WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Теорія та практика конкретних соціологічних досліджень - Реферат

Теорія та практика конкретних соціологічних досліджень - Реферат


Реферат на тему:
Теорія та практика конкретних соціологічних досліджень
Екскурс в історію
Перші відомості про проведення соціального обліку людей відносяться до найдавнішої історії людства і стосуються встановлення чисельності населення, здатного носити зброю і платити податки. Збереглися письмові свідчення про проведення таких обліків у найдавніших державах Азії й Африки ще в третьому тисячолітті до нашої ери. Так, за свідченням давньогрецького історика Геродота, скіфський цар Аріантас для визначення числа своїх підданих наказав кожному з них під страхом смертної кари принести по одному наконечнику стріли. А Тамерлан для проведення обліку своїх воїнів наказав їм покласти у визначеному місці по одному каменю. У деяких давньогрецьких храмах приносили жертви богам при народженні 1 дитини - певну мірку пшениці, у випадках смерті людини - мірку j ячменю.
В античну епоху облік населення доручався спеціальним чиновникам-1 цензорам. З цього часу переписи стали називати цензами. Розроблялися відповідні правила переписів. Наприклад, кожний громадянин Риму під клятвою сповіщав про себе такі дані: ім'я і вік - свої і членів своєї сім'ї, величину рухомого і нерухомого майна. Громадяни, які намагалися ухилитися від обліку або подавали неправильні дані, суворо каралися.
У давніх переписах не враховувалося жіноче населення (його почали ] враховувати лише із середини XVIII ст.), а також духовенство, яке традиційно не обкладалося податками.
В Україні як і в Росії перші переписи населення проводилися в XI-XII ст. Як і в інших країнах, їх мета була традиційною - визначити число j воїнів і людей, які мали платити своїм князям данину.
В XIV - XV ст. проводилися так звані "князівські" переписи в окремих містах і поселеннях, в основному за вказівкою Івана Калити, Івана ІІ, Дмитра Донського та інших князів.
Переслідуючи, як правило, фінансові цілі, названі переписи мали в різні періоди різні одиниці обліку залежно від того, що виступало одиницею оподаткування. Податок збирали "з чоловіка", "з двору", "з плуга" і т.п. XVII ст. переписи в Україні були поземельними, що відповідало сільськогосподарській основі господарства тих часів. З розвитком ремісництва і торгівлі одиницею оподаткування стає двір, тобто окреме господарство.
У XVIII-першій половині XIX ст. у багатьох європейських країнах, а також в Росії приймаються законодавчі акти, які встановлювали регулярне проведення переписів населення. У Франції такий закон був прийнятий у 1791 році, у Великобританії - в 1800, в Росії - 1743, в СІЛА - у 1787 році. Важливою особливістю цього періоду є розширення уявлень про соціальні функції статистики, яка містила різноманітну інформацію практично з усіх сфер життя - економічної, демографічної, соціально-політичної, духовної. У другій половині XIX ст. статистика одержала статус самостійної науки. А паралельно зі статистикою розвивається нова наука - соціологія.
Що стосується емпіричної соціології, основною функцією якої є вивчення громадської думки та різноманітних, соціальних процесів, то вона винкла у 20-х роках XX ст. у США на основі теоретичної соціології. Першими працями у галузі емпіричної соціології були дві книги, які вийшли з друку в один і той же рік у різних містах США. Це книга Уільяма Томаса і Флоріана Знанецького "Польський селянин у Європі і Америці" (Бостон, 1921 р.) і книга Роберта Парка і Едварда Берджеса "Вступ до науки соціології" (Чикаго, 1921 p.). Книга Томаса і Знанецького була дослідженням умов життя сімей польських селян, які емігрували з Польщі до США. Вона написана на багатому емпіричному матеріалі. Щодо книги Парка і Берджеса, то це був перший підручник з емпіричної соціології.
20 - 30-ті роки - це період інтенсивного утвердження емпіричної соціології в системі інших наук. Він характеризується величезною кількістю емпіричних досліджень, виникненням спеціальних дослідницьких бюро, центрів та інститутів. Проблематика досліджень була найрізноманітнішою: це дослідження сім'ї, расових та етнічних відносин, і класової боротьби, проблем злочинності та інше.
Незважаючи на строкатість проблематики досліджень цього періоду, спостерігалося також прагнення виділити чисто соціологічну проблематику, що сприяло перетворенню соціології в самостійну і незалежну науку. Соціологія в ці роки прагне розмежуватися з філософією, політекономією, історією та іншим" науками.
У1949 році вийшла з друку книга відомого американського соціолога-теоретика Роберта Мертона "Соціальна теорія і соціальна структура", де її автор виступив із заявою про необхідність взаємодії емпірії з теорією і зазначав, що кінець 40-х років є етапом реалізації цього побажання.
У 50-х роках було проведено ряд всесвітніх соціологічних конгресів. Зокрема, III Всесвітній конгрес соціологів, який проходив у 1956р. в Амстердамі, відобразив ще картину нестримного захоплення емпіризмом. На IV Всесвітньому конгресі у Мілані (1959 р.) виступи провідних соціологів світу уже були присвячені критиці однобічного емпіризму і закликам поєднати емпіричні дослідження із соціологічною теорією.
Види соціологічних досліджень
У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні дані про явище чи процес, які вивчаються, про тенденції та протиріччя їх розвитку, щоб ці дані можна було використати в практиці управління суспільним життям.
Соціологічні дослідження включають чотири етапи, що змінюють один одного: підготовку дослідження; збір первинної соціологічної інформації, під якою слід розуміти отримання в ході соціологічного дослідження в різній формі неузагальнені відомості (наприклад, відповіді опитуваних на запитання анкети, інтерв'ю, записи дослідника в картках спостереження та інше), що підлягають подальшому опрацюванню та узагальненню; підготовку зібраної інформації до обробки та її обробку; аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків та рекомендацій.
Конкретний вид соціологічного дослідження обумовлюється характером поставлених завдань і цілей. Саме у відповідності з ними і розрізняють три основних види соціологічних досліджень: розвідувальне,
описове і аналітичне.
Розвідувальне (пілотажне, зондажне) дослідження розв'язує досить обмежені за своїм змістом завдання. Воно охоплює, як правило, незначні досліджувані сукупності і базується на спрощеній програмі й стиснутому за об'ємом інструментарії. Інструментарієм в соціології називають методичні документи, за допомогою яких здійснюється збір первинної інформації. До них належать: анкета, бланк-інтерв'ю, листок опитування, бланк-карти та інше.
Розвідувальне дослідження застосовується для попереднього ознайомлення з певним процесом чи явищем. Необхідність в такому етапі, як правило, виникає тоді, коли проблема або мало, або взагалі не вивчена. Він успішно застосовуєтьсядля отримання додаткової інформації про предмет і об'єкт, для уточнення гіпотез і задач.
Виконуючи допоміжні завдання, розвідувальне дослідження виступає в якості постачальника оперативних даних. В цьому розумінні можна говорити про такий його різновид, як експрес-опитування, мета якого полягає в отриманні окремих відомостей, що найбільше цікавлять дослідника на даному етапі.
З допомогою оперативних опитувань визначають ставлення людей до актуальних подій і фактів (так званий зондаж громадської думки), а також рівень ефективності щойно проведених заходів. Досить часто такі опитування
Loading...

 
 

Цікаве