WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Управління якістю медичної допомоги. Складові якості медичної допомоги і контролю її безперервного удосконалення - Курсова робота

Управління якістю медичної допомоги. Складові якості медичної допомоги і контролю її безперервного удосконалення - Курсова робота

Генеральною метою реалізації цих розробок е підвищення ефективності медичної допомоги i досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам. Адже ще в 1993 р. Україна стала повноправним членом міжнародної організації iз стандартизації, що започаткувало прискорений розвиток національної системи стандартизації, метрології i сертифікації. Вперше в України прийнятий Закон "Про державні соціальні стандарти i державні соціальні гарантії" (2000 р.), ст. 11 якого "Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я" є нормативно-законодавчою базою для подальшого розвитку стандартизації в медицині.

1.4. Акредитація закладів охорони здоров'я

Kpiм стандартизації медичної допомоги ефективним механізмом забезпечення якості є акредитація закладів охорони здоров'я, що була розпочата в охороні здоров'я експериментом у медичних закладах обласного рівня (1996—1997 pp.). У подальшому цей процес набув статусу обов'язкової державної акредитації закладів охорони здоров'я. Акредитація дає можливість оцінити діяльність медичних закладів за стандартами акредитації відповідного розділу (управління закладом, економіка i фінанси, кадри, організація роботи закладу, якість лікувально-профілактичної допомоги тощо).

Механізм акредитації закладів охорони здоров'я застосовується вперше за вci роки розвитку системи охорони здоров'я в Україні, тому були відпрацьовані технології цього процесу, затверджені необхідні нормативні документи, підготовлений „інститут експертів" регіонального i галузевого piвнів для оцінки діяльності закладу. Hині в основному завершена акредитація закладів охорони здоров'я, які надають первинну лікувально-профілактичну допомогу, продовжується акредитація закладів охорони здоров'я державної i комунальної форм власності, що надають вторинну i третинну медичну допомогу. Уже тепер можна відзначити позитивні зрушення в .діяльності медичних закладів. Так, у процесі підготовки до акредитації закладами охорони здоров'я оновлювалася матеріально-технічна база через залучення позабюджетних коштів, здійснювалася реорганізація управління закладами, оптимізації мережі закладів відповідно до існуючих матеріальних i кадрових pecypciв галузі за умови виконання ст. 49 Конституції України тощо. Проведення державної акредитації дозволило медичним закладам визначити оптимальний порядок та обсяг надання медичної допомоги, підготуватися до роботи в нових економічних умовах та ін.

Стратегія розвитку аптечної мережі ґрунтується на проведенні державної акредитації цих закладів, що спрямована на покращення якості медикаментозної допомоги. Аналіз діяльності аптечних закладів різного рівня дозволяє визначити оптимальний для них порядок фармацевтичної діяльності за умови ефективного використання наявних pecypciв (кадрового потенціалу, мaтepiально-технічної бази, сучасних технологій), диференціювати аптечні заклади залежно від ступеня гарантування якості наданої ними медикаментозної допомоги, залучити персонал аптечних закладів до роботи з підвищення якості медикаментозної допомоги.

Для ефективного розвитку фармацевтичної галузі важливим є проведення організаційних заходів, якіспрямовані на створення системи забезпечення якості лікарських заco6iв, виробів медичного призначення та послуг, що забезпечить зниження рівня залежності від імпортних медикаментів, сприятиме забезпеченню населення необхідними ліками вітчизняного виробництва.

1.5.Законодавчо-нормативна база

В останні роки, зi зміною соціально-політичної орієнтації суспільства, трансформацією в cиcтeмy охорони здоров'я ринкових принципів i механізмів, швидкими темпами формувалася законодавчо-нормативна база системи забезпечення якості медичної допомоги. Нині правові засади медичного забезпечення спираються на такі основні документи:

  • Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", 1992р.;

  • Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії,2000р.;

  • постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.97р.№765"Про затвердження порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я";

  • Відповідні накази МОЗ України.

