WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія “девіантної поведінки'' - Реферат

Соціологія “девіантної поведінки'' - Реферат

як з неминучим злом. Різко зріс рівень проституції в буржуазному суспільстві, що викликало серйозну занепокоєність правлячих кіл. У останній третині XIX ст. було розроблено заходи щодо її регламентації (медичного і поліцейського нагляду) з метою упорядкувати і, по можливості, обмежити це явище. З початку 20-х років нинішнього століття в Західній Європі і Північній Америці відбувається помітне скорочення проституції. Цьому сприяли поліпшення економічного становища і емансипація жінок.
У Росії боротьба з проституцією розпочалася після революції 1917 р. Ця проблема спочатку активно вивчалася соціологією, але згодом дослідження були припинені й відновилися лише в 60-ті роки. Оприлюднювати результати досліджень почали лише в останнє десятиріччя.
Порівняно з 20-ми роками соціальна база проституції істотно змінилася: тоді на цей шлях жінок приводили голод і убогість. Головна маса повій рекрутувалася з осіб з низькою освітою, вихідців із села. Сьогодні різко розширилася соціальна база проституції, в тому числі вікова.
Лише матеріальними причинами пояснити проституцію яксоціального явища неможливо. Деякі автори намагаються розглянути цю проблему з точки зору психології. Вони вважають, що тут діє цілий комплекс умов. Передусім, як і у всіх інших видах девіантної поведінки, слід ураховувати аномічний стан суспільної свідомості. Норми моралі перестають стримувати природні інстинкти.
Проституцією займаються переважно ті жінки, які відчу-вають невпевненість, неспокій, тривогу з приводу свого соціального становища і статусу в зв'язку з неможливістю забезпечити себе матеріально, виглядати "на рівні", відповідати певним соціальним очікуванням, у тому числі своїм власним. Інакше кажучи, матеріальні умови мають пройти через призму специфічного психологічного складу жінки. Як правило, це особи з низь-кими адаптаційними можливостями у колективі, а також у суспільстві в цілому, їх дезадаптованість також означає і відсутність солідарності з моральними нормами суспільства, зневажливе ставлення до них, що створює індивідуальну морально-психологічну основу для того, щоб не працювати, торгувати собою. Вимоги повій розрізняються лише за рівнем матеріальних потреб: одна мріє про машину і квартиру, інша - про нову сукню чи вечерю в ресторані. Але для всіх характерна убогість духовних запитів. Вони, як правило, не читають книжок, не ходять в театр і кіно, не віддають свій вільний час вихованню власних дітей. Для них типовою є агресивність, черствість, егоцентризм. Водночас у них часто буває депресивний стан з невпевненістю в собі і почуттям неповноцінності, їх агресивність і егоцентризм - насамперед є захисним механізмом свідомості, тобто, всупереч думці про суб'єктивну свободу і незалежність повій вони насправді надзвичайно залежні від зовнішніх чинників і від своїх емоцій з приводу цих чинників.
Ще одна дуже характерна риса публічних жінок - відчуження свого тіла від своєї особистості. Вони не відчувають особистої цілісності. Тіло сприймається як якийсь сторонній предмет, яким можна маніпулювати у своїх цілях. Вони не відчувають страху перед венеричними захворюваннями, перед фізичними ушкодженнями. За даними досліджень, лише 6 відсотків повій відчувають себе приниженими у зв'язку зі своєю "професією". Деякі з них можуть любити якогось чоловіка, і як самі вважають, не зраджують його у тому розумінні, що більше нікому не віддаються безплатно. В "роботі" не беруть участі їх почуття, серце, душа.
В історії існувало три основні форми політики щодо проституції: заборона, регламентація (реєстрація і медичне спостереження) і профілактика (роз'яснювальна робота при відсутності заборони і реєстрації).
В Україні діє заборона проституції, але вона є досить поширеним явищем. Крім того, загострилася проблема з так званою експортною проституцією.
У багатьох країнах світу існує регламентація проституції. Першою серед країн колишнього СРСР легалізувала проституцію Латвія, але водночас і регламентувала це явище. Повії регулярно обстежуються у лікарів згідно з наказом міністра охорони здоров'я, а місця їх "стоянки" надаються меріями міст. Причому діють також такі правила:
* реклама секс-послуг дозволена тільки у порновиданнях;
* повіям заборонено об'єднуватися в групи;
* заборонено займатися проституцією в чужих квартирах та невідведених для цього місцях;
* заборонено займатися проституцією неповнолітнім, недієздатним, "гостям" країни, а також тим, хто не має медичної картки;
* заборонено організовувати повій для вивозу за кордон.
За порушення правил - штраф в 5 тис. доларів США, а в разі повторного - кримінальна відповідальність. Що цікаво, держава ніяких податків з повій не бере (щоб не звинувачували в сутенерстві), а самі повії, якщо їх хтось образить, можуть звернутись в поліцію за захистом. Подібна регламентація проституції існує і в багатьох країнах Західної Європи.
Суїцид - намір позбавити себе життя, самогубство. Ця форма девіації пасивного типу є способом втечі від невирішених проблем, від самого життя. У різних народів, у різні епохи це явище оцінювалося по-різному. Християнство засуджує самогубство як тяжкий гріх. У Індії в середні віки самоспалення вдів вважали обов'язковим.
Чинником, що провокує суїцидну поведінку, є специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний та сімейний стан.
Треба відзначити, що в багатьох країнах показники самогубства перевищують показники вбивств. Іноді ця різниця досягає десятикратної величини і більше. Наприклад, в Австрії чоловіки кінчають життя самі в 17 раз частіше, ніж їх вбивають, а жінки - в 6 раз; у Норвегії - в 14 раз чоловіки, жінки - в 5 раз.
Серед чоловіків самогубців більше, ніж серед жінок. Єдина країна, де чоловіки більш "стійкі" перед життєвими проблемами, - Китай. Тут жінки випереджають чоловіків за показником самогубств. Самі ж показники самогубств у різних країнах дуже відрізняються, про що свідчать дані табл. 2
Таблиця 2. Країни з найнижчим і найвищим рівнем самогубств
Число самогубств на 100 000 чол. населення
Країна
Чоловіки
Жінки
Найнижчий рівень
Азербайджан
0,8
0,5
Албанія
2,9
1,7
Мексика
4,5
0,7
Колумбія
4,9
1,3
Греція
5,5
1,4
Чилі
8,4
1,4
Найвищий рівень
Литва
81,9
13,4
Росія
74,1
13,3
Естонія
70,7
14,9
Латвія
71,4
14,1
Угорщина
55,5
16,8
Словенія
49,8
13,8
ФІНЛЯНДІЯ
43,6
11,8
Казахстан
39,7
9
Хорватія
34,6
11,7
Австрія
33,0
11,9
Франція
31,6
11,5
Швейцарія
30,9
12,2
Loading...

 
 

Цікаве