WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Теорії питання соціального порядку - Реферат

Теорії питання соціального порядку - Реферат


Реферат на тему:
Теорії питання соціального порядку
?
Сучасне українське суспільство, яке перебуває у перехідному стані, об'єктивно потребує стабільної організації соціального життя. Прогресивні начала в економіці і політиці, особливо безпека і захист власності, інвестування виробництва та розвиток культури залежать від суспільного порядку, який підтримує влада.
Однак стабільність може бути характерною не лише для позитивного соціального порядку. Наприклад, стагнація у національному виробництві і тривале безробіття, як поразка українського суспільства на першому етапі розвитку у 1990-х роках, а також досить невиразна політика національного та державного будівництва, безініціативність суб'єктів стратегічного суспільного управління сприяли стану нестабільності на сучасному етапі. Даремно сподіватися, що суспільство, перебуваючи у стані системної кризи, самостійно перебудується та вдосконалиться. Вихід із кризи передбачає великі культурні досягнення у технології, соціальному устрої, духовній сфері.
Вирішення проблем соціального розвитку пов'язане насамперед із поняттям природи та реальним установленням нового соціального порядку, коли інновації і традиції збалансовані і не спричиняють у суспільстві негативних протиріч.
У сучасній українській науці немає чіткого визначення поняття "соціальний порядок", - яким він повинен бути в новій Україні, яких цінностей слід дотримуватися, які механізми використовувати для регулювання і контролю, щоб розбудувати "нормативні" суспільні відносини.
Мета цього дослідження: визначити перелік питань та методи аналізу "порядку" в сучасному стані нашого суспільства, його зв'язок з іншими процесами та діями, які суперечать його сьогоденній трансформації.
Найповніше соціальний порядок дослідив Т. Парсонс у теорії соціальних систем. Він розрізняв два аспекти: "порядок у символічних системах, який дає можливість комунікації, і порядок у взаємному відношенні мотиваційної орієнтації, а також нормативний аспект очікування. Ці аспекти є формами стандартної ціннісної орієнтації, які становлять особливу частину культурної традиції соціальної системи" [13, с. 147-148].
За Парсонсом, соціальний порядок - це не-випадковість соціальної взаємодії індивідів, соціальна система, у якій індивіди визнають визначені стандарти, цінності, практичні способи поведінки та діють найбільш упорядковано. Це дає змогу підтримувати всередині соціальної системи "великий та складний баланс", забезпечуючи соціальну рівновагу. "Існує два основні засоби, за допомогою яких зберігається соціальна рівновага, і внаслідок відмови від одного із двох виникає порушення рівноваги". Перший засіб - це "соціалізація", другий - "соціальний контроль", тобто всі способи підтримки порядку серед людей. Що стосується самого "порядку", то це така типова дія, яку чекають і схвалюють у соціальній системі [13, с. 153].
Парсонс визнав, що не впорався з двома проблемами у межах своєї систематичної і загальної теорії соціальної системи. Перша - "як можна пояснити існування соціальної рівноваги зі всією соціалізацією і контролем, коли хтось виходить за її межі?" і друга проблема - "як пояснити соціальні зміни, тобто історію?" [13, с. 154].
Схожі труднощі, на наш погляд, спричинені недосконалим соціологічним підходом до проблеми становлення соціального порядку. Справа, мабуть, не в обмежених можливостях парсонівської теорії, а в досягненні межі розуміння сучасною соціологічною наукою.
Поділяючи аксіологічний підхід до визначення механізмів соціального порядку, З. Бауман вважає, що становлення порядку означає маніпуляцію можливими подіями. Кожен порядок має свої цінності, які є його обов'язковою частиною. "Жоден опис порядку не може не мати цінності. Кожен порядок - це лише один із багатьох засобів зміни можливого, який має певну перевагу перед іншими". Учений підсумовує: "Як тільки порядок надійно встановлюється, ми "забуваємо" про цю істину і сприймаємо її як одну з можливих" [1, с. 154].
Механізм, який забезпечує "збіг" між структурами соціальної реальності і культурно врегульованою поведінкою, Бауман називає "культурним кодом" [1, с. 158].
Він вважає, що "їжа і одяг необхідні для створення і побудови особливого, штучного "рукотворного" соціального порядку" [1, с. 165].
Ч. Міллс у статті "Висока теорія" критикує слабкі місця теорії Парсонса і його послідовників. Те, що Парсонс та інші теоретики називали "ціннісними орієнтирами" і "нормативною структурою", належить, - зазначає Міллс, - до символів узаконення влади. Керівники намагаються виправдати своє управління інститутами, пов'язуючи його з вірою у моральні символи, священні проблеми, юридичні формули, ніби їх влада є необхідним наслідком цього. Ці центральні концепції можуть апелювати до волі Бога чи богів, до "голосу більшості", "волі народу", "аристократії таланту і багатства", "божественного права королів" або до умовної екстраординарної обдарованості самого правителя [11, с. 157].
Усе вирішує, підкреслює А. Зинов'єв, співвідношення сил. А сили вигадують теоретичне пояснення для своїх дій [8, с. 120-121].
У розвитку соціології, вважає Міллс, проблему порядку визначали по-різному, найбільш слушно називати її проблемою соціальної інтеграції. Між двома її основними типами - "загальною системою цінностей" і нав'язаною зверху дисципліною - існують різноманітні форми соціальної інтеграції. Західні суспільства, як правило, мають різні "ціннісні орієнтації", а їх поєднання забезпечують різні умови узаконення і примусовості. "Це може бути правильним для будь-якого інституційного порядку, а не тільки політичного й економічного" [11, с. 159, 162-163].
Немає однакової відповіді на питання, що об'єднує соціальну структуру, бо соціальні структури розрізняються за ступенями і видами їх поєднання. Типи соціальних структур - це різні способи інтеграції. Міллс вважає, що існує можливість успішно аналізувати типи соціальних структур через поняття інституціонального порядку: політичного і спорідненого - воєнного і економічного, а також релігійного. Треба визначити кожен із них так, щоб розрізнити їх межі у певному історичному суспільстві, щоб визначити, як кожен із них стосується інших, тобто з'ясувати, як вони укладені в соціальній структурі.
Принцип інтеграції - основне узаконення суспільства, вільна ініціатива незалежних конкуруючих людей у кожному інституційному порядку.
Принцип абсолютного і магічного керівництва в системі суворої ієрархії широко пропонований у соціальній структурі, яка значною мірою поєднана із системою злочинного кар'єризму і політичного рекету [11, с. 163-165].
У зв'язку із структурним аналізом зазначених вище моделей соціальної інтеграції і виявленням засад порядку в суспільстві цікава позиція Р. Парка, який у межах екологічного підходу в суспільствознавстві пропонував таку схему ієрархії суспільних відносин [3, с. 64]:
o соціальний порядок (4),
o політичний порядок (3),
o економічний порядок(2),
o екологічний порядок (1).
Інша позиція К. Поланьї, він вважає, що "економічний порядок завжди є функцією соціального, де другий забезпечує перший" [3, с. 14].
Деякі дослідники, зокрема, Ж. Падьоло, не мають претензій до
Loading...

 
 

Цікаве