WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Сучасний період розвитку соціології праці - Реферат

Сучасний період розвитку соціології праці - Реферат


Реферат на тему:
Сучасний період розвитку соціології праці
Сучасний етап розвитку соціології в цілому, і соціології праці зокрема, починається в 20-х рр. ХХ ст. В 30-х рр. американська соціологія остаточно зміцнюється в ролі лідера.
США. В 1892 р. відкрита перша в світі кафедра соціології в Чиказькому університеті. В 1901 р. курс соціології викладався в 169 університетах та коледжах, а наприкінці 80-х рр. - майже в 250. Університетський статус академічної соціології, що сформувався в США, отримав в ХХ ст. визнання і в Західній Європі. Лише в Німеччині початку ХХ ст. вченим приходилося боронити право на самостійне існування соціології. Офіційно тут вона не визнавалася, оскільки її помилково ототожнювали з соціалістичними ідеями, відтак викладаючи її в університетах під вигаданою назвою "національна економіка" і в курсі філософії. Все це серйозно стримувало розвиток наукової, особливо емпіричної, соціології.
Соціологія в США стверджувала свій престиж не за рахунок висунення нових, оригінальних ідей (їх було надзвичайно мало), оскільки в сфері теоретичної соціології США ще могли конкурувати з Західною Європою. Новим було по-перше, безпрецедентний розвиток емпіричних досліджень; по-друге, розробка фундаментальної методології, дякуючи чому вдалося поєднати в одне ціле емпірію й теорію. Мова йде про створення кількісної методології.
В основному вона розвивалася в рамках позитивізму. Першою чіткою програмою методології виявився фізикалізм Дж.Ландберга. В 30-ті рр. він формулює т.зв. прагматичну епістеміологію, центральними принципами якої виступали операціоналізм, квантифікація і біхевіоризм. Біхевіоризм забороняв вивчати суб'єктивні стани (мотиви, цінності, прагнення) як непіддатні точній фіксації й кількісному вимірюванню. Дж.Ландберг був переконаним, що соціологія мусить використовувати в своєму аналізі концептуальну схему, випрацьовану в сучасній фізиці, т.т. діяти по аналогії. Зрівнявши соціологію й фізику, він ліквідував якісну своєрідність соціального методу.
Передбачення Дж.Ландберга про те, що соціологія поступово перейде на рейки природничої науки, певною мірою справдилися. Зусиллями Дж.Ландберга, П.Лазарсфельда, В.Кеттона, Р.Мертона, С.Додда, С.Стауффера, Р.Бартона, М.Розенберга, Г.Блейлока, Г.Зеттерберга, У.Огборна, П.Бріджмена американська соціологія отримує міцний методологічний фундамент і впродовж багатьох десятиліть розвивається як точна наука, використовуючи математичний апарат і статистичну теорію. Дякуючи сильному впливу біхевіоризму західна соціологія розробляється передусім як поведінкова наука і входять, поруч з економікою й психологією, в систему соціальних наук.
Поряд з принципами біхевіоризму й "відкритої" поведінки в соціології провідними є принципи операціоналізму та квантифікації.
Операціоналізм - процедура конкретизації соціологічних понять чи зведення їх до таких індикаторів, які можна описати деякою сукупністю операцій (П.Бріджмен).
Квантифікація - кількісне вираження, вимірювання якісних ознак (наприклад, оцінка в балах особистих й ділових якостей робітника).
Основні школи й напрямки. Серед перших наукових шкіл називають зазвичай інституціоналізм та Чиказьку школу, яка займала домінуюче положення в період 1915-1935 рр. Остання сформувалася на базі першого в світі соціологічного факультету, очолюваного А.Смоллом (1892). Для Чиказької школи характерне поєднання емпіричних досліджень з теоретичними узагальенннями, які в той період не являли собою "високої теорії" в дусі структурного функціоналізму Т.Парсонса, т.т. високоабстрактної, жорстко кодифікованої теоретичної побудови, що претендує на універсальне пояснення соціальної реальності.
З точки зору соціології праці в діяльності Чиказької школи можна виділити характерні особливості:
