WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальний капітал і квантифікація суспільних процесів у сучасному соціумі - Реферат

Соціальний капітал і квантифікація суспільних процесів у сучасному соціумі - Реферат

Процес реалізації соціального капіталу, що здійснюється через його конвертацію в інші форми капіталу, є двостороннім: з однієї сторони, завдяки соціальному капіталу отримується доступ до економічних, культурних та інших ресурсів через контакти з компетентними і впливовими „гравцями" соціальних взаємин, з другої - набуття соціального капіталу вимагає від індивіда особистого вкладення (інвестування) економічних, культурних та інших ресурсів. Тобто соціальний капітал, як і будь-яка інша форма капіталу, передбачає процес обміну за схемою „вкласти - отримати" чи „віддати - взяти", що відбувається певними порціями (дозами), де, знову ж таки, порція отриманого має перевищувати порцію вкладеного. Саме з огляду на цей момент з'являється логічна необхідність в застосуванні такого поняття як „квантифікація суспільних процесів" або „суспільна квантифікація" (останнє є простішим, але не настільки коректним).

Враховуючи, що розбудова громадянського суспільства здійснюється на якісно нових принципах суспільних відносин - гармонізації стосунків, консолідації зусиль, ієрархізації зв'язків, оптомізації форм і методів діяльності, самоорганізації, саморегуляції, стабілізації тощо [9, 46], - маємо передбачити гуманістичний і цивілізований обмін „квантами-порціями" стосунків в системах демократичного соціуму.

Відштовхуємось від паралелі: відповідно до того, як ідея квантифікації природних процесів дає ключ до розуміння глибинних фізичних явищ, так само сутність соціологічних явищ доцільно розкривати за допомогою ідеї квантифікації суспільних процесів. Адже, так само, як суттю біологічного існування є білковий обмін (природною енергетикою), то ціллю соціального прогресу є ресурсний обмін (соціальною енергетикою): смерть живого організму наступає з припиненням обміну білків, загибель суспільства (будь-якої форми і рівня людської спільноти) - з припиненням ресурсного обміну між його складовими.

Згадаймо механізм квантифікації на фізичному рівні: здійснюється дискретне (переривчасте) відокремлення від одних і поглинання іншими атомами речовини порцій (квантів) енергії. Причім, випромінюють і поглинають кванти енергії не лише атоми чи молекули, але й більш складніші утворення, в тому числі, і біологічні - і аж до соціального рівня. Зауважимо, що великі етнічні спільноти (нації, держави) виконують роль великих соціальних організмів, в яких формуються і функціонують соціальні „атоми" і „молекули" - організації, установи, підприємства, групи індивідів та окремі індивіди - і між ними всіма відбувається постійний обмін соціальною енергією, яка розподіляється (випромінюється - поглинається) певними порціями-квантами. В такому ракурсі квантифікованість суспільства не підлягає сумніву і більше того, можна впевнено стверджувати, що в кожній ситуації і в кожному місці, де порушуються принципи еквівалентного обміну, виникають негативні явища - криза, застій, протистояння і т.п.

Соціальний квант - це порція соціальної енергії, що забезпечує різноманітні форми взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Cаме через обмін порціями соціальної енергії підтримуються взаємини між суб'єктами, причім, еквівалентний обмін забезпечує гармонію і стабільність взаємин, а диспропорція в обміні приводить до дисгармонії в стосунках і до дискомфорту в існуванні суб'єктів взаємин.

Враховуючи це, можна з впевненістю стверджувати, що соціальна стабільність і поступальний розвиток мають місце в тій людській спільноті, де забезпечується еквівалентний обмін квантами соціальної енергії в усіх основних системах: „виробник - споживач", „роботодавець - працівник", „суб'єкт фізичної праці - суб'єкт розумової праці", „виробник матеріальних благ - виробник духовних благ", і т.д., бо цей перелік взаємодій неможливо завершити так як суспільство є нескінченною низкою варіантів ймовірних взаємодій між суб'єктами суспільних відносин.

В такому світлі можна означити тоталітарну і демократичну систему взаємин: перша прагне організувати цілеспрямований і визначений квантовий обмін між суб'єктами суспільних процесів, а друга - лише створити об'єктивні умови для еквівалентного обміну, не обмежуючи свободу суб'єктів. Тобто з позицій квантифікації суспільних процесів демократія полягає не в забезпеченні соціального порядку, а в створенні таких умов, за яких соціальний порядок самоорганізується за необхідністю.

