WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціально-економiчнi процеси в Україні - Реферат

Соціально-економiчнi процеси в Україні - Реферат

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

"СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМIЧНI ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ"

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМIЧНI ПРОЦЕСИ

В УКРАЇНІ

Розвиток соціальних процесів в Україні у 1994 — 1996 роках має суперечливий характер. Значним не лишень економічним, а й соціальним результатом стали прояви фінансово - грошової стабілізації й насамперед значне зниження інфляції. Вже 1994 року вдалося зменшити темпи зростання споживчих цін до 501,1 відсотка порівняно з 10255,0 відсотка 1993 року, або у 20 разів. 1995 року індекс споживчих товарів знизився до 281,7 відсотка, причому вперше за 1991 — 1995 роки в осінньо-зимовий період (у жовтні-груднi) відбулося навіть зменшення темпів інфляції.

За 9 місяців 1996 року темпи інфляції у кожному з місяців (за винятком серпня) були найменшими для відповідних періодів з 1992 — 1995 роки. Деяке збільшення темпів інфляції у серпні 199 року пояснюються виключно адміністративним підвищенням вартості житлово-комунальних послуг.

У травні — липні щомісячне зростання споживчих цін становило менше одного відсотка й було найменшим за весь період розрахунку загального індексу інфляції споживчого ринку з серпня 199 року.

Дуже важливе значення для позитивних зрушень у соціально - психологічному станi широких верств населення мало те, що у травні — серпні 1996 року, тобто впродовж 4 місяців поспіль, відбувалося щомісячне зниження зростання цін на найбільш соціально важливу групу споживчих товарів — продовольство. За 9 місяців 1996 року ціни на продовольчі товари зросли на 12,2 відсотка порівняно з груднем попереднього року, натомість за відповідний період 1994 року — на 51,4 відсотка, а 1995 року на 94,7 відсотка.

Водночас динаміка інших соціальних індикаторів у 1994 — 1996 роках була значно гіршою. Зокрема, це стосується такого важливого соціального показника, як середньомісячна заробітна плата. Реальна заробітна плата (на кінець року) 1994 року становила 85,3 відсотка від її рівня 1993 року. Це зниження реальної заробітної плати виявилося найменшим порівняно з двома попередніми роками, коли такі показники становили відповідно 61,4 відсотка 1992 року та 48,4 відсотка 1993 року. 1995 року, починаючи з лютого, впродовж усього року (за винятком вересня) відбувалося щомісячне зростання не лише номінальної, а й реальної заробітної плати. Внаслідок цього вперше за роки кризи середньомісячна заро6iтна плата за рік не лише не зменшилася, а відчутно зросла й становила у грудні 1995 року 128,1 відсотка від ‚її рівня у відповідний період попереднього року.

Проте цю позитивну тенденцію не вдалося закріпити й зробити необоротною. За 8 місяців 1996 року так i не вдалося вийти на рівень кінця 1995 року. У серпні 1996 року реальна заробітна плата порівняно з груднем минулого року зменшилася на 19,4 відсотка, натомість за відповідний період 1995 року вона зросла на 15,0 відсотка.

Ще значнішим виявилося зниження реального розміру такого важливого різновиду доходів, як середня пенсія. У липні 1996 року середня пенсія становила 31,3 відсотка від реальної заробітної плати. Це співвідношення зменшилося на 3,8 відсоткового пункту порівняно з відповідним періодом попереднього року.

Чи не найбільшою соціальною загрозою національній безпеці України 1996 року стали дедалі більші затримки виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. В Економічній доповіді Президента України за 1994 рік відзначалося, що зволікати з розв'язанням цього питання не можна, адже це одне з найбрутальніших порушень прав людини. Необхідно крок за кроком утверджувати в державі цивiлiзованi правові відносини між працюючими та роботодавцями.

Проте за 1995 — 1996 роки ситуація із затримками виплати заробітної плати не тільки не була розв'язана, а й значно загострилася, що дедалі біліше загрожує соціально - політичній стабільності у державі. Якщо на 1 січня 1995 року загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 3599,8 мільярда карбованців, то за рік вона зросла до 57541,0 мільярда карбованців, або у 16 разів. Навіть з урахуванням зростання споживчих цін обсяги реальної заборгованості за 1995 рік зросли у 5,67 раза.

У першому півріччі 1996 року затримки виплати заробітної плати прогресуюче збільшувалися. На 1 вересня 1996 року загальна сума заборгованості досягла 300099,2 мільярда карбованців, або збільшилася порівняно з початком року ще у 5,2 раза. Таким чином, 21 місяць з кінця 1994 року затримки виплати заробітної плаї збільшилися у 83,4 раза (з урахуванням індексу споживчих цін у 22,4 раза). Лишень у другому півріччі 1996 року вдалося зменшив до 6 — 8 відсотків щомісячні темпи зростання заборгованості і заробітній платі.