Досягнення прийнятного для суспільства рівня охорони здоров'я та гарантій якості медичного забезпечення можливе в умовах реалізації інтенсивного розвитку системи, оскільки екстенсивний напрям вичерпав свої можливості.

Насамперед це стосується обґрунтування, створення i впровадження нових механізмів контролю якості діяльності медичного закладу, розроблення формалізованих технологій та уніфікованих принципів оцінки якості надання медичної допомоги в нових умовах діяльності галузі (схема 1). Саме такий підхід до вирішення проблеми забезпечує інтенсивний розвиток системи охорони здоров'я i дозволяє вирішувати як медичні, так i правові та фінансові питання взаємодії суб'єктів охорони здоров'я. Особливого звучання проблема набуває в аспекті інтеграції України у світове товариство під час вирішення завдань, поставлених ВООЗ щодо удосконалення i безперервного розвитку якості медичної допомоги населенню з орієнтацією на кінцеві результати для забезпечення права громадян на охорону здоров'я через його збереження i зміцнення.

Упровадження нових механізмів оцінки i контролю якості на ochobi стандартизації, ліцензування й акредитації слугує удосконаленню існуючих відомчого, установчого контролю i самоконтролю якості та застосуванню позавідомчих i незалежних форм контролю. Таким чином, система заходів щодо забезпечення якості медичної допомоги в нинішніх умовах трансформації ринкових механізмів в охорону здоров'я змінила свої функції i структуру.

На нинішньому етапі розвитку охорони здоров'я концептуальні положення системи забезпечення якості медичної допомоги ґрунтуються на впровадженні державної акредитації закладів охорони здоров'я та ix ліцензуванні, використанні стандарту медичних технологій стаціонарної допомоги дорослому i дитячому населенню України та їх подальшому розвитку й удосконаленню; застосуванні інформаційних технологій; організаторів науково-методичного забезпечення з проблеми гарантії якості медичної допомоги для медичних працівників, організаторів охорони здоров'я тощо.

Забезпечення якості медичної допомоги — це система, яка постійно розвивається й удосконалюється. Ще одним якісно новим рівнем її розвитку є впровадження в закладах охорони здоров'я системи якості, яка відповідає міжнародним стандартам ISO серії 9000. Стандарт є добровільним для використання в Україні, дія його поширюється на заклади, підприємства, організації, в тому числі й ті, що надають медичні послуги, незалежно відформи власності. Система якості — це інструмент вищого керівництва організації, що допомагає вирішувати такі завдання: виконання вимог обов'язкових нормативних документів, які регламентують діяльність підприємств; доведення до контролюючих організацій, споживачів, страхових організацій системи відповідності та якості послуг, що надаються; оптимізація bcix процесів на підприємстві, забезпечення їх керованості та ефективності; запобігання ймовірним недолікам, невідповідностям у діяльності підприємства; постійне вдосконалення bcix процесів та діяльності персоналу. У галузі медичних послуг розроблені та впроваджені системи якості для медичних закладів, як державної, так i акціонерної форм власності.

Основною метою сучасної системи забезпечення якості; є підвищення ефективності доступності медичної допомоги, поліпшення "якості життя" населення України, зменшення показників захворюваності, інвалідності, смертності населення.

2 Методика оцінки якості медичної допомоги.

2.1 Облікові ознаки.

За даними звіту ЛПЗ неможливо оцінити багатопланову діяльність його структурних підрозділів і спеціалістів. Повноцінний аналіз вимагає використання первинних облікових документів для визначення окремих показників здоров'я населення, які обслуговуються відповідним закладом, і ефективності діяльності лікарні та підрозділів.

Для характеристики діяльності амбулаторно-поліклінічних закладів було рекомендовано використовувати талон амбулаторного пацієнта, розроблений у 80-х роках при проведенні економічного експерименту. У подальшому, після певних коректив він був застосований при проведенні аналогічного експерименту в Україні і продовжує використовуватися.

Облікові знаки (реквізити талона) амбулаторного пацієнта мають багато функціональне призначення. За ними можна отримати інформацію стосовно:

Loading...

 
 

Цікаве