WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Управління якістю медичної допомоги. Складові якості медичної допомоги і контролю її безперервного удосконалення - Курсова робота

Управління якістю медичної допомоги. Складові якості медичної допомоги і контролю її безперервного удосконалення - Курсова робота

Курсова робота

на тему:

Управління якістю медичної допомоги. Складові якості медичної допомоги і контролю її безперервного удосконалення

Зміст

Вступ

1.Забезпечення якості медичної допомоги

1.1.Мета,проблеми

1.2. Сучасний етап розвитку

1.3. Стандарти медичних технологій

1.4. Акредитація закладів охорони здоров'я

1.5.Законодавчо-нормативна база

2 Методика оцінки якості медичної допомоги

2.1 Облікові ознаки.

2.2 Оцінка якості медичної допомоги.

2.3. Моделі кінцевих результатів. Розрахунки

3. Сучасний стан управління якістю медичної

допомоги

3.1 Проблеми та шляхи їх розв'язання.

3.2 Постанова „Про затвердження Порядку державної

акредитації закладу охорони здоров'я"

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю в державі є людина, її життя та здоров'я. Охорона здоров'я є основою соціальної системи, політики та національної безпеки держави.

В України сьогодні триває державно-правова реформа, розбудовується вітчизняна правова система. Ці процеси охоплюють повною мірою і законодавство про охорону здоров'я. Держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності.

Вивчення проблем і засад профілактичної, лікувальної медицини, організаційно-інформаційного та матеріально-технічного забезпечення системи охорони здоров'я нагальною проблемою сьогоднішнього дня.

За десять років існування України, як незалежної держави відбулися великі зміни, що сприяли перегляду, коригування планів і програм вищих медичних закладів. Особливої уваги набула профілактична спрямованість медицини і охорони здоров'я. Офіційного статусу набули методи лікування та діагностики.

Забезпечення населення лікувально-профілактичною допомогою в достатньому обсязі та високої якості залежить від адекватності матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я, професіоналізму та кваліфікації лікарів, компетентності керівників, психологічної готовності населення піклуватися про стан свого здоров'я. Однією із обов'язкових умов, що забезпечують належну якість медичної допомоги, є проведення ліцензування та акредитації лікувально-профілактичних закладів і окремих осіб.

За останні роки офіційний статус отримала, не визнавала раніше народна нетрадиційна медицина, у сфері якої деякі працівники не мають навіть середньої медичної освіти.

Це, у свою чергу дозволить медичним працівникам, які працюють в структурах державної та недержавної форм власності, не тільки юридично грамотно виконувати свої професійні обов'язки, а й уникнути багатьох правопорушень, за які належить та чи інша міра відповідальності.

Для оцінки ефективності діяльності закладів охорони здоров'я слід враховувати як показники обсягу їхньої роботи, так і показники якості медичної допомоги.

У сучасних економічних умовах забезпечення високої якості медичної допомоги та належних кінцевих результатів діяльності окремих лікарів, підрозділів і лікувально-профілактичних закладів у цілому виходить на перший план. Це пов'язано з тим, що їх діяльність впливає на стан здоров'я населення та ефективність використання кадрових та матеріально-технічних ресурсів галузі.

Показники якості медичної допомоги можна використовувати для підвищення рівня надання медичної допомоги, диференційованого оцінювання праці медичного персоналу та закладів охорони здоров'я. Матеріальні стимулювання, а також під час проведення акредитації та ліцензування лікувально-профілактичних закладів.

Засвоєння методики визначення показників якості лікування дасть змогу розробляти заходи щодо усунення недоліків у медичному забезпеченні населення.

1. Забезпечення якості медичної допомоги.

1.1.Мета, проблеми

Проблеми організації, управління та ефективного функціонування системи забезпечення якості медичної допомоги є актуальними не тільки для України, а й для багатьох інших країн незалежно від їх політичної та ідеологічної орієнтації, типу системи охорони здоров'я тощо. Вирішення питання залежить від пріоритетних соціально-економічних цінностей суспільства, додержання принципів доступності та рівноправності в наданні медичної допомоги тощо.

Питання якості медичної допомоги посідає провідне місце в політиці Всесвітньої організації охорони здоров'я — "Здоров'я—XXI: основи політики досягнення здоров'я для всіх у Європейському регіоні", якою визначено, що сектор охорони здоров'я має бути орієнтованим на кінцеві результати, безперервне удосконалення якості, тощо.

