WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія управління: генеза та еволюція соціального управління - Реферат

Соціологія управління: генеза та еволюція соціального управління - Реферат

спеціалістів приходило думки, що магістральним шляхом росту продуктивності праці є його раціоналізація. Одначе у виборі засобів не було єдиної позиції. До середини 20-х рр. склалися дві провідні теоретичні платформи - "група 17-ти" (П.Керженцев, І.Бурдянський) та "цитовці" (працівники Центрального Інституту Праці - ЦІПу (рос. "Центрального Института Труда" - ЦИТ)) (А.Гастев, А.Гольцман). Перші спиралися на творчу ініціативу широких мас в раціоналізаторській діяльності, другі апелювали до професійної лабораторної роботи, за що співробітників ЦІПу звинувачували в методології "вузької бази", навіть в прагненні посилити експлуатацію радянських робітників.
До кінця 20-х рр. крупні наукові центри в області організації праці сформувалися в Москві, Ленінграді, Харкові, Казані, Таганрозі. У Всеукраїнському інституті праці (м. Харків), який очолював Ф.Дунаєвський, плідно вивчалися проблеми, пов'язані з впливом сучасної технології і часткового поділу праці на людину, відзначалася поява нового типу професій як у допоміжних, так і основних робітників.
Цікаві соціологічні ідеї містять праці М.Вітке, В.Добриніна, Е.Дрезена, В. Бехтерєва, А.Макаренко, які розглядали проблеми колективної праці в бригаді і на підприємстві. Саме в 20-ті рр. закладаються основи соціологічної теорії трудового колективу. В цей час в соціології праці отримали розвиток й інші напрямки: дослідження умов життя й побуту робітничого класу; вивчення інтересів робітничої молоді; аналіз соціальних проблем колективізації села; вивчення соціальних проблем міста, народонаселення й міграції; психологія технічного винахідництва; професійна орієнтація та професіоналізація школи; бюджети робітничої сім'ї; бюджети часу робітників та службовців; трудові конфлікти.
В післяреволюційний, як і в дореволюційний, період основними джерелами емпіричної інформації були дані статистики, монографічні дослідження, анкетні опитування, в меншій мірі - інтерв'ювання. Згодом до них додалися психологічні тести. Праці перших радянських соціологів як теоретичного, так і прикладного спрямування не були вільні від недоліків (часом надто суттєвих).
Орієнтація на "великий стрибок" за допомогою форсованої індустріалізації та насильницької колективізації вимагала інших механізмів управління масами. Адміністративна система в приказному порядку скасувала соціологію, намагаючись при цьому обгрунтовувати свої дії теоретично. Іншими словами, в 30-ті рр. офіційна наука відмовляється від тих принципів - відкинути дореволюційну соціологію за її умоглядність і відірваність від життя, підмінити її новою, орієнтованою на практику соціальною інженерією, - які вона сама ж виголосила на початку 20-х рр. З цього часу складові частини соціології, включаючи й спеціальну теорію праці та її категоріальний апарат, стали розглядатися лише на філософському, т.т. абстрактно-теоретичному рівні. Конкретне дослідження соціальних процесів в трудовій сфері були заборонені. Соціологія була об'явлена буржуазною наукою (лженаукою), не лише несумісною з марксизмом, але й ворожою йому.
Відродження радянської соціології припадає лише на середину 50-х рр. і обумовлюється "хрущовською відлигою". Вже в наприкінці 50-х і початку 60-х рр. були здійснені масштабні соціологічні дослідження по вивченню впливу НТП на соціальну й професійну структуру працівників, їх ставлення до праці. До кінця 60-х рр. вийшли у світ крупні монографії по соціології праці (Г.Пруденського, А.Здравомислова, В.Ядова, В.Осіпова).
