WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Людський капітал, культурний капітал, студентство, регіон, поселення - Реферат

Людський капітал, культурний капітал, студентство, регіон, поселення - Реферат

одиницею у певній системі територіального поділу;
3) регіон природний, значна за розмірами територія, що характеризується певною спільністю природних умов [5].
У сучасних західних теоріях регіон досліджується як багатофункціональна і багатоас-пектна система. Найбільшого поширення набули чотири парадигми регіону: регіон-квазідержава, регіон-квазікорпорація, регіон-ринок (ринковий ареал), регіон-соціум.
Поселення як соціокультурне середовище. Поселення - це населене місце, яке має зазначену людність, мешканці якого виконують специфічні функції. Зараз можна виділити три основні види сільських поселень:
o сільськогосподарські поселення (за своїми головними функціями);
o несільськогосподарські поселення (малі промислові транспортні поселення у сільській місцевості біля окремих підприємств, невеликих станцій та ін.);
o змішанні поселення з декількома функціями (виробничі, адміністративні, культурні, побутові та ін.).
Як села, так і міста неоднорідні за своїми розмірами, в економічному, соціальному й культурно-побутовому плані. Так, міські поселення поділяють на наймаліші (до 10 тис. чол.), малі (до 20 тис.), невеликі напівсередні (20-50 тис.), середні (50-100 тис.), великі (100-500 тис.) та надвеликі (більше 500 тис.). Якщо невеликі сільські поселення налічують до 10 мешканців, то надвеликі - більше 5 тис. мешканців [5].
Американський науковець С. Хантингтон чітко визначив, що існує соціокультурний розлом у Європі. І він якраз проходить територією України і розділяє її на схід та захід. Специфіка цього поділу - не тільки в економічній структурі регіонів України, їх спеціалізації в певній галузі промислового або сільськогосподарського виробництва, а й у ментальних, культурних і поселенських відмінностях. Ці відмінності проявляються і в людському капіталі, як елементи соціального капіталу. Можна говорити про те, що у сучасній соціології аксіомою є теза про те, що суспільство в розумінні цінностей, норм, ідентичностей та інтересів уявляє собою не цілісну, а окремим образом стратифіковану і фрагментуйовану сукупність систем, з'єднану окремими рамками. Отже, у сучасному українському суспільстві існує соціальна стратифікація у ставленні як до власності і влади, так і до інтелектуальних ресурсів. Останні виступають найважливішим елементом соціальної структури, а стратифікація відображає її якості. Звідси витікає, що проблема освітньої стратифікації надзвичайно тісно пов'язана з результатом соціально-економічних змін, характерних для переходу суспільства до ринкових відносин. Саме здатність людей сприймати радикальні зміни в суспільному житті, готовність до адекватної поведінки в нових умовах виявляються найбільш важливими в забезпеченні успіху в великих соціальних і економічних зрушеннях. Зазначимо, що існує специфіка включення людського капіталу студентства в ринкові відносини в сфері освіти через регіональні й поселенські особливості. Її вивчення дає можливість проаналізувати соціальну стратифікацію студентства, що вельми важливо для розуміння взаємозв'язку соціально-економічної динаміки і поведінкових пріоритетів "ринкового покоління" в трансформаційних процесах українського суспільства.
Що ж до методологічного підходу, то слід акцентувати увагу на чинниках суб'єктивного характеру як вельми важливих для визначення поведінки молодих людей у нових умовах. Доречно нагадати, що деякі економісти неокласичного напряму (наприклад, Р. Беккер, Т. Шульц) необхідною умовою успіху в трансформаційному суспільстві вважають соціально-психологічні складові: зусилля самих людей, спрямовані на зміну ситуації на свою користь, досягнення нової якості життя, відповідного місця в соціальній структурі. Слід підкреслити, що в сучасному українському суспільстві в умовах розпаду традиційних форм вертикальної соціальної мобільності і основних компонентів соціальної структури - доходів, престижу і владних позицій сфера освіти має особливе значення. Крім розширення доступу до інтелектуальних ресурсів і виконання властивої їй функції відтворення високопрофесійних і владних еліт, освіта й далі забезпечує важливі елементи адаптації; ціннісно-нормативні образи.
Відомо, що радянська система була орієнтована на масовість освіти, виходячи з тієї ідеології, згідно з якою освіта є найважливішим компонентом прогресу соціалістичного суспільства. За соціалістичною розподільною системою, сам освітній рівень не гарантував адекватний йому добробут - у цьому сенсі освічена і кваліфікована частина середніх шарів суспільства опинилася в невигідних умовах, що, однак, не впливало на високий рівень престижності розумової праці. За переходу до ринкової економіки, особливо в перші роки реформування, вказана тенденція ще зберігалася; за "спадковою інформацією" освіта продовжувала мати термінальну (самодостатню) цінність.
У зв'язку з останнім положенням представляє інтерес концепція П. Бурдьє. Розглядаючи функції освіти щодо підтримки цінністно-орієнтаційних зразків, П. Бурдьє писав, що слід звернути увагу на зв'язок соціальної диференціації і освіти. Він зазначав, що трансмісія знання від вищих витрат до нижчих є важливою передумовою відтворення культурного капіталу, під яким розумів, перш за все, рівень домагань і характер духовних запитів, норм і цінністно-орієнтаційних установок (індивіда, груп, суспільства). П. Бурдьє розкрив прямий зв'язок між сімейним статусом, культурним капіталом і академічною успішністю особи. На його думку, академічна успішність є однією з форм домінуючого положення сім'ї в соціальній структурі [6]. Але крім цього ще існують і регіональні та поселенські відмінності. Тому можна говорити про те, що людський капітал сучасного українського студентства на заході відрізняється від того, що на півдні і в центрі. Тим більш - виключно студентство є майбутня інтелектуальна еліта українського суспільства.
Аналіз сучасного стану українського суспільства дозволяє стверджувати, що в ньому відчувається потреба у принципово нових підходах до організації освітньої політики, а також говорити про практичні рекомендації для вищої школи з різних регіонів та типів поселень.
?
Література
1. Бондаренко В. И. Человеческий капитал как показатель уровня общественного развития // Социологические исследования. - 1999. - № 9. - С. 89-101.
2. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.
3. Димкив О. Социальный капитал // Социология теория, методы, маркетинг. - 2004. - № 4. - С. 54-65.
4. Нейстик Т. Культурный, социальный и символический капиталы // Соціологія: теория, методы, маркетинг. - 2005. - № 4. - С. 124-147.
5. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад. В. І. Волович, В. І. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. Під заг. ред. В. І. Воловича. - К.: Укр. центр ду-ховн. культури, 1998.
6. Шматко Н. А. Анализ культурного производства в генетическом структурализме Пьера Бурдье // Вестник социологии РАН. - 2001. - № 2. - С. 302- 322.
7. Экономический подход Гэри Беккера к человеческому поведению // Вестник РУДН, серия "Социология". - 2003. - № 4. - С. 268-280.
Loading...

 
 

Цікаве