1. розвиток т.зв. соціальної діяльності (social work) - практичні вирішення соціальних проблем, породжених урбанізацією й індустріалізацією (безробіття, зубожіння, злочинність). Соціальний працівник (психолог, юрист, соціолог) в 20-30-ті рр. займався вирішенням соціальних проблем виробництва - попередженням конфліктів, вирішенням трудових суперечок, покращанням умов праці й стабілізацією кадрів. Поступово його витіснив спеціалізований відділ управління персоналом;
2. поява в 1918 р. праці У.Томаса і Ф.Знанецького "Польський селянин в Європі та Америці", позначила новий рубіж в розвитку сучасної соціології;
3. розробка соціально-екологічної теорії Р.Парка і Е.Берджеса, основними елементами якої були "соціальна мобільність", "соціоекономічний статус", "маргінальна особистість".
Поступово центр розвитку американської соціології переміщується до Гарвардського університету. В 1927-1932 рр. група гарвардських вчених під проводом Е.Мейо (1880-1948) проводить знамениті Хотторнські експерименти, з яких прийнято розпочинати відлік у розвитку власне індустріальної соціології.
В основі соціологічної теорії Гарвардської школи лежать наступні принципи: 1) людина є "соціальною твариною", яка орієнтована й включена в контекст групової поведінки; 2) жорстка ієрархія підпорядкованості і бюрократична організація несумісні з природою людини та її свободою; 3) керівники промисловості мусять орієнтуватися великою мірою на людей, а не на продукцію. Це сприяє "соціальній стабільності" суспільства і задоволеності індивідом від своєї праці.
Доктрина "людських відносин" - теоретична основа Гарвардської школи - надала поштовх розробці проблем мотивації поведінки. В індустріальній соціології вивчення мотивації складає особливий напрямок. Значний внесок в цю область внесли А.Маслоу, Ф.Херцберг та Д.Макгрегор. Теорії мотивації Маслоу, Херцберга, Макгрегора, а також Лайкерта відносяться до базових, фундаментальних. Вони здебільшого визначають нинішнє обличчя індустріальної соціології і менеджменту, стимулюють тисячі емпіричних досліджень й чималу низку практичних програм.
В сфері загальносоціологічної теорії найбільш відомими є дві концепції: теорія "постіндустріального суспільства" розроблена американським соціологом Д.Беллом в 50-ті роки та теорія "революції менеджерів", основна ідея якої - витіснення класу капіталістів "класом управляючих" (зазначимо тут принагідно, що ця ідея міститься також і в теорії "постіндустріального суспільства").
Паралельно з загальнотеоретичними концепціями в США розроблялися прикладні концепції і програми в рамках т.зв. "гуманізації праці". Програма "гуманізації праці" створювалася як спроба синтезувати здобутки тейлоризму (раціоналізація виробництва) і концепцію "людських відносин" (вивчення психологічних процесів).
В межах руху за "гуманізацію праці" сформувалися дві самостійні, але тісно взаємопов'язані течії - упровадження нових форм організації праці і програми покращання "якості робітничого життя".
В США прийнято виділяти особливий тип знання, який не замикається в межах однієї школи, течії чи напряму. Він називається прикладною соціологією (applied sociology). Це сукупністьпояснювальних моделей, методологічних принципів, методів й процедур дослідження, а також соціальних технологій, конкретних програм й рекомендацій, орієнтованих на практичне використання й досягнення реального соціального ефекту.
Історичні коріння прикладної соціології сягають до А. де Токвілля, Е.Дюркгейма, А.Смолла. В еволюції прикладної соціології виокремлюють три етапи: 1-й - 1895-1920 рр. - пов'язаний з інтересом до соціальних реформ, розумінням наукової теорії як сукупності філософських суджень про ідеальну модель суспільства; 2-й - 1920-1950 рр. - емпіричні дослідження Чиказької школи. Характерна риса середини ХХ ст. - високий престиж академічної соціології й низький - прикладної. Втім починаючи з 60-х рр. (3-й) все більше уваги приділяється розвитку
Loading...

 
 

Цікаве