Як носієм соціального капіталу, так і суб'єктом суспільної квантифікації виступає людина з її трискладовою основою: природною, в якій вона виступає як істота, котра здатна до обміну та розмноження і є не більше, аніж споживачем; соціальною, в чому вона піднімається на рівень індивіда, здатного до продукування життєвих благ і до осмисленого спілкування і де вона є не просто споживачем, а стає виробником; і, нарешті, духовною, в якій людина досягає рівня особи, наділеної здатністю пізнавати і творити, тобто піднімається на рівень творця.

У своїй природній основі людина, як істота, яка споживає і розмножується, володіє природним капіталом, простіше кажучи, природними біоресурсами, необхідними для її повноцінного функціонування. Природний капітал є джерелом життя людини, тобто формує її потенціал як живої істоти. Квантифікація функціональних біопроцесів відбувається на своєрідному ринку „біообміну" через зустрічні процеси асиміляції та дисиміляції: через асиміляцію істота приймає квант (порцію) життєвого потенціалу (читай, природного капіталу) з довкілля, а через дисиміляцію в це ж довкілля віддає квант (порцію) відпрацьованого потенціалу (читай, залишки природного капіталу); причім, різницею між першим і другим квантом (квантом асиміляції і квантом дисиміляції) виступає біоквант, образно кажучи, чистий квант біоенергії, або чистий життєвий прибуток - різниця між тим, що організм взяв, і тим, що він віддав. Звідси: поки організм істоти йде з „позитивним сальдо" - переважанням асиміляції над дисиміляцією, він розвивається; коли ж істота досягає балансу цих двох „біоринкових" процесів, вона у своєму розвитку стабілізується; а коли „сальдо" біопроцесів стає негативним (дисиміляція як віддача переважає асиміляцію як прихід), розпочинається занепад істоти як живого організму, а потім і загибель її.

Зауважимо, використовуючи природний капітал через квантифікацію біоресурсів, істота не створює ніяких проблем у відносинах з довкіллям: асимілює з довкілля те і в таких порціях, в яких їй довкілля дозволяє взяти; поглинає також і такі кванти біоенергії, які їй необхідні і які вона може взяти; дисимілює в довкілля таку різницю між одержаним і спожитим, яку довкілля в повному обсязі сприймає і належним чином переробляє, трансформуючи „викинутий" істотою квант дисиміляції (порцію відходів) в новий квант асиміляції (порцію енергії). Тобто людина як жива істота (як і всяка інша природна істота) екологічних проблем у складній системі обміну на „біоринку" не створює. Проблеми розпочинаються з переходом людини від статусу „істоти-споживача", яка органічно вплетена в систему біообміну на засадах еквівалентності, до статусу „індивіда-виробника", який виходить за систему еквівалентного біообміну, формуючи систему надлишкового продуктивного (або виробничого) обміну [1, 50].

У своїй соціальній основі, людина як індивід, який продукує і спілкується, володіє економічним (виробничим) капіталом, простіше кажучи, матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва належних життєвих благ, як матеріально-побутового, так і духовно-культурного характеру. Виробничий капітал є джерелом матеріального благополуччя людини, її добробуту і життєвого комфорту, тобто формує її потенціал як соціального індивіда або суб'єкта суспільних відносин. Квантифікація суспільних процесів відбувається на ринку товарного обміну (де товаром виступають не лише матеріально-предметні речі, а й процеси, соціальні якості, послуги і т. п.) через зустрічні процеси купівлі та продажу: через купівлю індивід сприймає квант (порцію) ресурсного (економічного, матеріально-діяльного) потенціалу (читай, виробничого капіталу) з продуктивної виробничої сфери чи сфери обміну, а через продаж в ці ж сфери віддає квант (порцію) або ж своїх особистих продукуючих ресурсів (здатність працювати або робочу силу), або ж квант (порцію) надлишкових виробничих ресурсів (читай, залишки неспожитого виробничого капіталу). Причім, різниця між першим і другим квантом (квантом виробленого-купленого і квантом спожитого-проданого) виступає чистим продуктивним квантом, тобто чистим прибутком виробництва - різниця між тим, що індивід виробив або купив, і тим, що він спожив або продав. Звідси: поки індивід-виробник йде з „позитивним сальдо" - переважанням виробництва над споживанням чи продажі над купівлею, він економічно зростає; коли ж досягається стійкий баланс цих двох полярних ринкових процесів (в загальному, пропозиції і попиту), індивід у своєму економічному розвитку стабілізується; а коли „сальдо" ринкових процесів стає негативним (складається механізм абсолютного переважання одного з них - виробничої чи споживчої сфери), розпочинається економічний занепад, що приводить до тотальної кризи - спочатку в економічній сфері, а потім - в усіх інших [1, 50].

Loading...

 
 

Цікаве