Безпосереднім наслідком негативних тенденцій соціального розвитку стало зростання страйкового руху. У 1990 — 1993 роках масштаби та кількість страйків в Україні щорічно зростали досягли свого максимуму 1993 року, коли страйки відбулися загалом на 485 підприємствах за участю 260 тисяч працівників. Загалом через страйки було втрачено 2676 тисяч робочих днів.

Таким чином, співвідношення втрачених робочих днів до кілі кості працівників, що взяли участь у страйках, становило приблизно 10:1, що, як відзначають експерти Міжнародної Організації Праці, дуже багато за міжнародними стандартами.

Після 1993 року страйковий рух в Україні пішов на спад. 199 року страйкували головним чином працівники освіти (93,5 тисячі з 126,3 тисячі страйкарів). Співвідношення втрачених робочих дні до кількості працівників, які взяли участь у страйках, скоротилося до 3:1.

1995 року загальна кількість працівників, які брали участь страйках, скоротилася більш ніж удвічі й становила 57,6 тисячі чоловік. Страйки мали суто економічний характер і були недовгочасними (2—4 дні). Переважна частина страйкарів 1995 рок припадала на вугільну промисловість (48,2 тисячі чоловік).

1996 року ситуація у страйковому русі України кардинально змінилася. Лише за січень — липень у страйках взяли участь 134,6 тисяч чоловік, тобто у 2,3 раза більше, ніж за весь попередній період Втрати робочого часу через страйки досягли майже 1800 людино днів. Співвідношення їх до кількості працівників, що взяли участі у страйках, становило 13:1. Отже, рівень цього важливого індика тора соціальної небезпеки виявився навіть вищим, ніж 1993 року.

Головну частину страйкарів 1996 року становили працівники вугільної промисловості — 104,8 тисячі чоловік. Два страйки шахтарів (лютневий та липневий) спричинили значні не лишень економічні, а й політичні наслідки для всієї країни.

Лютневий (1996 р.) страйк шахтарів призвів до реальної загрози економічній безпеці держави. На межі зупинки опинилися коксохімічні та металургійні заводи, в тому числі цехи з неперервним циклом виробництва, відновити роботу яких могло б потім коштувати дорожче, ніж збудувати нозі. Зупинка низки ТЕЦ через відсутність вугілля призвела до критичного падіння частоти струму енергосистемі України. Як відзначалося урядом України, винятково несприятливу роль відіграв шахтарський страйк, який вніс дезорганізацію у функціювання виробничої га житлово-комунальної сфери.

Слід мати на увазі те, то хоча шахтарі й виходили на страйк під гаслами ліквідації заборгованості по заробітній платі, справжньою метою організаторів акції, зокрема директорів вугільних підприємств та профспілкових керівників (ЦК профспілки працівників вугільної промисловості України), можна вважати здобуття державних дотацій вугільній галузі та перешкоджання здійсненню у ній реформ.

Так, проти страйку виступили керівники Незалежної профспілки гірників Донбасу (НГТГД) та Регіональної ради страйкових комітетів Донбасу (РРСКД). Повністю підтримуючи економічні вимоги, вони агітували проти страйку саме через імовірність використання акції гірників у політичних цілях.

Глибоко кризовий стан вугільної промисловості, необхідність здійснення її докорінної реструктуризації, що пов'язане з масштабними негативними соціальними наслідками, об'єктивно визначають цю галузь як джерело потенційних та реальних загроз національній безпеці України. Це потребує відповідного врахування щодо реалізації єдиної державної політики у сфері національної безпеки а оборони України. Необхідна розробка взаємопов'язаних і скоординованих дій органів виконавчої влади щодо запобігання конфліктним ситуаціям у вугільній галузі, а у разі виникнення таких ситуацій — їх щонайшвидшого та ефективного розв'язання. Як показали подальші події, спроби розв'язання цих проблем як суто соціально-економічних лише в режимі повсякденної діяльності уряду не змогли ні відвернути вже через півроку нову небезпечну ситуацію у вугільній промисловості, ні здійснити ефективні заходи щодо раціонального виходу з неї.

Незважаючи на те, що соціально-економічні питання вугільної промисловості за перше півріччя (996 року чотири рази спеціально розглядалися урядом, липневий страйк шахтарів за своїм характером виявився не менш небезпечним, ніж лютневий. Хоча масштабами та тривалістю він поступався попередньому (в ньому взяли участь близько 40000 чоловік та було втрачено через страйк 60 тисяч людино-днів), крім припинення роботи страйкарі такс удалися до масового тривалого заблокування автомобільних шлях та залізничних транспортних комунікацій. Це поставило під загрозу нормальну життєдіяльність цілого регіону, зокрема 1100 тисі жителів м-Донецька, завдало шкоди транспортуванню транзитні вантажів і пасажирів через Донбас.

Loading...

 
 

Цікаве