WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Людський капітал, культурний капітал, студентство, регіон, поселення - Реферат

Людський капітал, культурний капітал, студентство, регіон, поселення - Реферат


Реферат на тему:
Людський капітал, культурний капітал, студентство, регіон, поселення
?
Упродовж усієї історії людства одним із найважливіших інструментів впливу на окремих людей і суспільство в цілому була культурна система та її головна складова - людський капітал. В умовах постіндустріального суспільства значущість людського капіталу зростає. Тому природним є питання про механізми використання людського капіталу для інтеграції сучасного українського суспільства.
Останніми роками концепт людського капіталу стає дедалі популярнішим. Вивчення людського капіталу із залученням цієї категорії до наукового вжитку мало міждисциплінарний характер і відбувалося у межах соціології, економічної теорії й культурології. Зазначмо, що систематизацію теорій людського капіталу не завершено й дотепер, до того ж, українське наукове товариство ще недостатньо знайоме з розробками в цій сфері. Перш за все слід зауважити, що термін, який використовують щодо аналізованого феномена - це метафора економічного походження і подібно до всякої метафори, може як полегшувати, так і ускладнювати його розуміння.
Людський капітал - капітал у формі інтелектуальних здібностей і практичних навичок, отриманих у процесі утворення і практичної діяльності людини. Засновники теорії людського капіталу Г. Беккер і Т. Шульц та їх послідовники трактують людський капітал як надбані знання, навички, а інвестиціями в людський капітал називають затрати на здобуття освіти, кваліфікації, виховання тощо. Відповідно до концепції людського капіталу освіта розглядається як ключовий фактор зростання соціального благополуччя нації і держави. Теорія людського капіталу, відповідно до якої індивідуальні характеристики людини визнають особливою формою капіталу.
Людський капітал можна визначити як накопичений людиною запас здібностей, знань, навичок, умінь, які використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють зростанню продуктивності праці і тим самим впливають на збільшення доходів цієї особи. Формування людського капіталу потребує додаткових інвестицій задля отримання додаткових прибутків у майбутньому. До найважливішого виду інвестицій у людський капітал належить освіта [2].
Г. Беккер першим виконав статистично коректний розрахунок економічної ефективності освіти. Інвестиції в людський капітал не тільки сприяють збільшенню доходів індивіда, а й зумовлюють підвищення продуктивності праці. Наприклад, освіта, окрім формування професійних знань і навичок, розвиває також підприємницькі таланти, зменшує опір нововведенням, спрощує сприйняття змін; підготовка й підвищення кваліфікації на виробництві (накопичення виробничого досвіду) сприяє швидкому й безболісному переходу на нові технології [7].
Величезне теоретичне значення мало запроваджене Беккером розрізнення між спеціальними і загальними інвестиціями в людину (і ширше - між загальними і специфічними ресурсами взагалі). Спеціальна підготовка наділяє працівників знаннями і навичками, що становлять інтерес лише для тієї фірми, де вони були одержані. Під час здобуття загальної підготовки працівник набуває знань і навичок, які можуть знайти застосування і на безлічі інших фірм. Беккер показав, що загальну підготовку у непрямий спосіб оплачують самі працівники, коли, прагнучи до підвищення кваліфікації, вони погоджуються на нижчу в період навчання заробітну плату і мають із цього зиск у майбутньому.
Але дотепер спроби критичного аналізу цих теорій носили епізодичний, несистемний характер. Розглядаючи питання уявлень про капітал (і відповідних проблем), формування та функціонування капіталу в працях соціологів, дослідники обмежуються такою постаттю як П. Бурд'є. Цей науковець визначив три стани культурного капіталу: інкорпорований, об'єктивізований та інституалізований. Інкорпорований культурний капітал означає вміння й навички, практичне знання, яким володіє та чи інша людина. Об'єктивізоваий культурний капітал означає "символічну складову" різних товарів, що охоплює у своїй формі специфічні знаки і символи, які дозволяють розрізняти зміст відносин і розшифровувати культурні коди. Інституалізований культурний капітал означає різного роду свідоцтва цінності втіленого у людині культурного капіталу в очах суспільства [6].
Специфіка культурного капіталу полягає в тому, що він робить акцент на тих навичках і знаннях людини, отриманих як наслідок належності до окремої соціальної групи (мова, стиль одягу, смаки, хобі та ін.). Культурний капітал дає можливість незнайомим між собою людям, які належать до однієї соціальної групи, розпізнавати один одного та вступати в комунікацію.
Теорія людського капіталу розглядає інвестиції в людину як джерело економічного зростання не менш важливе, ніж традиційні капіталовкладення.
Виходячи з сказаного вище, слід виділити категорії культурного, інтелектуального і соціального капіталу, які базуються на розділенні сфер інтелектуального життя: науки, мистецтва, релігії, освіти і сукупності потенціалів особи: гносеологічного (пізнавального), творчого (творчого), аксіологічного (ціннісно-орієнтаційного), комунікативного і естетичного, а також три соціальні ролі, які виконує людина: трудова, сімейна, дозвільна.
Категорія культурного капіталу в межах соціологічної науки позначає сукупність інтелектуальних здібностей, знань, умінь, навичок, моральних якостей, кваліфікаційної підготовки індивіда або індивідів, які використовуються в процесі здійснення соціальної діяльності і при цьому узаконюють володіння статусом і владою.
Культурний людський капітал - це мовна й культурна компетенція людини, скарб у формі знання та ідей, які легітимізують статуси й владу, підтримують встановлений соціальний порядок, наявну в суспільстві ієрархію. Культурний капітал індивіда характеризується такими показниками:
o інтелектуальна культура (інтелектуальний капітал);
o освітня культура (освітній капітал);
o морально-етична культура (морально-етичний капітал);
o символічна культура (символічний капітал);
o соціальна культура (соціальний капітал).
Інтелектуальний людський капітал - це сукупність природженого і розвинутого інтелектуального багатства людини у формі його інтелектуальної культури. Освітній капітал - це сукупне освітнє багатство людини у формі освітньої культури (особиста власність тих, хто має дипломи спеціалістів, наукові ступені). Морально-етичний капітал - це сукупність етичних якостей людини. Соціальний капітал є ресурсом соціальних відносин і мереж відносин, що полегшують дії індивідів за рахунок формування (взаємного) довіри, визначення (взаємних) обов'язків і очікувань, формулювання і впровадження (соціальних) норм, створення асоціацій. Соціальний капітал "передається через такі культурні канали, як релігія, традиція і історична звичка". Символічний капітал - це засіб вираження і панування через формування суспільної підтримки "офіційної версії" світобудови, що стабілізує і зміцнює капітал суспільної верстви, що перебуває привладі. Символічний капітал конвертує в собі всі легітимні форми капіталу, що функціонують в суспільстві [4].
Суспільний культурний людський капітал є суспільним
Loading...

 
 

Цікаве