WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія управління: генеза та еволюція соціального управління - Реферат

Соціологія управління: генеза та еволюція соціального управління - Реферат


Реферат на тему:
Соціологія управління: генеза та еволюція соціального управління
Проблеми праці з моменту зародження соціології в Росії (Україна, як відомо, перебувала в складі Російської імперії, а згодом СРСР) в середині ХІХ ст. були в числі провідних, хоч конституювання соціології праці в якості самостійної наукової дисципліни відбулося значно пізніше. В її еволюції слід виділити три історичних періоди: перший - середина ХІХ ст. до 1917 р.; другий - початок 20-х рр. до середини 50-х рр.; третій - середина 50-х рр. до нашого часу.
Перший період характеризується розвитком промисловості, значним збільшенням міського населення та капіталізацією відносин на селі починаючи з середини ХІХ ст. І як результат - ускладнення соціальної структури суспільства, розшарування населення, зростання соціальної напруженості, з'явлення в Росії "виразки пролетаріатства".
Разом з тим становлення соціології праці як особливої соціологічної дисципліни сталося не одномоментно. Вся соціологія знаходилася ще в процесі свого оформлення: уточнювалися предмети та методи дослідження, випрацьовувався понятійний апарат, нагромаджувався фактологічний матеріал. Перед соціологією праці постала задача синтезувати розосереджені знання суспільствознавчих дисциплін в єдине ціле, що вдалося здійснити - в основному і цілому - до кінця першого періоду, т.т. до початку ХХ ст. Саме в цей час в Росії проходить конструювання соціології взагалі: відкриваються кафедри, започатковуються систематичні читання лекцій в ряду університетів та інститутів.
Вчені, які здійснили помітний внесок в становлення соціології праці, розрізнялися не лише за спрямування і предметами наукових пошуків, але й також несхожістю ідейних й політичних поглядів. Нерідко спектр одного й того ж вченого був надто широким (М.Ковалевський - від етнографії до соціології й філософії; Д.Менделєєв - від хімії до економіки). Значний внесок в соціології праці здійснили літератори й публіцисти М.Салтиков-Щедрін, Г.Успенський, М.Горький, А.Енгельгард та ін.
Далеко не завжди мислителі й громадські діячі , які реально працювали над проблемами соціології праці, ідентифікували себе з даною наукою. Так, до піонерів російської соціології Н.Кареєв відносить Н.Чернишевського, вважаючи його "навизначнішим соціологом в Росії до виникнення в ній соціології", хоча поруч й зауважуючи, "що він був соціологом, сам того не знаючи".
В 1869 р. вийшла книга відомого громадського діяча В.Берві-Флеровського "Становище робітничого класу в Росії", в якій автор узагальнив статистичний матеріал і особисті спостереження, що стосуються соціального й економічного становища робітників й селян в різних губерніях Росії, дав опис умовам праці й побуту людей, їхнього рівня життя.
Як і інші представники суб'єктивної соціології (Н.Михайловський, Н.Кареєв, С.Южаков, В.Воронцов, Е. Де Роберті та ін.), В.Берві-Флеровський розкладницькому впливові бюрократії й зросту капіталізму протиставляє деяку "соціальну організацію народу", розуміючи під нею передусім поземельну громаду. Правильно відзначаючи сильні сторони артільної праці - самоуправління, взаємодопомогу й соціальний контроль, він поза тим підмінює аналіз загальноекономічної ситуації моральними деклараціями в дусі англійських "політичних арифметиків" (наприклад, У.Петті).
Внесок в розробку проблем соціології праці здійснили російські економісти-статистики (А.Чупров, А.Кауфман, І.Янжул, Ю.Янсон), які не лише розробляли теоретичні проблеми статистичних методів аналізу інформації, а й приймали участь в організації практичної статистики.
