досить високою, зросла тільки у півтора раза (з 9 до 13,5%), але вдвічі зменшилася кількість байдужих у ставленні до Альянсу - "мене це не цікавить" заявили 1998 року 8% (16% у дослідженні 1997 р.). Більшість опитуваних (62%) хотіли б більше знати про НАТО, під час попереднього опитування таких було близько половини. Безпомилково можна стверджувати, що присутність феномену НАТО у масовій свідомості стала більш вагомою.
Це відбувалося водночас з деяким поглибленням розбіжностей в оцінці характеру Альянсу. З одного боку, відмічалося зростання позитивного підходу до НАТО. Зросла кількість тих, хто оцінює його насамперед як оборонний союз (з 27% до 32%). З другого - зменшилася частка тих, хто розцінює Альянс як миротворчу організацію (з 17% до 11%), та зросла тих, хто вбачає в ньому агресивний військовий блок (з 16% до 22%). Менша кількість респондентів, ніж раніше, не в змозі визначитися у власній оцінці характеру НАТО (1997 р. - 39%; 1998 р. - 34%). Але резерви впливу на думку частини населення залишаються значними - до тих, хто не визначився, досі належить третина населення. Такі поглиблення розходжень у ставленні до НАТО були викликані підвищенням рівня політизації громадської думки під час передвиборчої кампанії навесні 1998 року, хоча, як свідчать дослідження, здійснені фірмою СОЦІС-Геллап на замовлення УЦДМККС, питання зовнішньополітичних орієнтацій аж ніяк не належали до провідних проблем виборів, не мали вирішального впливу на поведінку електорату. І все-таки найважливіший висновок, що випливає з порівняння електоральних уподобань і результатів цього дослідження, має бути наступним: частина електорату лівих, якщо не є пронатівською, то у всякому разі досить толерантно ставиться до НАТО, не вбачає в його діяльності загрози, щонайменше - байдужа до Альянсу.
З точки зору соціально-демографічних характеристик респондентів можна відзначити, що ставлення до НАТО тим більше позитивне, чим вище рівень освіти та кваліфікації респондента та чим він молодший за віком. Оцінка НАТО як агресивного блоку переважає у Східному регіоні та Криму. В більшості регіонів, на Заході та Південному Заході приблизно половина респондентів оцінюють НАТО як оборонний союз. Оцінка НАТО як миротворчої організації переважає на Півдні. Більшість населення в Південному, Північному, Північно-Східному, Південно-Східному регіонах та Центрі не визначилися.
Результати оцінки характеру Альянсу узгоджуються зі ставленням населення до взаємостосунків Україна - НАТО. Так, зросла кількість "реалістів", які вважають, що Україні в перспективі треба приєднатися до НАТО (з 19% до 25%), а тих, хто хотів би зробити це якнайшвидше, зменшилася (з 19% до 14%). Загалом пронатівський потенціал становить за прямим запитанням майже 40% опитуваних. Кількість завзятих антинатівців дещо зросла з 21% до 26%. При цьому дещо знизилася кількість тих, хто не визначився з даного питання (1997 р. - 42%; 1998 р. - 35%). Надання можливості респондентам вибирати з варіантів геополітичних орієнтацій призводить до деякого зниження пронатівських настроїв (переважають прихильники позаблоково го статусу України). Але й тут ті, хто обирає майбутній вступ країни до Альянсу (у різних варіантах), становлять трохи більше 30%. Відзначимо, що пронатівський потенціал політичної еліти України майже вдвічі вищий, ніж населення загалом.
Досить строкатою виглядає картина оцінки респондентами можливих наслідків гіпотетичного вступу України до НАТО (яку нелегко надати навіть професіоналу в цій галузі). Від 36 до 50% опитуваних відмовилися оцінити тим чи іншим чином запропоновані варіанти наслідків - як позитивних, так і негативних (минулого року рівень тих, хто не вважав себе компетентним, коливався у межах 49-62%). Відсоток тих, хто однозначно негативно оцінив зараз такі наслідки - "вступати до НАТО не треба", та їхніх опонентів абсолютно рівний - по 32. Це суперечить перевазі тих, хто вважає, що внаслідок такого кроку "Україна повною мірою стала б європейською країною та набула дійових гарантій міжнародної безпеки" - 34% прихильників проти 24% опонентів. Приблизно така ж перевага у тих, хто заявив, що безпека і стабільність у Європі від такого кроку виграють - 34% проти 21%. Особливо відчутні позитивні наслідки, вважають респонденти, були б для розвитку науково-технічного, інтелектуального потенціалу України (35% проти 18%) та її ВПК (39% проти 16%). Сприяло б, на думку 26%
Loading...

 
 

Цікаве