WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Організаційна форма роботи установ соціального захисту населення із забезпечення життєдіяльності людей похилого віку - Курсова робота

Організаційна форма роботи установ соціального захисту населення із забезпечення життєдіяльності людей похилого віку - Курсова робота

геріатрією за аналогією з педіатрією - наукою про хвороби дитячого віку. Через два роки, у 1914 р., був виданий перший посібник з геронтології і геріатрії для студентів-медиків і лікарів. За короткий період у США виникають великі клініки і центри, у яких широко вивчаються проблеми геронтології і геріатрії. Після другої світової війни головна роль приділяється фундаментальним дослідженням в області біології старіння і вивченню соціальних проблем старості.
У середині XVIII століття в Росії виходить друкована книга І. Фішера "Про старість, її ступені і хвороби". Основні положення, яких дотримувався І. Фішер при визначенні понять здоров'я і довголіття, стосувалися конституціональних факторів і психіки і їхньої залежності від екології. На початку XIX століттяз'являється книга Є. Єнгаличева "Про продовження людського життя", у якій як найбільш істотні передумови довголіття називаються профілактика хвороб, загартовування з використанням природних факторів, дієтичні правила і режим харчування.
Наприкінці XIX століття величезний вплив на російську медичну науку зробили ідеї відомого лікаря С.П. Боткіна. Під його керівництвом були розпочаті великі спостереження за фізіологією і патологією старості. Результати дослідження дали підстави розмежувати поняття нормального і патологічного старіння. Було встановлено, що в різних людей ознаки старіння розвиваються неодночасно і з різною динамікою.
Світове визнання російська геронтологічна школа одержала після знаменитих досліджень І.І. Мечнікова, якими він підтвердив припущення про існування передчасного старіння людини. Узагальнення І.І. Мечникова полягає в тому, що "старість є хворобою, яку потрібно лікувати", власне кажучи, і дотепер представляє актуальну проблему геронтології. Багато ідей І.І. Мечникова про профілактику старіння і боротьбу за довголіття не втратили свого значення й у наші дні.
Основоположником радянської геронтології вважають А.А. Богомольця. У 1938 р. під його керівництвом була проведена одна з перших у світі наукових конференцій, присвячених проблемам старіння і довголіття. Потрібно відзначити, що в 30 - 40-і роки в СРСР особливо активно розроблялися проблеми долголіття, було висунуто тезу про максимальне продовження людського життя - до 150 років і більш.
Свій внесок у вивчення проблем геронтології й активного довголіття внесли З.Г. Френкель, В.І. Нікітін, І.А. Аршавський, І.В. Давидовський, А.В. Нагорний, М.С. Мільман і багато хто інші. У цей же час стали оформлюватись геронтологічні школи і напрямки (ленінградська, київська, московська, тбіліська й ін.).
У 1958 р. був створений перший у СРСР Інститут геронтології і геріатрії АМН СРСР у Києві. З цього часу новий етап розвитку геронтології був пов'язаний з іменами Д.Ф. Чеботарьова, В.В. Фролькіса, Н.Н. Сачук, В.В. Безрукова, О.В. Коркушко, А.В. Токаря й ін. Цей інститут став ведучим геронтологічним центром у СРСР, який цілком спеціалізується на вивченні фундаментальних проблем старіння; розроблялися три основних напрямки в геронтології: експериментально-біологічне, клініко-фізіологічне і соціально-гігієнічне. Значення наукових досліджень і досягнень радянських геронтологів неможливо перебільшити, вони загальновідомі і визнані закордоном. Поза всяким сумнівом, ці результати повинні бути затребувані, проаналізовані і використані у нових умовах сучасної дійсності .
1.2. Законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку
Через систему Законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", цілий ряд урядових постанов і розпоряджень встановлено гарантовані державою пільги та визначено механізми їх реалізації щодо організації медичного, соціально-побутового обслуговування, пенсійного та матеріального забезпечення осіб похилого віку.
Основні засади державної політики щодо громадян похилого віку, спрямовані на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них, забезпечення їх активного довголіття визначено у Законі України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Згідно з цим законом ветеранам праці та громадянам похилого віку гарантуються рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.
Законодавством України встановлюється необхідний рівень гарантій прав громадян похилого віку в усіх сферах життя суспільства. Ці громадяни можуть користуватися всіма соціально-економічними і особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Дискримінація громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах забороняється, а посадові особи, які порушують ці гарантії, повинні притягуватися до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Держава вживає певних заходів для забезпечення прав цієї категорії населення. У 2001 р. майже 3 млн. малозабезпечених громадян похилого віку отримали допомогу продуктами харчування, ліками, одягом, взуттям, паливом тощо. В 2002 р. таку допомогу отримали вже 3,26 млн. осіб на суму 130 млн. грн.
Особливої уваги та постійного соціального обслуговування і допомоги потребують одинокі та громадяни похилого віку, яких сьогодні в Україні є понад 770 тис. Для їх обслуговування діє понад 700 територіальних соціальних центрів пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Шістдесят одне самостійне відділення соціальної допомоги обслуговує 570 тис. громадян похилого віку та інвалідів. Протягом 2002 р. додатково створено 69 територіальних центрів і взято на обслуговування ще 8 тис. одиноких пенсіонерів. При більшості таких центрів відкрито приміщення для збереження продуктів харчування, одягу, працюють перукарні, майстерні по ремонту одягу і взуття, бригади по ремонту будинків, обробітку присадибних ділянок, заготівлі палива тощо. Діє 79 благодійних їдалень та 150 магазинів за зниженими цінами. 38 тис. соціальних працівників надають близько 40 різних видів послуг цій категорії громадян.
На початок 2003 р. функціонує 276 будинків-інтернатів на 53,2 тис. місць, у яких на державному утриманні перебувають 47,6 тис. одиноких непрацездатних громадян. Цими громадянами опікується понад 600 лікарів, 2 тис. середнього медичного та 13 тис. молодшого обслуговуючого персоналу.
Водночас необхідно привернути увагу до того, що в Україні до сих пір не вдалося створити умов життя громадянам похилого віку, які
Loading...

 
 

Цікаве