WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Тема 9 Політика як соціальний інститут, його функції

Соціологія політики — одна з важливих галузей (функціональна підсистема) соціології, яка пояснює такі явища, як боротьба за владу і здійснення влади, оскільки саме ці явища є сутністю політики. Політика — це діяльність класів, соціальних груп, індивідів, яка проявляється у владних відносинах, спрямованих на завоювання, утримання, перерозподіл і використання влади. Це випливає із усталеного загальносоціологічного уявлення про владу як здатність однієї частини суспільства пригноблювати іншу частину, нав"язувати її свою волю, здійснювати певний вплив на її свідомість і поведінку з метою забезпечення власного інтересу і потреб, що за ним стоять. Що ж до політичної влади, ядром якої є держава, то ця влада спрямована на захист особистого інтересу і спирається на систему інститутів.

Хоча політична влада, спираючись на систему інститутів на чолі з державою, вимагає організаційних дій, політичні відносини можуть носити як інституційний, так і неінституційний характер. Інститути , хоч вони мають власні закони функціонування та еволюції, організовану людську діяльність, відіграюь суттєву роль у політичному розвиткові суспільства. Соціологія політики вивчає сутність влади, її природу і прояви з погляду конкретної людини, а також соціальних груп, верств, громадських організацій та об'єднань. Саме тому для соціології політики предметом особливої ваги виступає розгляд особистості як суб'єкта політичного життя, бо кожна людина в суспільстві є і об'єктом і суб'єктом політичних відносин.

Соціологи розглядають політику через призму аналізу соціальної структури і неформальних соціальних інститутів, громадської думки і поведінки, через дослідження особистості і малих груп.

Політика виконує функції: 1Загальноорганізаційної основи суспільства 2Конкретної контрольно-регулятивної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, соціальних спільностей, класів, націй, народів і країн.

Тема 10 Релігія як соціальний інститут

Релігія як соціальний інститут є історично сформованим комплексом вірувань, символів, дух цінностей і заповідей, що містяться у духовних текстах, за допомогою яких організується, спрямовується і контролюється релігійна діяльність людей.

Релігія як соціальний інститут існує на двох рівнях: 1) ціннісно-нормативному, що є складною системою вірувань символів, цінностей, духовних заповідей, які містяться у релігійню текстах (у християн — Біблія, у мусульман — Коран). З них віруючі дізнаються про релігійні уявлення щодо будови світу, природи, черпають уявлення про космос, людину, суспільство. Із цих знань формуються поняття та ідеї, що справляють сильний вплив на психіку та емоції віруючих, породжуючи страх, радість, любов до Бога. Релігійні знання й вірування можна розглядати як ціннісні системи, котрі займають неабияке місце в духовній культурі суспільства, бо вони здатні змінювати поведінку людини, їхній зміст включає моральні цінності й установки, які акумулюють у собі норми і правила людського співжиття, що вироблялися протягом віків. 2) організаційному, тобто церковному. У структуру церкви входять клір (священно- і церковнослужителі) та миряни — прості віруючі.

Дюркгейму праці "Елементарні форми релігійного життя. Тотемічна система в Австралії" аргументовано обґрунтував свій висновок, що релігія як чинник соціальної інтеграції, виконує в суспільстві певну необхідну для його існування функцію.

Функції: Інтегративна функція притаманна всім релігіям, її глибоко вивчив Дюркгейм. Прийняття певної релігії, її символів, цінностей включає людину в певну спільноту, а спільне виконання обрядів об'єднує людей, стабілізуючи цю спільноту. Релігія завдяки своєму гуманістичному спрямуванню виконує загальну стабілізуючу роль. Регулятивна функція полягає у підтримуванні й посиленні дії традиційних для спільноти норм поведінки та у здійсненні соціального контролю. Соціальний контроль соціальним інститутом релігії здійснюється як формально - через заохочування й покарання віруючих церковними організаціями, так і неформально — самими віруючими як носіями моральних норм стосовно свого оточення. Регулятивна функція релігії водночас є й ціннісно-нормативною, бо вона приписує віруючим певні стандарти поведінки, зумовлені панівними релігійними цінностями, продиктовані релігійними канонами. Канони будь-якої релігії обов 'язково містять певну частину загальнолюдських цінностей і гуманних норм. Психотерапевтична ф полягає в тіім, що різні релігійні дійства породжують поз емоції, вселядть упевненість, захищають від стресів. Комунікативна ф-ція реаліз в процесі взаємного спілкування віруючих.

