WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Теорії питання соціального порядку - Реферат

Теорії питання соціального порядку - Реферат

існуючих течій (теорія панування, утилітаристський і нормативний підходи), прагнуть об'єднання способів інтерпретації проблеми порядку.
Ж. Падьоло визначає соціальний порядок як систему відносин, що встановлюються між індивідами і групами. Соціальний порядок завжди є феноменом, у якому переплетене те, що передбачається. Саме такий характер соціального порядку, як відповідь на різноманітні відчуття невизначеності, характеризує соціальні відносини.
На думку Ж. Падьоло, для того, щоб зрозуміти, як установлюється соціальний порядок, потрібно побачити, як і за яких умов установлюються відносини. Пропонована відповідь є специфічною інтерпретацією поняття "соціальні дії" [3, с. 108-109]. Дослідник виділяє чотири фундаментальні процеси соціального порядку: обмін, влада, консенсус і конфлікт.
Ідея влади передбачає особливу форму відносин обміну між індивідами і групами. "Влада - це стратегія, яку "я" практикує щодо "іншого", щоб у будь-якому випадку добитися від нього сприяння в реалізації цілей" [13, с. 121-122].
Основна стратегія, яка працює, щоб структурувати відносини влади, полягає в тому, що соціальні діячі або маніпулюють феноменами солідарності і кооперації, або прагнуть встановити і відтворити асиметричні відносини.
Ж. Падьоло пропонує нове поняття консенсусу, далеке від традиційних уявлень про нього. Він не зводить консенсус до згоди індивіда. Якщо в ситуації консенсусу включені в дію феномени взаємного сприйняття, то існування згоди не гарантує існування консенсусу. Останній наявний тоді, коли взаємні сприйняття соціальних діячів узгоджуються ставленням до проекту - чи то сприйняття спонтанні, чи то зроблені як наслідок спроб і помилок.
Такий погляд дає змогу робити типологізацію консенсусів. Ж. Падьоло описує типологію, де принцип більшості (прийнятий за показник групи) перебуває в стані консенсусу.
Згідно з цією типологією існує монолітний консенсус - плюралістична поведінка; розбрат - помилковий консенсус.
Конфлікти виникають у взаємній залежності індивідів і груп. Окрім чинників взаємної залежності у сфері діяльності, конфліктам сприяє антагонізм цілей і суперечки, які є причиною придбання або використання ресурсів. "Конфлікти виявляються в тих зонах діяльності, звідки можна сподіватися блокуючих маневрів" [13, с. 124].
Конфлікти розгортаються тоді, коли соціальні діячі змінюють свої переваги, змінюються ставки, втручаються нові учасники, зростає напруженість або поширюється ворожість. Унаслідок конфлікту соціальні діячі можуть переоцінювати ресурси, супротивників і альтернативні дії, випробовуючи на собі самореалізацію власних уявлень про конфлікт тощо.
Термін "соціальна боротьба", вважає Ж. Падьоло, належить до конфліктів, які стосуються фундаментальних засад організації співтовариства. Майбутнє конфлікту залежить від взаємних уявлень про перемогу або поразку, сконструйованих супротивниками. А розгортання боротьби - від здатності лідерів оцінювати вигоди і незручності конфліктних відносин "робити так, щоб у групі превалювали настрої покласти край конфлікту" [13, с. 125].
Соціальна боротьба, зазначає Ж. Падьоло, найчастіше супроводжується наслідками, яких ніхто не очікував. Боротьба змінює і діячів, і існуючу систему дій.
Ще одним важливим моментом аналізу є введена М. Вебером відмінність легітимності і легальності існуючого соціального порядку.
Першу - легітимність він застосовував для характеристики соціального порядку, що характеризується престижем, через який він диктує індивідам, включеним у нього, обов'язкові вимоги і встановлює зразок поведінки.
Щодо терміна "соціальний порядок" у західній соціології, то його використовували не всі її представники. Це пов'язано, мабуть, передусім із тим, що деякі соціологи замінювали його термінами "соціальна стабільність", "соціальна рівновага", "соціальна інтеграція".
Р. Парк вважав, що соціальний порядок - це модель, необхідна для колективного життя в умовах конкуренції і конфлікту [2, с. 132].
За Т. Парсонсом, "соціальний порядок" - це лише невипадковість соціальної взаємодії людей [9, с. 160].
М. Вебер визначав соціальний порядок як спосіб розподілу почесних символів [12, с. 152].
Ч. Міллс вважав найбільш плідною постановку проблеми соціального порядку як проблему соціальної інтеграції [11, с. 162-163].
Ж. Падьоло визначає соціальний порядок як організовану систему відносин між індивідами і групами [13, с. 109].
У низці соціологічних напрямів простежується зростання інтересу до етичних аспектів соціального порядку. Тут потрібно зазначити важливе значення "Теорії справедливості" (1971) Дж. Ролза, в якій він спробував розробити мінімально необхідні загальні принципи справедливості, які могли б бути підвалиною "добре організованого суспільства", побудованого на демократичних основах [7, с. 27].
Вітчизняні науковці проблему соціального порядку ще практично не досліджували, тому немає спеціальних монографій і навіть статей, присвячених цій проблемі. Визначення "соціальний порядок" немає і у словниках. Проблема соціального порядку в новій соціологічній літературі в основному проаналізована в навчальних посібниках із соціології.
М. Комаров, наприклад, ототожнює соціальний порядок із соціальною інтеграцією. "Забезпечення і підтримка соціального порядку або, іншими словами, соціальної інтеграції суспільства є однією зі сторін функціонування культури, яка за допомогою цінностей і символів об'єднує людей у соціальне ціле" [10, с. 242].
Він також вважає, що першою функцією держави є забезпечення соціального порядку, стабільності і стійкості суспільства.
С. Фролов вбачає в соціальному порядку систему, яка включає: індивідів, взаємозв'язок між ними, звички, звичаї, що діють непомітно і сприяють виконанню роботи, яка необхідна для успішного функціонування цієї системи [15, с. 332].
Ю. Волков та І. Мостовая визначають соціальний порядок як взаємодію між особою і соціальною структурою. Конкретизувати цю позицію можна так: "Соціальні порядки, як розмітка соціального простору, бар'єри і канали соціальних переміщень, правила дотримання і порушення соціальної диспозиції - встановлюють і підтримують самі люди" [5, с. 80, 220].
Теоретичний інструментарій соціального порядку дає змогу обґрунтовано проаналізувати соціальну систему взаємовідносин між індивідами і групами, суспільством і державою, а також братися до аналізу процесу становлення нового соціального порядку в Україні, що означатиме пошук загальних принципів, законів, моделей взаємовідношення індивідів із соціальною структурою.
?
Література
1. Бауман З. Мыслить социологически. - М., 1994.
2. Баразгова Е. С. Американская социология (Традиция и современность). - Екатеринбург -Бишкек, 1997.
3. Баньковская С. П. Ведущие теоретики чикагской школы. Идеи и подходы // История теоретической социологии. Т. 3. - М., 1998.
4. Вебер М. Основные понятия стратификации // Социологические исследования. - 1994.
5. Волков Ю. Г. , Мостовая И. В. Социология. - М., 1998.
6. Городяненко В. Г., Гілюн О. В., Демічева А. В. та ін. Соціологія. Підручник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2003.
7. Ролз Джон. Теорія справедливості. - К.: Основи, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве