WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Специфіка соціального управління - Реферат

Специфіка соціального управління - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни "Соціологія"
За темою (розділом) навчального плану:
"Специфіка соціального управління"
План
1. Вступ
2. Сучасне управління і його класифікація
3. Об'єкт і суб'єкт соціального управління
4. Система соціального управління
5. Соціальні системи і їх складові
6. Висновки
7. Використана література
Вступ
Сучасну науку управління прийнято розділяти на два рівні знань. Перший представлений теоріями соціального управління, що є частиною більш загальних політико-економічних і соціально-філософських концепцій, що пояснюють механізм функціонування суспільства на різних історичних етапах. Другий більш конкретний і забезпечує науково-методичну базу для вироблення практичних рекомендацій з раціоналізації праці й удосконалюванню управління у виді прикладних теорій організації і управління. Обидва рівні ґрунтуються на фундаментальних законах і закономірностях суспільного розвитку і соціального управління, а також конкретному історичному досвіді, що відбиває зміни світового менеджменту.
Фундамент наукового менеджменту закладений працями М.Вебера, Ф.Тейлора, А.Файоля, Г.Емерсона, Л.Урвіка, Е.Мейо, П.Дракера, Г.Саймона, А.Етциони, Л.Берталанфи, Р.Майлза. Їхньої роботи послужили вихідною точкою для практичних розробок в області "гуманізації праці" і нових форм організації соціального управління, а також стали основою спеціальної управлінської функції, названої управління персоналом, чи (що більш вірно) управління людськими ресурсами.
Сучасне управління і його класифікація
З наукового погляду управління - це спрямована координація й організація об'єкта управління. Дана сфера діяльності виникла в ході поділу праці. З її допомогою людин впливає на технологічні, економічні і соціальні процеси для досягнення визначених цілей.
Управління різноманітне. Характеризуючи навколишній світ, дослідники виділяють три компоненти - неживу природу, живу природу і людське суспільство. Це дозволяє дати укрупнену класифікацію процесів управління по його основних класах:
o процеси управління в неживій природі (у технічних системах) називають управлінням речами, що є областю вивчення переважно технічних наук;
o процеси управління в живих організмах відносяться до управління біологічними системами і є предметом вивчення природничих наук;
o процеси управління в суспільстві (у соціальних системах) називають управлінням чи людьми соціальним управлінням, що відноситься переважно до області соціальних наук.
Соціальне управління включає два основних підкласи - управління індивідуальною діяльністю людини і управління колективною діяльністю людей. Найважливішими видами соціального управління є адміністративно-державне (політичне) управління, управління соціально-культурною сферою (духовним виробництвом), управління матеріальним виробництвом.
Люди як головна продуктивна сила пізнають і використовують закони природи і суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ. Об'єктами вивчення при цьому виступають соціальні системи, а предметом - система управління різними сферами суспільства й областями організації соціального життя. Наприклад, управління суспільним виробництвом включає процеси управління народним господарством, галуззю, регіоном, об'єднанням, підприємством, а також управління усередині кожної соціально-економічної системи. Це - рівні управління.
У рамках соціального управління виділяють дві основні його форми - управління матеріальними ресурсами і управління людськими ресурсами. Останнє включає процеси управління соціальним розвитком, утворенням, зайнятістю, працею, соціальним забезпеченням і ін. Це - підвиди соціального управління.
Таким чином, об'єктом і предметом теорії соціального управління як науки виступають соціальні системи і системи управління ними. Соціальне управління вичленяється з наявних трьох класів управління (технічними, біологічними і соціальними системами) і підрозділяється на наступні основні види: адміністративно-державне (політичне) управління; управління соціально-культурною сферою (духовним виробництвом); управління виробничою сферою (матеріальним виробництвом).
