WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Людський капітал, культурний капітал, студентство, регіон, поселення - Реферат

Людський капітал, культурний капітал, студентство, регіон, поселення - Реферат

людським чинником розвитку, функціонування яким розширюється до суспільно значущого рівня. Він відображає інтеграцію і кооперацію культурних якостей і здібностей працівників систем матеріальної і нематеріальної сфер, наявність постійних інформаційних, наукових, освітніх, технологічних потоків у структурах суспільного відтворення. Індивідуальний культурний людський капітал при цьому виявляється як діяльна реалізація культури індивіда, перетворення реконверсії якісних характеристик, носієм яких він є, на основоположний чинник набуття соціального професійного статусу, володіння економічною владою, доходами.
Культурні характеристики індивіда мають розширювально-ціннісну оцінку: соціальну - якісні й кількісні характеристики знань, умінь, кваліфікації, морально-етичні якості, здібності, образ і стиль життя, імідж, соціальні зв'язки індивіда; економічну - сукупність витрат, пов'язаних з розвитком культурних характеристик індивіда. Культурні цінності, втілені в свідомості людей, як і сама культура (сукупність стійких форм соціальної взаємодії) не є людським капіталом. Вони являють собою лише потенційну форму прояву людського капіталу. Використання людиною свого культурного потенціалу в процесі соціальної дії (тобто такої дії, "яка за передбачуваним дійовою особою або дійовими особами сенсом співвідноситься з дією інших людей і орієнтується на неї") ще не реалізує його як людського капіталу. Це перетворення може бути здійснене тільки в результаті соціальною дії, що дозволяє індивіду стати суб'єктом праці і зайняти відповідну своєму культурному рівню професійну нішу, що дозволяє одержати не тільки професійний статус, але і доступ до додаткових доходів, що перевищують витрати, пов'язані з простим відтворенням працівника і його сім'ї. Тільки за певних умов діяльного використання культурні цінності, втілені в людині, змінюють її професійний статус, перетворюються на культурний капітал. Прояви людських властивостей у формі культурного капіталу здійснюються в межах всієї сукупності соціальних відносин суспільного відтворення через систему раціональної соціальної дії людини. Професійна дія охоплює поведінку, орієнтовану на досягнення професійної мети, вирішення завдань або просування до якогось становища, перетворює потенційні можливості працівника на реально використовуваний людський капітал. Тому саме професійна діяльність реалізує потенційний людський капітал і зумовлює соціальний стан індивіда.
Виходячи з викладеного вище, можна стверджувати, що освітній людський капітал відображає процеси трансформації освітнього і професійного простору індивіда.
Суспільне накопичення людського капіталу пов'язане з професійною мобільністю індивіда, яка призводить до реальної зміни професійної диференціації суспільства. Представники того чи іншого рівня культурного людського капіталу потенційно здатні і, як правило, виконують різну за складністю професійну працю з різною трудовою результативністю. Вони є власниками різних рівнів потенційного біологічного, освітнього, інтелектуального, соціального людського капіталу, а отже, мають різний рівень здоров'я, обсяг загальних і спеціальних знань, моральних якостей, трудових умінь і навичок, природжених здібностей, творчих навиків, працездатності, соціального іміджу і зв'язків, тобто різного сукупного культурного потенціалу. Останній є найважливішим чинником при отриманні індивідом соціального професійного статусу, кар'єрного зростання і переходу з однієї структурної суспільної групи в іншу, що змінює рівень доступу до влади і економічних ресурсів.
Отже, у сучасних умовах найважливішим критерієм формування структурних елементів суспільства стає власність індивіда на людський капітал - найважливіший ресурс, що дає людині нерівну можливість доступу і участі в професійній трудовій діяльності, нерівний внесок у спільні трудові дії, нерівну результативність трудових дій, нерівні економічні результати праці, і як підсумок - нерівні доходи і доступ до матеріальної власності і споживання.
У зв'язку з цим важливо зазначити, що відтворення соціальної нерівності і відтворення людського капіталу виступають стратегічно однорідними процесами, що здійснюються в структурі нематеріального виробництва суспільства. Можна говорити про те, що система освітнього цільового розвитку людини є водночас системою розширеного відтворення культурного людського капіталу, що визначає процес відтворення соціальної нерівності, що структурно змінюється в суспільстві. Соціальна структура сучасного українського суспільства характеризується крайньою нестійкістю як на рівні процесів, що відбуваються в соціальних групах і між ними, так і на рівні усвідомлення особою свого місця в системі суспільної ієрархії. І ускладнюється тим, що розширилося коло критеріїв соціальної диференціації: власність, влада, гроші, зайнятість в окремих секторах і галузях економіки і т. ін.
Стратифікація суспільства за критерієм реально задіяного людського капіталу має не тільки соціальний і економічний аспекти, а й ідеологічний.
Соціальна визначеність полягає в диференціації суспільства за критерієм професійної групової приналежності індивідів з урахуванням рівня використання їхнього потенційного людського капіталу.
Економічна визначеність відображає економічну результативність накопичення потенційного людського капіталу в системі суспільного відтворення, розміри одержуваних доходів і досягнутий рівень життя, масштаби накопиченої особистої власності і виробничого капіталу.
Ідеологічна визначеність є істотним чинником соціальних змін. Ідеологічні доктрини, ідеали стали тією програмою дій, тим безпосереднім імпульсом, яким керувалися політичні партії і суспільні рухи, що здійснюють радикальні перетворення у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Крім того, слід зазначити, що життєздатність людського капіталу, визначаючись головним чином через інтелектуальні, етичні й духовні (тобто ідеальні) особливості, має і власне матеріальні прояви, які піддаються дослідженню і власне кількісному аналізу. Так, кількісна оцінка стійкості складних систем забезпечується набором механізмів, загалом тих, що охоплюють екстенсивні (запас вільної енергії), інтенсивні (продуктивність) і структурно-інформаційні (гармонійність) характеристики системи.
Отже, для характеристики соціально-економічних чинників, що визначають ефективність розвитку людського капіталу сучасного українського студентства, слід обрати регіональні і поселенські особливості.
Однією з соціальних груп українського суспільства є студентство. Студентство - це специфічна соціально-демографічна, соціально-професійна група з певним суспільним становищем, роллю і статусом, члени якої навчаються у вищих навчальних закладах і відрізняються спільністю інтересів, субкультурою, способом життя та віковою однорідністю.
Регіон - це слово походитьвід латинського кореня "regio", що у перекладі означає країна, край, область. Цей термін з'явився ще у другій половині XIX століття для позначення країни, області. Існує три значення терміну "регіон":
1) те саме, що район;
2) територія (акваторія), часто навіть значна за розмірами, не обов'язково є таксономічною
Loading...

 
 

Цікаве