WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціально-економiчнi процеси в Україні - Реферат

Соціально-економiчнi процеси в Україні - Реферат

Тобто за останні 10—15 років більшість людей перетворилися на злиденних і незаможних. Залишається тільки зрозуміти, звідки беруться в такій бідній країні автомобільні пробки, де знаходять покупців численні магазини та кіоски з дорогими товарами і кому зубожілі колгоспники продають продукти за цінами, що дивують навіть закордонних гостей. Напевне, існують податкові джерела, які компенсують мізерні зарплати, пенси та стипендії. Про це свідчать і соціологічні дослідження. Зокрема, вивчення домашніх господарств України, здійснене Київським міжнародним інститутом соціології ще 1995 року, засвідчило, що в щоденниках доходів і витрат сімей спостерігається суттєва розбіжність: витрати майже вдвічі перевищують доходи. Проте й ця розбіжність мало що пояснює. Адже суми, якими оперували досліджувані у своїх щоденниках, не перевищували кількох десятків доларів на місяць. На такі гроші підтримувати більш-менш пристойне існування практично неможливо.

Такі показники, як середньомісячна заробітна плата чи дохід сім'ї, обрахований за самооцінками українців, сьогодні абсолютно непридатні для об'єктивного вимірювання. Насамперед то-і му, що основні доходи людей пов'язані з джерелами, які вони воліють не афішувати з огляду на їхню переважно тіньову природу. Скільки грошей набігає громадянам України з тіньового сектора, не знає ніхто. Хоча більшість експертів схильні вважати, що той щонайменше не поступається "сонячному" сектору.

Надійнішим є аналіз матеріального становища сім'ї за таким показником, як доступність необхідних для цивілізованого побуту предметів тривалого користування та комунальних послуг, їх наявність у сім'ї свідчить про певний рівень добробуту. В 1981-1982 роках соціологи провели репрезентативні опитування населення України. Тому можна порівняти деякі показники матеріальної забезпеченості сімей в останні роки "розвинутого соціалізму" та перші роки незалежності України.

Як видно, порівняно з 1982 роком, у кілька разів збільшилася частка власників садових ділянок і дач. Вдвічі більше стало власників легкових автомобілів. Більше стало у населення холодильників, кольорових телевізорів, пральних і швейних машин, які становлять основу сучасного цивілізованого побуту. Поліпшилися й умови для духовного розвитку, оскільки набагато збільшилася кількість сімей, які мають домашню бібліотеку, відео та стерео техніку.

Тобто за низкою показників сучасна сім'я живе краще, ніж в останні роки "розвинутого соціалізму". Більше того, якщо в ностальгійному минулому головні комунальні вигоди мали лише близько 40 відсотків сімей, то в останні роки — більшість населення. Щоправда, офіційне" статистика свідчить, що всі ці блага було нагромаджено ще за часів соціалізму Однак факти реального, життя змушують сумніватися в коректності цих даних. Адже якщо все це було придбано за роки "розвинутого соціалізму" та перебудови, то чому з 1994 до 2000 року автомобілів, телевізорів, холодильників, стерео та відео апаратури менше не стало (при тому, по зношення придбаного раніше досягло понад крайніх термінів — в середньому 17-22 роки).

Порівняно з 1994 у 2000 році стало менше садових ділянок, швейних машин, спорядження для туризму, мисливства та рибальства. Тобто люди і далі активно купують все, що потрібно для споживання, і втрачають те, що могло б принести додатковий дохід (робота на садовій ділянці, пошиття.

Соціальне самопочуття населення

Звичайно, важливо, що люди думають про суспільство і як вони його оцінюють. Однак головне — наскільки добре чи погано вони почуваються за наявної соціальної ситуації. Саме тому перші запитання, яких потребують і медична, і соціальна діагностика: "Як почувається і на що скаржитеся?"

Але коли ставиш пряме запитання, отримуєш, як правило, категоричну відповідь, в якій немає місця нюансам і напівтонам самопочуттю людини. У нашому моніторингу ми запитували людей про те, наскільки вони задоволені своїм становищем у суспільстві.

Вже в перший рік незалежності України близько половини населення було незадоволено своїм становищем, а на 1998-й невдоволення висловлювали вже понад три чверті. Відповідно скорочувалась і невелика частина задоволених. Позитивні зрушення помітні пише в останні два роки, але вони принципово не змінюють картини масового соціального відчуження. До того ж невдоволення переважає практично в усіх верствах населення, демографічних і професійних групах.

