WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Формування суспільства знань у контексті соціальної безпеки країни - Реферат

Формування суспільства знань у контексті соціальної безпеки країни - Реферат

Реферат на тему:

Формування суспільства знань у контексті соціальної безпеки країни

У Законі України "Про основи національної безпеки України" істотно розширено обсяг та поглиблено зміст розділів, які стосуються загроз та основ державної політики у соціальній сфері. Соціальній складовій національної безпеки приділено не менше уваги, ніж воєнній, політичній, економічній складовим. Таким чином, питання про стан соціальної безпеки як однієї із складових національної безпеки є надзвичайно актуальним для України. Соціальна складова в системі суспільно-політичних і економічних пріоритетів України набирає ваги одного з домінуючих національних інтересів. Від ефективності соціальної політики залежить ставлення громадян до впроваджуваних реформ, до державних інституцій, політичних партій і окремих політиків, зрештою - до державності і незалежності України.

Базовою передумовою практичної реалізації Україною європейського вибору, який передбачає забезпечення реальної демократії, піднесення економіки, побудованої на ринкових засадах, реалізацію прав і свобод людини, є, насамперед, досягнення нашою державою євростандартів у соціальній сфері. Підписання Україною Європейської соціальної хартії (ЄСХ) ставить завдання не тільки щодо адаптації національного законодавства до норм ЄСХ, але й практичного впровадження соціальних стандартів у сферах праці, зайнятості, освіти, професійної підготовки та перепідготовки, медичної та соціальної допомоги, захисту сім'ї, дітей, підтримки людей з обмеженими можливостями тощо. У цьому контексті набувають виняткової актуальності завдання щодо вжиття комплексних заходів з практичної реалізації визначених Президентом України довгострокових стратегічних перспектив державної політики, докорінної зміни підходів до виконання державою своїх зобов'язань у соціальній сфері, збалансування соціальних пропорцій забезпечення життєдіяльності особи та держави на рівні сучасних вимог сталого розвитку, інтегрування соціальної сфери у національну економіку, побудовану на ринкових засадах. Інтегруючись у глобалізований простір, кожна країна прагне стати повноправним учасником соціально-економічних процесів, які у ньому відбуваються. А це, у свою чергу, обумовлює необхідність відповідності економіки й соціальної сфери країни-аутсайдера загальноприйнятним стандартам сталого розвитку. Саме тому привертає увагу парадигма формування суспільства знань, яку об'єктивно обирають стратегією розвитку країни зрілої демократії та ринкової економіки.

Суспільство знань (Knowledge society, К-суспільство) стрімко завойовує світ. Масове виробництво і розповсюдження знань обіцяють за історично короткий відрізок часу змінити його і, ймовірно, це відбудеться протягом життя декількох поколінь. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як потужних інструментів для роботи з інформацією і знаннями суттєво прискорює ці зміни. Саме тому на ранніх стадіях становлення К-суспільства надзвичайно важливим стає формування правильного бачення місця і ролі України у глобалізованому суспільстві, заснованому на знаннях та ефективній політиці досягнення намічених цілей у найближчій та довгостроковій перспективі.

Всі типи суспільств, які еволюційно приходили на зміну одне одному протягом історії людства, характеризувались створенням і використанням нових знань для забезпечення власного розвитку. З 80 - 90 років минулого століття у цьому процесі відбулися якісні зміни. Людство оволоділо засобами переведення інформації у цифрову форму, створило величезні сховища для її зберігання (бази даних і бази знань), засвоїло передачу її на відстані за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і глобальної комп".терної мережі Інтернет. Це, у свою чергу, призвело до принципово нової взаємодії між людьми.

Поступово, починаючи із другої половини 90-х років минулого століття, інформація стала відігравати роль товару, який можна купувати і продавати. Разом із тим вона ще не стала достатнім знанням для гармонійного розвитку суспільства, а тільки оброблялась перед використанням, слугуючи свого роду сировиною для прийняття тих чи інших рішень, виконання тих чи інших дій. Суспільство такого типу отримало назву інформаційного, головним виміром якого став технологічний.

При цьому спостерігалося збільшення розриву між багатими країнами та іншим світом, між різними верствами населення всередині країн - багатими і бідними, молодими і людьми похилого віку, здоровими та інвалідами тощо. Цей розрив виявляється у формі трьох видів нерівності - економічної, цифрової та нерівності знань. Виникає гостра необхідність у розробці і виконанні чітких правил, які б стали політичними та економічними інструментами розвитку суспільства для добробуту людей, забезпечували необхідну якість і безпеку їх життя, а не сприяли б скороченню цих фундаментальних цінностей. Концепція формування суспільства нового типу з"явилась на зламі століть, коли інформація стала набувати якісно нової форми - гармонізованих знань. Ця форма суспільства дозволила людини перейти до масового виробництва нових знань з використанням потужних інструментів, якими є інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), і отримала назву суспільства, заснованого на знаннях, або К-суспільства.

Для визначення якісної і кількісної характеристик стану К-суспільства використовують узагальнений індекс К-суспільства - Ік. Він синтетичний і визначається трьома головними вимірами:

• індексом інтелектуальних активів суспільства (Ііа), який формується за допомогою таких індикаторів, як повний термін шкільного навчання в країні; кількість молоді до 15 років, яка отримує освіту; рівень надання населенню інформації за допомогою ІКТ і преси - зокрема, Інтернету, телефонного зв"язку, газет і журналів;

• індексом перспективності розвитку суспільства (Іпр), який визначається державними витратами на охорону здоров"я, на науково-дослідний та інноваційний розвиток, зниженням витрат на оборону, кількістю дітей на одного вчителя, рівнем свободи від корупції;

• індексом якості розвитку суспільства (Ікр), який характеризує якість і безпеку життя шляхом урахування таких факторів, як рівень дитячої смертності (цей індикатор відображає бідність і маргіналізацію суспільства), нерівність у розподілі соціальних і матеріальних благ між громадянами суспільства, співвідношення екологічно захищеної території до загальної території країни, кількість викидів вуглекислого газу на душу населення.

Як бачимо, при визначенні індексу К-суспільства найбільша питома вага припадає на дослідження такого сегменту населення країни, як молодь. Слід зазначити, що показник грамотності важливий для країн, що розвиваються, тоді як для розвинених країн він давно втратив свою актуальність і навіть не включається у програми національних переписів населення. Натомість, у розвинених країнах спостерігається тенденція зростаючого рівня отримання другої - третьої вищої освіти дипломованими спеціалістами. Всі три узагальнені вимірники К-суспільства можна розглядати як інтегровані показники соціальної безпеки країни, позаяк вони кількісно і якісно характеризують найважливіші параметри функціонування і розвитку соціуму.

ООН визначила 45 найкращих країн світу із 191 члена цієї організації за індексом розвитку К-суспільства. Найвищий рейтинг мають п"ять країн - Швеція, Данія, Норвегія, Швейцарія, Фінляндія (Європа-5). Відомі показники порівняння України з Європою-5 за головними вимірами суспільства, заснованого на знаннях [2]:

Порівняння за індексом інтелектуальних активів суспільства (Ііа)

Країна

Ііа

Термін

навчання у

школі (роки)

Молодь до 15 р., яка отримує освіту (% від населення)

Кількість газет на 1000 чоловік

Кількість інтернет-корист. на 10000 чоловік

Кількість телефон.

ліній на 100 чоловік

Кількість моб. телеф. на 100 чоловік

Європа-5

0,704

15,92

18,17

426,8

4897

68,53

78,3

Україна

0,176

11,5

17,05

54

180

21,61

8,38

Loading...

 
 

Цікаве