В 60-80-ті рр. проводяться теоретичні й емпіричні дослідження з широкого кола проблем, пов'язаних з працею. Соціальне планування поступово розповсюдилося на всі рівні й сфери народного господарства. Основні теоретичні результати соціального планування викладені в роботах М.Аітова, Ю.Баришнікова, Ю.Волкова, В.Герчікова, Д.Керімова, В.Кунельського, М.Лапіна, П.Лузана, Л.Олєснєвича,, А.Пашкова, В.Полозова, М.Руткевича, Ж.Тощенко, З.Файнбурга, С.Фролова.
В 60-ті рр., по тридцятирічній перерві, поновилися емпіричні дослідження трудового колективу. Соціологи виявили, що до початку 60-х рр. колектив досліджувався переважно в загальнофілософському плані. Починаючи з середини 70-х рр. інтерес до вивчення трудових колективів посилюється в зв'язку з спробами упровадити в практику деяких елементів госпрозрахунку, нових форм організації й оплати праці (Н.Алексєєв, І.Столяр, Е.Хріщев, В.Якушев). Починаючи з 60-х рр. в СРСР регулярно проводяться дослідження професійної орієнтації молоді, престижу й вибору професій.
В 60-70-ті рр. розгорнулися дослідження з наступних проблем соціології праці: соціальні аспекти НОП; соціальне управління; праця керівника; дисципліна праці; соціалістичне змагання; охорона та санітарно-гігієнічні умови праці; робочий та позаробочий час; трудові проблеми молоді; праця жінок; профорієнтація та профвідбір; участь робітників в управлінні виробництвом; соціальні аспекти НТР; соціальні аспекти колективних форм організації праці. За 10 років (з 1966 до 1975 р.) з соціальних проблем праці було видруковано близько 4 тис. монографій і статей.
За останні 30 років соціологія праці пройшла великий шлях. Конкретні дослідження дозволили виявити немало сталих закономірностей і взаємозв'язків між окремими аспектами виробництва. Наприклад, було встановлено, що одні фактори виробництва (в основному пов'язані з творчою змістовністю праці, трудовою кар'єрою, більше впливають на задоволення працею, а інші здатні лише знімати незадоволеність (умови праці, рівень оплати тощо). Разом з тим, як і на двох попередніх етапах, в 50-80-х рр. характер та підсумки розвитку соціології далеко неоднозначні. Тому є декілька причин:
1. характер ситуації, в якій перебувала соціологія в період відродження в 50-ті рр.;
2. особливості міждисциплінарної взаємодії соціології праці перш за все з економікою та соціальною психологією;
3. посилення догматизації загальнотеоретичних уявлень про працю.
В якості причини, яка стримувала розвиток соціології праці в 50-70-ті рр., треба згадати широке розповсюдження антиекономічних настроїв серед соціологів. Так, з одного боку соціологія штучно звеличувалася над економікою, надаючи "приземленій" економіці можливість відшукувати засоби для реалізації "високих" цілей. З іншого боку, соціологія, особливо в прикладному її варіанті, змушена була задовольнятися тим малим, що залишала їй економіка. Приклад - соціальне планування на підприємствах, на яке соціологи свого часу покладали великі надії.
Література:
1. Афонин А.С. Основы мотивации труда:организационно-экономические аспекты.- К., 1994.
2. Гіденс Е. Соціологія.- К., 1999.
3. Дворецкая Г.В., Махнарылов В.П. Социология труда.- К., 1990.
4. Дикарева А.Н., Мирская М.И. Социология труда. - М., 1989.
5. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціальні та галузеві соціологічні теорії.- К., 1999.
6. Лукашевич Н.М., Сингаевская И.В., Бондарчук Е.И. Психология труда.- К., 1997.
7. Маркович Д. Социология труда. - М., 1988.
8. Подмарков В.Г. Введение в промышленную социологию. - М., 1979.
9. Подмарков В.Г. Человек в трудовом коллективе: Проблемы социологии труда. - М., 1982.
10. Пригожин А.И. Социология организаций. - М., 1980.
11. Социология труда. - М., 1993.
12. Соціологія. - К., 1999.
13. Фролов С.С. Основы социологии. - М., 1997.
14. Штольберг Р. Социология труда. - М., 1982.
Loading...

 
 

Цікаве