WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Управління якістю медичної допомоги. Складові якості медичної допомоги і контролю її безперервного удосконалення - Курсова робота

Управління якістю медичної допомоги. Складові якості медичної допомоги і контролю її безперервного удосконалення - Курсова робота

При проведенні інтегральної оцінки рівня якості лікування слід враховувати значущість складових частин за допомогою відповідних індексів.

Наприклад, для оцінки діагностичних заходів запропоновано індекс – 0,5; для оцінки діагнозу індекс – 0,1; для оцінки лікувально-оздоровчих заходів – 0,4; для оцінки якості – 1.

РЯЛ = ( 0,5 * 65% + 0,1 * ОД + 0,4 * ОЛЗ + 1 * ОЯ ) / 200%.

Якщо В нашому випадку діагностичні заходи виконано на 65%, правильність встановленого діагнозу 50%, лікувально-профілактичні заходи на 70%, оцінка якості лікування становить 75%, тоді;

РЯЛ = ( 0,5 * 65% + 0,1 * 50% + 0,4 * 70% + 1 * 75% ) / 200 = 0,7

Обсяг діагностичних і лікувально-оздоровчих заходів, а також вимоги до стану пролікованого хворого, є складовими частинами стандартами якості ( СЯ ).

Наслідки роботи поліклініки №2 за звітній рік 2005

Показник

роботи

Фактичний показник за звітний рік

Запланований рівень показників ( норматив)

Оцінка, бали

Норматив

Відхилення

Знак

На одиницю вимірювання

Результативність

1. Частота первинного виходу на інвалідність

53 на 10 тис. Населення

55,0 на 10 тис населення

4

-

1,0

2. Виявлення хворих на туберкульоз органів дихання під час проф..оглядів

46% від усіх виявлених

50,0% від усіх уперше виявлених

5

+

0,5

Дефекти

1. Пізне виявлення хворих на туберкульоз з вини мед. Праці.

3 на 100 тис населення

0

0

-

0,5

Для першого показника нормативне значення 55,0 оцінюється в 4 бали. Відхилення на 1 одиницю оцінюється в один бал. При цьому знак „-" вказує на бажану зміну показника, тобто значення його має зменшуватися. Значення другого показника повинно збільшуватись.

Показник результативності (РП) , як я раніше вже писала визначають за формулою: ПР = бал + (чи -) (фактичний рівень – рівень моделі) * одиниця вимірювання; тоді;

ПР1 = 4 – ( 53 – 55,0 ) * 1 = 6 балів;

ПР2 = 5 + ( 46 – 50 ) * 0,5 = 3 бали.

За частоти пізнього виявлення хворих на туберкульоз з вини медичних працівників 3 на 10 тис. Населення

ПД = 0,5 * 3 = 1,5 бали

3. Сучасний стан управління якістю медичної допомоги.

3.1 Проблеми та шляхи їх розв'язання.

Пропозиції міністерства охорони здоров'я України до проекту рекомендацій парламентських слухань на тему:

"ПРОБЛЕМИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я І МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ"

Учасники парламентських слухань на тему: "Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров'я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв'язання", що відбулися 6 липня 2005 року, відзначають, що незважаючи на певні зусилля органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в Україні протягом останніх років поглибились негативні тенденції у показниках громадського здоров'я, зберігається висока смертність та інвалідність населення у працездатному віці, зменшується доступність медичної допомоги населенню, особливо у сільській місцевості.

У більшості виступів прозвучало у більшості виступів, що існуючі сьогодні державні зобов'язання, щодо забезпечення громадян безоплатною медичною допомогою носять декларативний характер, їх рівень не відповідає економічним можливостям держави. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями значна більшість населення України не задоволена доступністю і якістю медичної допомоги.