За таких настроїв в Україні зберігається відносна соціальна стабільність. Чи не парадокс це? Чому люди не поспішають залишити настільки незручні соціальні позиції і не борються за нечисленні "місця під сонцем"? Чи справа лише в безмежній терплячості народу? Чи є соціальні чинники, спроможні компенсувати це незадоволення? Один з них — побутова забезпеченість. В останнє десятиріччя вона стала ґрунтовнішою та цивілізованішою і, безперечно, стримує бурхливі прояви невдоволення. Проте є й інші соціальні блага, які люди цінують не менше, ніж побутовий комфорт.

Саме як узагальнена оцінка того, наскільки вистачає (чи бракує) людині тих чи інших соціальних благ, розглядається рівень соціального самопочуття. Йдеться і про матеріальні, і про соціальні та духовні блага. 3 1 995 року щороку визначається, якою мірою не вистачає людям соціальних благ в 11 основних сферах життя. Виміри ґрунтуються на тезі: чим більше людина відчуває недостатність соціальних благ, тим гірше її самопочуття.

У більшості аспектів, пов'язаних зі щоденними матеріальними турботами, роботою, дозвіллям та підтриманням здоров'я, переважає відчуття недостатності соціальних благ. 3 1995 до 2000 року з одних позицій дефіцит соціальних благ зріс, а з інших — скоротився. Суттєво зросла частка людей, яким бракує належної роботи, можливості підробляти і працювати з повною віддачею. 3 одного боку, це свідчить про зростання напруженості у сфері зайнятості, загострення проблем безробіття, а з іншого — люди більше налаштовані на інтенсифікацію трудових зусиль, ніж у минулому. Це може стати однією з важливих психологічних передумов подолання соціально-економічної кризи. Важливою є тенденція скорочення дефіциту житла, меблів, необхідного одягу. Якщо вона триватиме і далі, то з'являться передумови для поліпшення структури і якості харчування, а далі — для зростання заощаджень, що, нарешті, означатиме реальний успіх декларованої ринкової реформи.

У недостатньо освічених, малокваліфікованих і незайнятих соціальне самопочуття за останні роки знизилося, тоді як у кваліфікованих працівників і людей з вищою освітою воно дещо зросло. Найгірші показники у працівників сільського господарства, службовців з допоміжного персоналу працівників низької кваліфікації, домашніх господарок, непрацюючих пенсіонерів.

Це природно, оскільки державні допомога вкрай обмежена, а власних зусиль для виживання в нових умовах їм не вистачає через похилий вік, низьку кваліфікацію, втрату роботи тощо.

Менш природним є те, що не підвищується рівень соціального самопочуття у зайнятих у приватному секторі. Як що вони не відчувають змін на краще, то це означає, що економічні реформи не приносять позитивних результатів. У зайнятих в державному секторі самопочуття на тому ж рівні, що й у незайнятого населення. Це — ознака глибокої кризи в державному виробничому секторі, який стає дедалі важчим тягарем для економіки країни.

1995 року трохи гірше від молоді та старшого покоління почувалися люди середнього віку, на яких лягла головна відповідальність за виживання суспільства.

2000 року соціальне самопочуття молоді дещо поліпшилося, а у старшого і середнього поколінь — погіршилося. Напевне, для молоді проблеми соціальної адаптації до нових суспільних умов виявилися не такими складними

Молоді більшою мірою бракує належної роботи, модного одягу, хорошого житла, сучасних економічних знань. Людям середнього віку частіше не вистачає можливості мати повноцінну відпустку та дозвілля, працювати з повною віддачею, придбати необхідний одяг. Люди старшого віку насамперед скаржаться на здоров'я, якість медичної допомоги, неможливість купувати необхідні продукти та харчуватися на свій смак. Кожне покоління відчуває дефіцит соціальних благ у тих сферах, які є найважливішими для нього: молодь — у сфері професійного самовизначення та зовнішнього вигляду; люди середнього віку — в забезпеченні можливостей для праці і відпочинку; старше покоління — у зміцнені здоров'я, нормальному харчуванні та підтримці морального духу за умов трансформації суспільства.

Loading...

 
 

Цікаве