В Україні забезпечення населення якісною медичною допомогою є одним ізголовних напрямів державної політики охорони здоров'я, життя, збереження генофонду українського народу (Концепція розвитку охорони здоров'я населення України, 2000 р.). Проте процес гарантування якості медичної допомоги перебуває в постійному розвитку. Після досягнення певних рубежів необхідно долати нові під впливом змін зовнішніх умов розвитку суспільства або ж нових наукових досягнень у яка спрямована на підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості медицині, зростання вимог споживачів до рівня надання медичної допомоги, яка оцінюється за рівнем її ефективності та якості.

Сучасний світовий досвід з питань управління якістю в охорони здоров'я свідчить, що значного прогресу в розвитку системи можна досягти завдяки застосуванню методу загального (всеосяжного) управління якістю — total quality management (ТQМ), тобто комплексу підходів до якості, ефективності та управління, який протягом останнього часу набув швидкого розвитку в промисловості. Японія, використавши принципи цього методу у виробництві, протягом останніх двох десятиріч змогла посісти домінуюче положення серед країн світу. Цей результат увійшов у світову історію розвитку економіки. Методи управління, що використовувалися для промислового виробництва, тепер застосовуються в інших сферах. Більшість принципів загального управління якістю було досить важко адаптувати до медичних завдань. Але набутий досвід свідчить, що основні їх положення успішно застосовують в oxopoнi здоров'я не тільки Японії та країн Заходу, а й України. Зокрема, цих принципів дотримується український виробник ліків № 1 — фірма "Дарниця". Це дозволило їй налагодити ефективне виробництво якісних ліків, які відповідають міжнародним вимогам. крім того, цей метод використовують і для впровадження

стандартизованих програм управління процесом лікування (протоколів, директив, алгоритмів тощо).

Удосконалення якості надання медичної допомоги — не нова проблема для галузі Основні типи контролю якості медичної допомоги формувалися в Україні в умовах бюджетної моделі охорони здоров'я i включали відомчий, установчий контроль i самоконтроль; форми їх реалізації — експертні оцінки з використанням п'яти ступенів контролю, Цільової експертизи (у всіх випадках післяопераційних ускладнень, летальних випадків, розходжень клінічного та патологоанатомічного діагнозів, повторної госпіталізації) та експертизи за позовом, оцінки професійного рівня медичних працівників, зворотного зв'язку з населенням щодо питань якості надання медичної допомоги. Комплекс заходів щодо забезпечення якості медичної допомоги в основному сформований за рахунок експертних оцінок з використанням схем та еталонів обстежень, маніпуляцій, процедур тощо, проведення медико-соціологічних досліджень, використання локальних медичних стандартів, організаційних та науково-практичних заходів, а також за допомогою вирішення кадрових питань (атестація, укомплектованість штатних посад лікарів та середнього медичного персоналу).

1.2. Сучасний етап розвитку

Сучасний етап розвитку системи охорони здоров'я характеризується періодом адаптації до діяльності в ринкових умовах, багатоукладністю форм власності в системі охорони здоров'я. Тому принципи i види контролю якості, механізми його забезпечення, що існували донині, не відповідають потребам сьогодення i не можуть задовольнити ні споживачів, нi тих, хто надає медичну допомогу.

Перші спроби вирішення проблеми якостi медичної допомоги були здійснені наприкінці 80-х — на початку 90-х років, коли спеціалістами низки лікувально-профілактичних закладів обласного рівня були розроблені i запроваджені в практичну діяльність ЛПЗ стандарти лікувально-діагностичного процесу i якості лікування хворих. Упровадження стандартів, які розроблені безпосередньо в ЛПЗ, дало змогу проводити систематичну самооцінку якості й ефективності медичної допомоги в лікарні. Однак аналіз використання медичних стандартів показав, що відсутність єдиних вимог до об'єкту стандартизації зумовлює те, що в лікарнях з однаковим фінансовим забезпеченням i профільною спрямованістю стандарти мають різний рівень гарантії якості медичної допомоги. Відсутність єдиних критеріїв, покладених в основу стандарту, робить неможливим проведення порівняльної оцінки діяльності лікувально-профілактичних закладів.

Loading...

 
 

Цікаве