WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Правове забезпечення діяльності служб соціального захисту населення - Курсова робота

Правове забезпечення діяльності служб соціального захисту населення - Курсова робота

здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.
Незалежно від юридичного статусу закладу охорони здоров'я керівництво ним може здійснювати тільки особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікаційним вимогам. Керівнику закладу охорони здоров'я має бути забезпечена незалежність у вирішенні всіх питань, пов'язаних з охороною здоров'я.
Держава сприяє розвитку наукових досліджень у галузі охорони здоров'я і впровадженню їх результатів у діяльність закладів і працівників охорони здоров'я. Дослідження, що проводяться академічними і відомчими науковими установами, навчальними закладами та іншими науковими установами і підрозділами або окремими науковцями, фінансуються на конкурсній основі з державного бюджету, а також за рахунок будь-яких інших джерел фінансування, що не суперечать законодавству.
Органи та заклади охорони здоров'я зобов'язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'яі проведенні громадської експертизи з цих питань.
При органах та закладах охорони здоров'я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль в галузі охорони здоров'я .
У визначенні змісту та шляхів виконання загальнодержавних та місцевих програм охорони здоров'я, здійсненні відповідних конкретних заходів, вирішенні кадрових, наукових та інших проблем організації державної діяльності в цій галузі можуть брати участь фахові громадські організації працівників охорони здоров'я та інші об'єднання громадян, в тому числі міжнародні.
Держава забезпечує життєвий рівень населення, включаючи "їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання його здоров'я.
З цією метою на основі науково обґрунтованих медичних, фізіологічних та санітарно-гігієнічних вимог встановлюються єдині мінімальні норми заробітної плати, пенсій, стипендій, соціальної допомоги та інших доходів населення, організується натуральне, в тому числі безплатне, забезпечення найбільш вразливих верств населення продуктами харчування, одягом, ліками та іншими предметами першої необхідності, здійснюється комплекс заходів щодо задоволення життєвих потреб біженців, безпритульних та інших осіб, які не мають певного місця проживання, безплатно надаються медична допомога і соціальне обслуговування особам, які перебувають у важкому матеріальному становищі, загрозливому для їх життя і здоров'я.
Медичні, фізіологічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо життєвого рівня населення затверджуються Верховною Радою України.
Санітарно-епідемічне благополуччя територій і населених пунктів забезпечується системою державних стимулів та регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, комплексом спеціальних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів та організацією державного санітарного нагляду.
З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель, споживчих товарів та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством.
Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, передбачених законодавством про працю, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей та навколишнє середовище .
Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення подання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків, несуть органи влади і спеціальні заклади, які обслуговують лікувальні заклади.
Україна - учасник міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я, член Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій.
Держава гарантує зазначеним організаціям належні умови діяльності на території України, сприяє розширенню і поглибленню участі України у заходах, що ними проводяться.
3.2. Охорона здоров'я на сучасному етапі розвитку української держави
Можна з певністю твердити, що в Україні створена законодавча й нормативна база, яка визначає засади охорони здоров'я та регулює суспільні відносини в цій галузі для збереження й зміцнення здоров'я людей, подовження тривалості активного життя та працездатності, створення сприятливих умов для побуту й праці, запобігання та лікування хвороб.
За роки незалежності в цій сфері ухвалено низку законодавчих актів, зокрема закони України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" (1991 p.), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994), "Про донорство крові та її компонентів" (1996). "Про лікарські засоби" (1996), "Про трансплантацію (пересадку) органів і тканин людей" (1999). Уряд затвердив програму розвитку державної служби медицини катастроф. Профілактична спрямованість державної політики в галузі охорони здоров'я знайшла відображення в законах "Про охорону праці" (1992), "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (1992) тощо. Сприятимуть охороні громадського здоров'я закони "Про охорону атмосферного повітря" (1992), "Про екологічну експертизу" (1995) та доповнення до деяких законодавчих актів з питань охорони навколишнього природного середовища (1996).
Тенденції до падіння темпів приросту населення, збільшення розбіжності між тривалістю життя й рівнем смертності, погіршення стану здоров'я населення України відстежувалися ще в минулі десятиріччя. В 90-і pp. показники, що характеризують стан здоров'я населення, набули загрозливого характеру. Демографічна криза обумовлена не тільки падінням народжуваності, а й різким погіршенням стану здоров'я населення та зростанням смертності.
Чітко виражена негативна спрямованість динаміки смертності населення позначилася на показникові очікуваної тривалості життя, скорочення якого набуло тотального характеру: в чоловіків - з 66 (1990 p.) до 63,3 року (2001 p.), у жінок - з 75 до 74 років. Аналогічні закономірності спостерігаються в сусідніх країнах, пов'язаних із Україною спільною історичною долею, особливо в Росії та Білорусі.
Таблиця № 1
Показники захворюваності населення України
(на 1 тис. осіб відповідного віку)
Класи хвороб
Поширеність хвороб серед
Loading...

 
 

Цікаве