WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Політична ситуація в Україні - Курсова робота

Політична ситуація в Україні - Курсова робота

пов'язану з проблемною ситуацією. Кожен із нас у повсякденній практиці постійно ставить питання людям навколо, вирішуючи за їх допомогою безліч життєвих проблемних ситуацій. Однак у соціології питання виконує функцію дослідницького інструменту, щовисуває особливі вимоги до його формулювання і зведення питань в анкету.
Насамперед це вимоги до структури анкети. Її складовими повинні бути:
1. вступ (звернення до респондентів з коротким викладом теми, мети, завдань опитування, назвою організації або служби, яка його проводить, із інструкціями щодо процедури заповнення анкети, із вказанням на анонімність опитування і використання його результатів лише з науковою метою);
2. блоки простих питань, нейтральних за змістом (крім пізнавальної мети, вони забезпечують полегшене входження респондентів у процес опитування, пробуджують їх зацікавлення, формують психологічну установку на співробітництво з дослідниками, вводять у коло обговорюваних проблем);
3. блоки складніших питань, які потребують аналізу і роздумів, активізації пам'яті, підвищеної зосередженості й уваги. Саме тут міститься ядро дослідження, збирається основна первинна соціологічна інформація;
4. заключні питання, які повинні бути достатньо простими, знімати психологічну напругу у респондентів, дати можливість їм відчути, що вони брали участь у важливій і потрібній роботі;
5. "паспортичка", або блок із питаннями, що розкривають соціально-демографічні, професійно-освітні, етнічні, культурні тощо характеристики респондентів (стать, вік та ін.).
Розділ ІІІ. Аналіз результатів досліджень
Соціологічні дані свідчать про особливості політико-ідеологічної ідентифікації населення України, властиві саме перехідним суспільствам. Головна особливість тут полягає в тому, що багатьом людям у таких суспільствах важко визначити свою схильність чи симпатії до існуючих політико-ідеологічних течій. Якщо для більшості західних країн частка тих респондентів, які не змогли або не захотіли вказати своє місце на "ліво-правій" шкалі політико-ідеологічних орієнтацій, становить не більше 10%, то в сьогоднішній Україні ця частка сягає понад 50%. В табл. 1; додаток 2 наведено дані, які показують структуру й динаміку політико-ідеологічної ідентифікації опитаного населення України. Як бачимо, за період 1999 - 2002 років серед населення збільшилася частка "лівих" і "центристів". Водночас зменшилася частка "правих" і "неідентифікованих" громадян.
Щодо "неідентифікованих" з жодною політико-ідеологічною течією громадян, то в 1999 році їх було 64%, а в 2002 - 54%. Помітне зменшення "неідентифікованих" за період 1999 - 2002 років слід тлумачити таким чином: політико-ідеологічна ідентифікація населення має тенденцію до поширення.
Наведені дані свідчать, що за формою і структурою політико-ідеологічна ідентифікація нашого населення суттєво відрізняється від форми і структури політико-ідеологічної ідентифікації населення розвинених країн. Там переважна частина населення, як зазначалося, зачисляє себе до "широкого" центру політико-ідеологічної шкали. Характерною ж ознакою "ліво-правої" ідентифікації нашого суспільства є дуже слабкий "центр" і значна частка "неідентифікованих" громадян.
Цікаво, що серед елітних груп України (центральних і регіональних разом) розподіл політико-ідеологічних уподобань 2002 року був дещо іншим. "Лівих" тут виявлялося 17%, "центристів" - 35%, "правих" - 26%, "неідентифікованих" -22%. Ці дані свідчать, що політико-ідеологічна ідентифікація наших елітних груп за формою, начебто, наближається до нормального стану, де чисельно панують "центристи". Проте їх поки що замало, а "не-ідентифікованих" - забагато.
Якщо подивитися на розподіл політико-ідеологічних уподобань населення залежно від регіону проживання, то можна побачити певні суттєві розбіжності. Це наочно ілюструють дані, наведені у табл. 2; додаток 2.
Як бачимо, серед опитаних усіх регіонів України переважають "неідентифіковані". Водночас у Західному регіоні "правих" більше, ніж "лівих" у 2 рази. У центральному регіоні, навпаки, "ліві" чисельно переважають "правих" у 2,3 раза, в Південному регіоні - в 4,7 раза, у Східному регіоні - у 9,3 раза. Отже, з просуванням із Заходу на Схід сучасної України частка "лівих" зростає (від 11 до 37%), а частка "правих" зменшується (від 21 до 4%). Частка "центристів" в усіх регіонах залишається однаковою.
У табл. 3; додаток 2 наведено дані, які характеризують динаміку ставлення населення до економічних перетворень в Україні залежно від його "ліво-правої" диференціації.
Як бачимо, переважна більшість опитаних "лівих" висловлюється за відновлення централізованої економіки в країні, тобто за повернення колишнього статус-кво в економіці. За цей шлях економічного розвитку країни висловлюється також близько третини "неідентифікованих" громадян. Натомість відносна більшість "правих" і "центристів" виступають за повний перехід до ринкової економіки. Щоправда, впродовж 1999 - 2002 років частка прихильників цієї позиції серед "правих" і "центристів" дещо зменшилася.
У цілому наведені дані свідчать перш за все про те, що в перехідному суспільстві відбувається певна зміна акцентів у змістові "ліво-правої" дихотомії. Тепер уже "праві" виступають як прихильники прогресивних змін у суспільстві, а "ліві" посідають позиції консерваторів, висловлюються за повернення до колишнього статус-кво. Про це свідчать також дані табл. 4, додаток 2.
Як бачимо, переважна більшість опитаних "правих" і "центристів", а також половина "неідентифікованих" схвально ставляться до розвитку приватного підприємництва в країні. І тільки більшість "лівих" не схвалюють цього нового для нас соціально-економічного явища або не можуть напевне висловитися щодо нього.
Як бачимо з табл. 5; додаток 2, більша частка опитаних "лівих" висловилися проти багатопартійності в Україні. Крім того, близько чверті з них не змогли визначитися в цьому питанні.
У цілому наведені дані свідчать про контрастність позицій "лівих" і "правих" щодо питання про необхідність багатопартійної системи в сучасній Україні. Водночас значна частина опитаних не змогли визначити своєї позиції щодо багатопартійності в нашому суспільстві. Однією з причин цього явища є значний рівень недовіри населення до існуючих політичних партій.
За наших умов розбіжність між "лівими" і "правими" виражається і в більш узагальнених політико-ідеологічних орієнтаціях, пов'язаних із диференціацією населення на прихильників соціалізму й капіталізму. Дані соціологічного моніторингу 2002 року щодо цієї диференціації наведено в табл. 6, додаток 2.
Як бачимо, найбільше прихильників соціалізму серед "лівих" (62%).
Крім того, 34% опитаних "лівих" обрали інші варіанти відповідей; це свідчить про те, що у сукупності третина "лівих" не ідентифікує себе з підтримкою соціалізму. Найменше прихильників соціалізму серед "правих" (4%).
Loading...

 
 

Цікаве