11.1. Організаційну структуру соціологічної роботи в Україні репрезентують:

установи Академії Наук України, що здійснюють розробку загальних теоретико-методичних і галузевих соціологічних проблем;

центри вивчення громадської думки, які утворені на громадських засадах у деяких містах України і вивчають рейтинг політичних діячів, сприйняття трудящими політики уряду, політичну активність, розвиток неформальних рухів тощо. Результати роботи цих центрів використовуються в процесі прийняття рішень на різних рівнях управління суспільними процесами;

установи при різних державних організаціях, міністерствах і відомствах, які ведуть соціологічні дослідження за завданнями цих організацій, розробляють теоретико-методологічні проблеми державно-політичної та відомчої роботи;

соціологічні кафедри та лабораторії вузів, що готують спеціалістів, розробляють теоретико-методологічні проблеми, виконують замовлення підприємств і організацій на проведення прикладних досліджень;

соціологічні служби підприємств та інших соціальних організацій, що займаються прикладними дослідженнями соціологічних проблем, розробкою і впровадженням соціальних технологій, соціальних програм тощо.

Координує соц роботу САУ. Провідним центорм соц роботу є Інс соц-ї НАНУ. Служби соц розвитку самих труд колект, п-в, орг-й

11.2 Поняття соц. дослідження, його завдання

Соціологічне дослідження – це система логічно послідовних методологічних, методологічних та організаційно-технічних процедур. Метою її є глибоке вивчення, аналіз і систематизація соціальних фактів, виявлення зв'язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, прийняття на основі зібраної інформації рішень, розробка заходів щодо управління об'єктом, котрий досліджується, його прогресивним розвитком.

Соціологічні дослідження проводять з метою вирішення таких завдань:

  • опис певної соціальної реальності;

  • пояснення суперечностей чи особливостей функціонування окремих спеціальних спільнот чи процесів (соціальних конфліктів, безробіття, напруженості відносин у трудовому колективі тощо);

  • прогнозування тенденцій розвитку (зміни у ставленні до праці, у виробничих стосунках, динаміка безробіття тощо);

  • практичне перетворення соціальної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів та ін.).

11.3. Поняття процедури, методології, методики і техніки соц. дослідження

Процедура – певна послідовність усіх операцій, комплекс організаційних та пізнавальних дій дослідника.

Методологія – система принципів, визначених діалектичним підходом до об'єкта, що вивчається. А діалектика передбачає розгляд якостей і характеристик об'єкта в їх різноманітних зв'язках і відносинах з іншими об'єктами, у розвитку та змінах. Принципи методології реалізуються за допомогою конкретних методик соціологічних досліджень. Методика – сукупність технічних заходів, зв'язаних з методом дослідження, у тім числі окремі операції, їхня послідовність і взаємозв'язок. Техніка соціологічного дослідження – це сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання певного методу.

11.4. Види соц. досліджень, їх призначення

Соціологічне дослідження – це система логічно послідовних методологічних, методологічних та організаційно-технічних процедур Залежно від рівня теор знань дослідження бувають фундамент (які спрямовані на встановлення та аналіз соц тенденцій і закономірностей розвитку) та прикладні (вивчаються конкретні об'єкти і вирішуються певні соц проблеми). Залежно від поставлених цілей та задач: пошукові (пробне досл, обстеж новел сук людей для того, щоб відпрацювати інструментарій, увійти в тему. Різновид – експрес-опитування), описові (проводяться для отримання відомостей, що давали б цілісне уявлення про досліджуваний об'єкт і його структ ел), аналітичні (якщо в описовому встановлюються х-ки досл об'єкта, то в аналітичному виявляються чинники, які зумовили розвиток і появу цього явища. Різновид – експеримент)

За масштабом: міжнац, загальнонац, регіон, місцеві. Залежно від того, в статиці чи в динаміці розгляд явище, виділяють разові й повторні соц. Досл.

11.5. Функції соц. дослідження

Loading...

 
 

Цікаве