WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Маркс розглядав соціальне управління, як регулювання відносин власності, без чого неможливий прогрес і добробут людини. Вебер розкрив необхідність та сутність механізму контролю і стимулів у відносинах та діяльності індивіда і груп, що стали важливою методологчною основою концепції соціального управління.

Основні складові соціального управління: розробка та організація управлінських рішень, збір, аналіз та використання інформації, різноманітних засобів впиливу на об"єк соціального управління і стилів керівництва, розвиток самоврядування в труд колективах та виробничої демократії, планування соц розвитку об'єктів соц управління, організація реалізацї цих планів та контроль за їх виконанням.

8.2 Особливості соціально-трудових відносин, їх класифікація.

Соціально-трудові відносини на відміну від функціонально-трудових, зумовлених поділом та кооперацією праці, виникають між працівником і соц групами колективу як відносини рівності й нерівності залежно від місця цих суб"єктів у процесі праці, їхнього досвіду умінь, інтересів. Суб"єкти праці — це такі соціальні спільності і групи, як підприємці, менеджери, службовці, робітники та ін. Суб"єкти праці різняться за своїм соціальним станом, становищем у трудових колективах, тобто мають різну кваліфікацію, досвід, рівень і джерела прибутків.

Соціологія вивчає проблеми співвідношення різних соціальних груп у сфері праці, формування їхніх соціальних відмінностей (чому існуть підприємціі, управлінці, робітники, чому з"являються безробітні, чому різні соціальні групи мають різні інтереси). З регуляцією соц-тр відносин пов'язана проблема мотивації праці. Соціологи виходять з того, що праця є єдиним способом розвитку людства, а соц-тр відносини є базисними. Відтак оптиміз сусп відносин можлива лише за ум розвитку труд відносин відповідно до потреб суспільства.

Соц-тр відносини класифікуються за таким ознаками: змістом діяльності (виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні, уравлінсько-організаційні); суб"єктом відосин (міжколективні і внутрішньо колективні), наявність владних повноважень (по горизоталі і по вертикалі), способи розподілу результатів праці (кількістю та якістю праці, грошовим внеском, майновим внеском, обсягом інтелектуальної власності), ступенем регламентованості (формальні і неформальні), характером спілкування (безпосередні, опосередковані, міжособисті, безособові).

8.3 Соціологічна суть категорій "зміст праці" та "характер праці".

Соц сутність праці полягає в тім, що саме праця створила людину і визначає її сутність. Соц-тр відносини, як виникають у процесі прац, зв'язані, з од боку, зі ставленням до праці, а з іншого – із впливом праці на фомування і розвиток особистості: суб'єктом праці може бути лише людина, яка регулює і контр його.

Зміст праці виражається через розподілення функцій (виконавчих, контрольних, спостережних, налагоджувальних тощо) на робочому місці і сукупність виконуваних операцій, обумовлених технікою, технологією, організацією виробництва і майстерністю виробника. Зміст відображає виробничо-технічний аспект праці, показує рівень розвитку виробничих сил, технічний спосіб поєднання особистого і речового елементів виробництва, тобто розкриває працю як процес взаємодії людини із природою за допомогою засобів праці в процесі трудової діяльності. Зміст праці не тільки стуо індив на кожному робочому місці – він дуже рухливий і мінливий.

На рівні суспільства праця виступає як взаємозв"язана система галузей видів діяльності, а на індивідуальному рівні — у вигляді окремих функцій та операцій. Слід розрізняти соц і функціональний зміст праці. Соц є доцільність працівника, мотивація, ставлення до праці на сусп та інд рівнях. Функціональний зміст праці виявляється у виконуваних працівником конкретних ролях, функціях. У виробничому процесі виокремлюються такі функції: енергетичну, технологічну, контрольно-регулюючу, управлінську.

Характер праці виражає соц-ек спосіб поєднання виробника із засобами виробництва, спосіб включення інд праці до сусп і залежить від того на кого людина працює. Він відображає соц-ек стан трудящих у суспільстві, співвідношення між сусп та інд працею кожного окремого працівника. Показниками х-ру праці є: форма й відносини власності, розподільчі відносни, міра соціальних відмінностей у процесі праці. Х-р праці зумовлює мету виробництва, а у сфері розподілу — пропорції, за якими суспільно вироблений продукт розподіляється між різними соц групами.