Методологію соціального пізнання розробляв А.Чупров. Зокрема він вважав, що при виборі суб'єкту соціального дослідження недостатньо керуватися лише теоретичною новизною і методологічною обгрунтованістю отриманих результатів. Не менше значення має їх практичне використання, з огляду на що Чупров виділив "соціальну техніку" як систему прийомів планомірного використання робочої сили в суспільному виробництві, методів раціональної організації праці задля досягнення максимальної ефективності.
З 1882 р. в Росії було запроваджено т.зв. фабричну інспекцію, звіти якої стають головним джерелом інформації по "робітничому питанню". Низка публікацій про результати досліджень (Н.Михайловського, І.Пескова, В.Святловського) містили цінний фактичний матеріал, необхідний якщо не для поглибленого аналізу, то хоча б для його постановки.
На початку ХХ ст. емпіричні й теоретичні дослідження соціальних питань праці в Росії піднімаються на більш високий рівень. Збільшується список публікацій, здійснюються спроби здійснити соціальні експерименти, з'являються спеціалізовані журнали "Промисловість та здоров'я", "Вісник промислового законодавства та професійної гігієни", "Промисловість та торгівля", "Фабрично-заводська справа".
Значна частина емпіричних досліджень по проблематиці соціології праці здійснювалася в ХІХ ст. ентузіастами: вчителями, лікарями, економістами, фабричними інспекторами. Зазвичай ставилися прикладні,
вузькопрофесійні цілі, наприклад, з'ясувати причини травматизму, як полегшити адаптацію до нових умов виробництва вихідців з села, визначити зв'язок між алкоголізмом та низькою зарплатою, умови праці, побуту, деякі особливості масової свідомості пролетаріату. Як правило вони пророблялися без чіткої наукової програми, продуманої методики.
Важливе місце в дореволюційній соціології праці займає теорія класів, яка мала декілька різновидів: "розподільна" - М.Туган-Барановського, В.Чернова, Ю.Делевського; "організаційна" - А.Богданова, В.Шулятикова; "стратифікаційна" - П.Сорокіна, К.Тахтарева; марксистська - Г.Плєханова, В.Ульянова-Леніна.
Для вітчизняної соціології праці післяжовтневого характерна орієнтація, з одного боку, на розробку загальнотеоретичних питань соціалізму, а з іншого - на практичні рекомендації щодо вдосконалення організації праці.
Прагнення швидко прилаштувати науковий апарат, який склався в російській соціології, до нових суспільних умов нерідко обертався насиллям над теорією, її спрощенням й підгонкою її під ідеологічні стандарти й вимоги. Втім саме в 20-ті рр. радянська соціологія праці переживає небувале піднесення (передусім на локально-прикладному рівні).
В перші роки після революції філософські й соціологічні кафедри в ряді інститутів Радянської республіки очолювали лідери інтелігінтської опозиції (П.Струве, Е.Трубецькой, М.Бердяєв, М.Лосський, П.Сорокін, М.Кареєв).
Конкретний внесок в теорію управління, а також в те, що пізніше стали називати "системним аналізом", здійснив А.Богданов, хоча його "загальна організаційна наука" - тектологія - мала певний механістичний нахил. А.Богданов одним з перших серед марксистів вказав на суттєві недоліки "Рад робітничих та інших депутатів", вбачаючи в них, головним чином, "органи революційної боротьби" й руйнування.
Одним з найбільш потужних напрямків в соціології праці того часу була теорія наукової організації праці, формування якоїрозгорталося на фоні гострої дискусії навколо системи Тейлора. Одні вважали прийнятним тейлоризм без обмовок, інші його повністю відкидали. Так, Е.Максимов-Слобожанін (колишній народник) вважав, що система Тейлора є неприйнятною для соціалізму, оскільки зник об'єктивний грунт для її існування - капіталістичні суперечності. Втім, треба наголосити, що практичні працівники управління виробництвом, як правило, підтримували тейлоризм.
Поступово багато
Loading...

 
 

Цікаве