WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Організаційна форма роботи установ соціального захисту населення із забезпечення життєдіяльності людей похилого віку - Курсова робота

Організаційна форма роботи установ соціального захисту населення із забезпечення життєдіяльності людей похилого віку - Курсова робота

компетенції таких органів, зокрема в сфері забезпечення життєдіяльності людей похилого віку;
- проаналізувати зміни, що відбулися в політиці держави в сфері соціального захисту населення, зокрема під час проведення реформи пенсійногозабезпечення,
- визначити шляхи подальшого вдосконалення організаційних форм здійснення соціальної політики стосовно людей похилого віку.
Методами дослідження предмету даної роботи є метод теоретичного пошуку, метод теоретичного аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації.
Розділ 1. Основні теоретичні і правові засади соціальної політики України
стосово людей похилого віку
Державна політика соціального захисту осіб похилого віку, в тому числі інвалідів, ветеранів війни, членів сімей загиблих воїнів базується на чинних нормах національного та міжнародного законодавства. Реалізація державних гарантій соціального захисту ветеранів війни здійснюється місцевими органами праці та соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України, органами Міністерства оборони, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Законом України від 16.12.1993 № 3721-XII "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" визначено основні засади державної політики щодо ветеранів праці та громадян похилого віку, згідно з яким кожному ветерану праці та громадянину похилого віку гарантується належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги шляхом реалізації права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров'я, забезпечення пенсіями і допомогою, надання житла, створення умов для підтримання здоров'я і активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки, організації соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і надомних форм обслуговування громадян похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.
До компетенції Кабінету Міністрів України, місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого та регіонального самоврядування входить розробка і здійснення цільових державних галузевих та регіональних програм соціального захисту громадян похилого віку. Законодавство України про соціальний захист ветеранів праці та громадян похилого віку складається з вказаного Закону та інших актів законодавства України.
З метою поліпшення роботи з ветеранами війни, забезпечення гарантій їх соціального захисту Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 утворено Державний комітет України у справах ветеранів. У всіх регіонах працюють уповноважені представники зазначеного Держкомітету, створені координаційні ради громадських організацій ветеранів війни, які спільно з органами виконавчої влади здійснюють комплекс заходів, спрямованих на вшанування ветеранів війни, поліпшення їх соціального захисту, надання матеріально-побутової допомоги.
Щороку при формуванні Державного бюджету України передбачаються асигнування для фінансової підтримки громадських організацій інвалідів і ветеранів. Відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" в Україні створені і функціонують громадські організації ветеранів. Міністерством юстиції зареєстровано 13 ветеранських організацій з міжнародним, всеукраїнським або місцевим статусом. Тільки у 2002 році на ці цілі використано 10 млн. гривень, в тому числі виділено 30 тис. грн. - Всеукраїнській організації інвалідів війни та Збройних Сил; 42 тис. грн. - Всеукраїнському об'єднанню ветеранів; 60 тис. грн. - Організації ветеранів України; 60 тис. грн. - Українській спілці учасників війни; 1,3 млн. грн. - Українській спілці Афганістану. В 2003 році на підтримку громадських організацій заплановано 10,09 млн. грн.
1.1. Поняття соціальної геронтології, історичні аспекти її розвитку
Перш, ніж досліджувати проблеми соціального забезпечення осіб похилого віку я вважаю за необхідно дати визначення науці, яка досліджує соціальні проблеми, що з'являються у людей з досягненням ними похилого віку. Така наука називається соціальною геронтологією (від грец. gerontos - старий і logos - слово, поняття, вчення) - область досліджень фінального етапу онтогенетичного розвитку людини, соціокультурних установок і чекань стосовно визначеної соціально-демографічної категорії людей - літнім людям
Старість - заключний період генетично запрограмованої послідовності вікових фаз людини, зміст і тривалість яких мають соціальний характер. Погані умови існування, бідність, самітність створюють той комплекс вторинних факторів, який сприяє перетворенню старості з "золотої пори" вільного використання часу в період похилого віку, сполучений зі значною залежністю від родини і суспільства.
Головна задача соціальної геронтології вбачається у визначенні місця літньої людини в суспільстві, оптимальних умов для її життєдіяльності.
Інтерес науки до соціальних аспектів старіння з'явився до початку XX ст., але мав обмежений і підлеглий характер. У цей час переважали прикладні санітарно-гігієнічні, економічні і демографічні дослідження. Помітний внесок у розвиток соціальних проблем геронтології внесли вітчизняні вчені І.І. Мечников і А.А. Богомолець. І.І. Мечников, який обґрунтував теорію ортобіоза - розумного стосовно здоров'я поводження людей, показав глибоку залежність старіння людського організму від індивідуального способу життя. Його ідея про необхідність наукових обгрунтувань для вироблення правил індивідуального людського життя зберігає своє значення і по цей час. Богомолець підкреслив конструктивний творчий вплив діяльності людини на хід його індивідуального життєвого циклу.
Як самостійна наука, соціальна геронтологія сформувалася після другої світової війни в зв'язку з виникненням, поширенням і прискоренням процесу старіння в розвитих країнах і країнах, що розвиваються. Мова йде про загальнодемографічні тенденції, а саме росту відносної чисельності або частки літніх людей у ряді країн, у т.ч. і в Росії, про збільшення абсолютний чисельності літніх осіб. Якщо перша величина має важливе економічне значення, то друга не опосередковано визначає потребу таких громадян у догляді й обслуговуванні.
Під подвійним впливом, з одного боку, подовження життя, а з іншого боку - зниження пенсійного віку, ця категорія розширюється, поширюючись на два покоління чоловіків і три покоління жінок, і поєднує як активних, так і зовсім безпомічних людей. Літні люди -це особлива категорія населення, яка вкрай неоднорідна по вікових і інших
Loading...

 
 

Цікаве