Зміст праці визначає природу і рівень професіоналізму працівника, а її х-р — межі його соціального розвитку і ступінь перетворення праці на найпершу життєву потребу. Взаємодія змісту і х-ру праці виявляється в існуванні таких соц, ек і технічно неоднорідних форм, як фізична і розумова праця, виконавська і управлінська, кваліфікована і некваліфікована праця.

8.4 Основні види соціальних процесів у трудовій сфері.

Формування та розвиток соц-тр відносин відбувається у вигляді соц процесів, що відбивають функціонування труд колективів, груп та окремих працівників. Розрізняють такі види соціальних процесів у трудовій сфері: 1базові (праця, що впливає на соц стан, інтереси, кваліфікаційний рівень виконавців трудових функцій, формування їхньої особистості); 2інтегративні (формування, функціонування та розвиток тр колективів, що забезпечують цілісність усієї трудової системи); 3ціннісно-орієнтаційні (мотивація, соціалізація, адаптація, що формують цінності, норми, орієнтації відповідного способу життя); 4трудових переміщень (плинність кадрів та регульовані зміни місця працівника у системі суспільного поділу праці).

8.5 Праця, як соціальний процес, її види.

Процес праці може набирати двох видів — у формі простого процесу і суспільного процесу. Складовими простого процесу праці є предмет праці, її знаряддя та суб"єкт. У результаті взаємодії цих двох складових формується продукт праці. Соц відносини панування і підпорядкування, відчуження і експлуатації, влади і безправ"я формуються не з приводу предмета праці, а з приводу привласнення й розподілу засобів і продукту праці.

Якщо простий процес праці розкриває спецефічний для людини спосіб обміну речовин між ними і природою, то її суспільний процес свідчить про спосіб обміну продуктами діяльності між людьми. Перший є переважно індивідуальним, його суб"єктом є індивід, що забезпечує своє відтворення як біологічної істоти; другий — завжди колективний, його суб"єктом є соц-проф групи. Це відносини між людьми як між в-ками і споживачами, робітниками основного і допоміжного виробництва, представниками різних галузей промисловості. Саме ці відносини визначають характерні риси суспільного процесу праці і відтворення людини як істоти соціальної.

Праця перестає бути сумою фізіол затрат. До неї дод емоц-псих складова. Праця сприймається як творчий процес.

Зміст праці визначає природу і рівень професіоналізму працівника, а її х-р — межі його соціального розвитку і ступінь перетворення праці на найпершу життєву потребу. Взаємодія змісту і х-ру праці виявляється в існуванні таких соц, ек і технічно неоднорідних форм, як фізична і розумова праця, виконавська і управлінська, кваліфікована і некваліфікована праця.

8.6 Соціальні функції праці

Праця виконує практичні, дуже важливі завд-функції, основними з яких є такі: 1задоволення людських потреб,

Відтворення суспільного багатства, 2обмін речовин між собою, суспільством і природою через трудову діяльність, 3створення суспільства і забезпечення суспільного прогресу, 4людинотворча (тільки праця є безпосередньою умовою становлення і розвитку самої людини), 5свободотворча, яка полягає в тому, що тільки праця прокладає людству шлях до свободи.

Соц сутність праці полягає в тім, що саме праця створи, ла людину і визначає її сутність. Соц-тр відносини, які виникають у процесі праці, зв'язані, з одного боку, зі ставленням до праці, а з іншого — із впливом праці на формування і розвиток особистості: суб'єктом процесу праці може бути лише людина, яка регулює і контролює його.Праця — це основна форма життєдіяльності суспільства, вихідна умова його буття, яка визначає спосіб ставлення людини до світу і одної людини до іншої, специфіку відносин у будь-якому трудовому колективі і в будь-якій державі. Відомий ам підприємець Форд, оцінюючи значення праці в житті людини, стверджує, що праця є основною умовою здоров 'я, самоповаги і щастя. Відтак соц-ек сутність праці є двоїстою: вона, з одного боку, є джерелом багатства і доходів, а з іншого — мірою поведінки людини, засобом її самореалізації, самоствердження як особистості.

8.7 Ставлення до праці, його об"єктивні та суб"єктивні чинники та показники.

Loading...

 
 

Цікаве