Не дивлячись на декларовану безоплатність медичної допомоги для населення, громадяни прийняли на власні плечі утримання існуючої системи охорони здоров'я, однак більше половини громадян (51, 6%) характеризують розмір особистих витрат на медичну допомогу як непосильний. У 1996 році частка суспільних витрат на охорону здоров'я складала біля 80%, але скоротилась до 66, 4% у 2000 році. Якщо прийняти до уваги неофіційні дані про масштаби тіньових платежів населення за послуги та ліки, то питома вага суспільних коштів, залучених за допомогою загального оподаткування, скоротилася до 49% (!). За офіційними статистичними даними за 5 років (1996-2000 рр) доля приватних витрат населення збільшилася з 18, 3% до 30, 2%, а з урахуванням неофіційних витрат вона у 2000 р досягла 51% (!). Таким чином, на цей час з урахуванням офіційних та неофіційних даних, в структурі існуючих витрат держави і суспільства на утримання системи охорони здоров'я України частина неофіційних (тіньових) витрат почала перевищувати офіційні (51% і 49% відповідно).

Зараз в Україні склалася ситуація, коли декларована ст. 49 Конституції України безоплатність медичної допомоги громадянам держави асоціюється у більшості зацікавлених осіб з безплатністю всього спектру медичної допомоги та медичних послуг, що повинні надаватись усім громадянам України у будь-якому місці країни. Закон України " Про основи законодавства України про охорону здоров'я" в частині другій, ст. 12, теж говорить про те, що "державна політика охорони здоров'я забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обґрунтованим потребам". Стосовно безоплатності медичної допомоги відбувається величезна кількість спекуляцій, в тому числі зі сторони багатьох політичних сил, однак у реальному вимірі гарантії обсягу безоплатної медичної допомоги повинні забезпечуватись відповідними ресурсами, в першу чергу - фінансовими.

Однак рівень всіх видатків, в тому числі на медичне обслуговування громадян, згідно зі ст. 95 Конституції України, визначається виключно Законом України "Про Державний бюджет" на поточний рік. Тобто, з однієї сторони, конституційна гарантія надання громадянам всього спектру медичних послуг на безоплатній основі, з іншої - реальний рівень видатків на охорону здоров'я, згідно закону "Про Державний бюджет" в останні роки покриває менше половини потреби існуючої системи охорони здоров'я (СОЗ). При цьому більше 80% від суми коштів, що виділяються бюджетом, йде на утримання галузі (капітальні видатки та мізерна зарплатня персоналу), і тільки близько 20% коштів витрачається власне на лікувальний процес, тобто на хворого.

Сама модель СОЗ залишається в Україні класичною бюджетною і не має дієвих механізмів залучення коштів з інших джерел. Додаткові легальні (поза бюджетом) джерела фінансування (добровільне медичне страхування, лікарняні каси і т.і.) не перевищують 2-3% і суттєво не впливають на рівень забезпечення СОЗ. Проте СОЗ, незважаючи на вкрай недостатній бюджет, функціонує, виконуючи, хоча і викривлено, свої функції. Це є підтвердженням існування великого тіньового обсягу фінансування, який забезпечують пацієнти з власної кишені і який вкрай негативно впливає на рівень доступності медичної допомоги, особливо для незаможних верств населення. Невизнання цього факту державою та подальша декларація безоплатності всієїмедичної допомоги може вкрай загострити ситуацію і буде сприйнята суспільством як приклад цинічної "подвійної моралі", що стосується кожного громадянина, бо за медичною допомогою, рано чи пізно, звертається кожен.

Держава повинна визнати та визначити конкретний рівень медичної допомоги, що може бути покритий за рахунок бюджету. Поряд з недостатнім та несталим фінансуванням СОЗ, з іншого боку, спостерігається вкрай неефективне та нераціональне використання обмежених бюджетних ресурсів. Біля 80 % всіх коштів витрачається на утримання та обслуговування високо вартісної спеціалізованої стаціонарної допомоги, що значно відрізняється від більшості держав, де питома вага витрат на стаціонарну допомогу звичайно складає близько 50% і до 30% спрямовується на первинну медико-санітарну ланку, яка функціонує на принципах загальної практики/сімейної медицини. Утриманнямедичних закладів, постатейний бюджет і розподіл фінансових ресурсів на основі потужності (кількості ліжок) закладу охорони здоров'я, без врахування кількості і якості послуг, що надаються, призводить до виключення економічних важелів раціонального використання ресурсів.

Loading...

 
 

Цікаве