Іншими словами, класифікація видів соціального управління відповідає класифікації основних сфер організації суспільства: політична - область відносин національної і міждержавних, влади і соціальних груп; культурна - область духовного виробництва, розподілу і споживання духовних благ; економічна - область матеріального виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ.
Кожен вид соціального управління включає відповідні рівні (організація - регіон - галузь - держава) і основні форми (управління матеріальними і управління людськими ресурсами), а вони у свою чергу - відповідні підвиди управління.
Поняття менеджмент, адміністрування, керівництво відносяться тільки до класу соціального управління й у цьому змісті поняття менеджмент тотожно поняттю соціальне управління. Розрізняють три основних види менеджменту: соціально-політичний, соціально-економічний і соціально-культурний.
Поняття адміністрування найбільш повне відповідає поняттю влада, оскільки їхня основна функція складається у визначенні політики тієї чи іншої соціальної системи, а поняття керівництво і менеджмент більше відносяться до безпосереднього управління людьми, практичної організації об'єкта соціального управління. Іншими словами, поняття менеджмент, управління, адміністрування і керівництво можуть розглядатися як у широкому, так і у вузькому змісті, що наочно показано в таблиці.
У найбільш загальному виді процес соціального управління можна розділити на дві складені, взаємообумовлені і взаємозалежні частини: адміністративну, областю якої є розробка і визначення політики (як системи цілей, задач і шляхів їхнього рішення), і власне управлінську (оперативну, виконавську, спрямовану переважно на технологічну і технічну організацію об'єкта управління).
Сполучна ланка між двома частинами єдиного процесу соціального управління - безпосереднє керівництво людьми, що забезпечують, з одного боку, розробку і постановку задач, а з іншого боку - їхнє прийняття і виконання. У такім розумінні менеджмент виступає як об'єднуюче поняття всього соціального управління, включаючи його складові частини, рівні і ланки (мал.2).
У співвідношенні понять влада і управління друге займає підлегле положення, оскільки влада ототожнюється насамперед з адмініструванням, тобто політичною, керівною функцією, а управління (у вузькому змісті) - з виконавської, оперативної.
Таким чином, менеджмент є процесом планування, організації, мотивації і контролю, спрямованим на розробку і досягнення цілей соціальної системи через інших людей. Влада являє собою центральне, організаційне і регулятивно-контролюючий початок всякої адміністративної діяльності і має універсальну властивість загальності, тобто здатністю проникати в усі види і форми людської діяльності,виникаючи із самої логіки відносин між чи людьми соціальними групами, суспільством і його частинами, тобто суб'єктами, наділеними свідомістю і волею. Загальні організаційні, регулятивні і контрольні функції влади (економічної, політичної, духовної) конкретизуються в різних видах управлінської діяльності, що забезпечують реалізацію поставлених задач і цілей.
Об'єкт і суб'єкт соціального управління
Кожен клас і вид управління припускає глибоке знання як об'єкта, так і суб'єкта управління. У соціальному керуванні об'єкт одночасно виступає і його суб'єктом, тому що й у тім і в іншому випадку мова йде про людей і складених ними соціальних спільнот. Кожна людина має визначену підлогу, вік, здібності, темперамент і характер, що знаходить висвітлення й у характеристиках відповідних соціальних систем. Наприклад, дослідження, проведені голландським ученим Г.Хофстеде, показали, що європейські країни відрізняються друг від друга по етнопсихологічних параметрах.
Так, дистанція влади (рівень нерівності між людьми, що сприймається населенням країни як нормальний) виявилася занадто великий у Бельгії, Франції і Португалії. Колективізм превалює над індивідуалізмом у Португалії і Греції. Австрія, Німеччина, Італія, Англія й Ірландія - переважно "чоловічі" країни, тоді як Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Нідерланди - "жіночі". Бельгія, Іспанія, Франція, Греція, Португалія не люблять ризику, у той час як Данія, Ірландія, Англія і Швеція вважають ризик шляхетною справою.
Усі ці особливості впливають на менеджмент в окремих країнах. Велика дистанція влади сприяє централізації, а незначні розриви між рівнями соціального управління висувають на
Loading...

 
 

Цікаве