WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Особливості розвитку соціологічної думки в Україні - Реферат

Особливості розвитку соціологічної думки в Україні - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Особливості розвитку соціологічної думки в Україні
План
Вступ.......................................................................................................3
1. Зародження і розвиток соціологічної думки в Україні........................4
1.1 Фактори соціологічної думки........................................................4
1.2 Розвиток соціологічної думки в час княжої доби.....................5
2. Зародження і розвиток соціологічної думки в Україні........................9
2.1 Фактори соціологічної думки........................................................9
3. Розвиток вітчизняної соціології у XX ст...............................................................13
Висновок................................................................................................16
Список використаної літератури......................................................17
Вступ
Насамперед можна сказати, що історія соціологічної думки в Україні як цілісний процес донедавна практично не досліджувалася. Нині у зв'язку з процесами державотворення та національно-культурного відродження потреба у науковому знанні еволюції вітчизняної соціальної думки, починаючи від її витоків до інституціалізації як академічної науки, набуває особливого значения. Вона відтворює низку проблем, пов'язаних зі складними процесами становления і розвитку українства від початків його історії до сьогодення.
?
1 Зародження і розвиток соціологічної думки в Україні.
1.1 Фактори соціологічної думки.
Протосоціологічний період її розвитку охоплює хронологічний проміжок від часів Київської Русі до середини XIX ст. Його Історія налічує кілька етапів, що характеризуються певними особливостями розвитку соціологічного знания під впливом економічних, соціальних, політичних, ідеологічних факторів:
протосоціологія епохи становления, розвитку та розпаду Київської Русі (праісторія, Київська держава, княжа доба, литовсько-польський період - V - кінець XV ст.);
? протосоціологічне знания козацької доби (від початків козацтва до зруйнування Січі - кінець XV - третя чверть XVIII ст.);
? протосоціологія доби відродження України (кінець XVIII - середина XIX ст.).
1.2 Розвиток соціологічної думки в час княжої доби.
Витоки соціального пізнання в Україні сягають сивої давнини, зокрема княжої доби (IX - XIII ст.), і пов'язані з буттям українського народу, формуванням української державності - Київської Русі, яка постала в результаті об'єднання східнослов'янських племен навколо політичного і культурно-економічного центру - Киева і Середнього Подніпров'я. Елементи соціологічної думки містять праці найдавніших українських мислителів.
Київський князь Володимир Мономах (правив у (1113-1125 рр.) у "Повчанні дітям" дає настанови на праведне життя, справедливий соціальний устрій, закликає долати міжусобиці заради єдності землі Руської, громадянського миру.
Різноманітним історико-соціологічним матеріалом вчені літописи Київської Русі XI-III ст., найпомітніший серед яких "Повість минулих літ", авторство якого належить ченцеві Києво-Печерського монастиря Несторові. Подієвий спектр увиразнює головну його ідею, яка полягає в обстоюванні єдності Руської землі та політичної незалежності.
Вихід на історичну арену Галицько-Волинської держави засвідчив "Галицько-Волинський літопис" - важливе джерело інформації про соціальне життя на західноукраїнських теренах.
Соціально-економічне, політичне і духовне життя різко змінилося у XIII ст. у зв'язку з пануванням на українських землях монголо-татарського іга. У XIV ст. центрально-українські землі були захоплені Великим князівством Литовським. Більшість галицько-волинських земель опинилася під польською владою. 3 півдня дошкуляли татарські напади.
Історична доля українського народу витворила своєрідний соціальний феномен - козацтво - проміжну верству між шляхтою і селянством, на яку не поширювалися ні кріпацтво, ні панщина. Особливість його в тому, що Україна, не будучи державою, фактично існувала як унікальна державно-правова система, суб'єктом якої було козацтво. 3 ним пов'язані і перші переписи населения в Україні, формування козацьких реєстрів, створення війська реєстрових козаків.
У середині XVI ст. ідеї природного права, суспільного договору розробляв Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566), якого сучасники називали українським (рутенським) Демосфеном. Він обґрунтував положения, згідно з яким королівська (державна) влада дана не Богом, а виникла внаслідок договору між людьми, які підкоряються королю добровільно. Перед законом як гарантією розвитку та існування держави рівні всі, навіть королі. На думку С. Оріховського, природне право (закон) важливіше від законів, які ре-гулюють відносини у суспільстві і які за необхідності можна змінити.
Виникнення держави спричинене двома факторами: вродженим людським недоліком, який вимагає взаємної допомоги, і вродженою схильністю людей до зближення, яка ніби "клеїть" їх, в'яже одним вузлом. Обов'язок держави щодо громадянина - гарантувати кожному право на існування. Вона повинна дбати про освіту громадян, адже ніхто нічого не зробить корисного навіть у самому незначному мистецтві, якщо не буде вчитися, сприяти розбудові нових шкіл.
зв'язки індивіда перед державою ще вищі, його діяльність має спрямовуватися передусім у руслі інтересів держави.
Суспільні погляди С. Оріховського відіграли етапну роль у розвитку вчення про державу від середньовічних концепцій до теорій держави і права XVII- XVIII ст. Щодо багатьох положень він випередив таких мислителів, як Г. Гроцій, Т. Гоббс, Ж. Боден та ін. В Україні і Росії його ідеї розвивали діячі Києво-Могилянської академії, зокрема Феофан Прокопович (1681-1736).
Наприкінці XVI - на початку XVII ст. найпомітнішою постаттю в українському духовному житті був Іван Вишенський (між 1545(50) - після 1620), який у своїх полемічних творах обстоював ідею свободи, рівності, справедливості.
Істотний внесок у розвиток соціологічних ідей зробив видатний український філософ, письменник Григорій Сковорода (1722-1794), який науку про людину вважав найважливішою і найвищою з усіх наук. Не за-перечуючи ролі і значения технічних досягнень, найголовнїшою він вважав науку про умови та способи забезпечення щасливого життя, про людину та її щастя.
0собливу цінність має його концепція спорідненої праці. Сковорода чи не першим із вчених нового часу висунув ідею перетворення праці із засобу до життя на найпершу життєву потребу та найвищу насолоду. Смисл людського буття він вбачав у праці, а справжнє щастя - у вільній праці за покликанням
У такому контексті розглядає Сковорода і проблему соціальної нерівності, визнаючи тільки одну - нерівність обдаровань і покликань, тобто нерівність природного походження. Звідси його принцип "нерівної рівності". "Бог, - писав Сковорода, - богатому подобен фонтану,наполняющему различні посуди по їх вместимости.
Великого значения у пізнанні
Loading...

 
 

Цікаве