WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія праці та соціально-економічні проблеми сьогодення. Праця та економічне життя - Реферат

Соціологія праці та соціально-економічні проблеми сьогодення. Праця та економічне життя - Реферат


Реферат на тему:
Соціологія праці та соціально-економічні проблеми сьогодення. Праця та економічне життя.
План
1. Соціології праці та соціально-економічні проблеми сьогодення.
Безробіття. Темпи безробіття. Тенденція у системі зайнятості: світовий контекст. Програми зайнятості населення.
2. Жінки і праця. Жінки та робочі місця (історичний погляд).
Нерівність на роботі. Домашня праця.
3. Майбутнє праці: портфельний працівник.
Література
1. Головною соціально-економічною проблемою, вирішенням якої займається соціологія праці, є зайнятість населення. Перехід до ринку різко загострив існуючі проблеми зайнятості, доповнивши їх новими. Скорочення виробництва, фінансова та матеріальна заборгованість, проблеми в реалізації продукції спричинили звільнення значної кількості працівників. Армію безробітних поповнили ті, хто донедавна вважав своє трудове становище міцним і стабільним.
1.1. Протягом ХХ ст. темпи безробіття істотно змінювалися. У країнах Заходу безробіття досягло свого піку на початку 1930-х рр., коли у Великій Британії налічувалося близько 20% незайнятої робочої сили. Економіст Дж.М.Кейнс вважав, що безробіття виникає через брак достатньої купівельної спроможності; держава може втручатися, щоб підвищити рівень попиту в економіці, а це приведе до створення нових робочих місць. Курс на повну зайнятість став частиною урядової політики практично усіх країн Заходу. До 1970-х рр. така політика видавалась успішною, а економічне зростання - більш-менш стабільним.
Проте за останні 15 років рівні безробіття у багатьох країнах різко зросли. На початку 1980-х рр. у Великій Британії вони підвищилися до 12%, а далі сповільнилися, зрісши знову наприкінці десятиліття. У 1995 р. вони становили 11%.
Безробіття не так легко визначити. Воно означає "стан без роботи". Однак "робота" означає тут "оплачувану працю" і до того ж "працю за певною спеціальністю". На думку багатьох економістів, стандартний показник безробіття слід доповнити двома іншими показниками. "Зневірені працівники" - це ті, хто хотіли б знайти роботу, проте зневірилися в такій можливості і, отже, припинили пошуки робочого місця. "Вимушено частково оплачувані працівники" - це люди, які не можуть знайти повнооплачуваної роботи, якби навіть і хотіли. Додання таких показників дає більш повну демографічну картину безробіття. Так, у 1993 р. в країнах Європейського Союзу налічувалося 4 млн. "зневірених працівників" та 15 млн. "вимушено частково оплачуваних" порівняно з 34 млн. офіційно безробітних. В Японії при врахуванні цих двох додаткових категорій сукупне число безробітних зростає більш ніж удвічі.
Темпи безробіття у країнах Заходу останнім часом коливаються, і в цьому між різними країнами існують значну відмінності. За межами західного світу найнижчий показник безробіття стабільно утримувався в Японії. Порівняно високі рівні безробіття в багатьох країнах Заходу за останні два десятиліття, можливо, пояснюються комбінацією таких чинників:
" Важливою обставиною збільшення міжнародної конкуренції у тих промислових галузях, на яких традиційно грунтувалося процвітання Заходу.
" Кілька разів, починаючи з "нафтової кризи" 1973 р., світова економіка переживала або дуже різкий спад, або сповільнення темпів виробництва.
" Інтенсивне використання мікроелектроніки в промисловості зменшило потреби в робочій силі.
" Тепер більше, ніж будь-коли, жінка шукає оплачуваної роботи, відтак дедалі більше людей претендує на обмежене число вакантних посад.
Темпи безробіття успішніше скорочувалися у США, ніж у провідних країнах Європи. Можливо, це пояснюється тим, що очевидна економічна міць країни дає їй більше влади на світових ринках порівняно з меншими, економічно слабшими країнами.
1.2. Система зайнятості в усіх індустріалізованих країнах зазнала істотних змін у нашому століття. У 1990 р. понад ? зайнятого населення працювало фізично (були "синіми комірцями"). Близько 28% з них становили кваліфіковані робітники, 35% - напівкваліфіковані, а 10% не мали ніякої кваліфікації. "Білих комірців" та фахівців-професіоналів було порівняно небагато. До середини нашого століття робітники фізичної праці становили менше 2/3 працюючого населення, а сфера розумової праці відповідно розширилася.
Так, переписи населення, як наприклад, Сполученого Королівства відбувалися у 1971, а потім 1981 р. За цей період частка людей, що працювали "синіми комірцями", зменшилася серед чоловіків з 62% до 56%, а серед жінок - з 43% до 36%. Число посад фахівців та управлінських кадрів, на яких перебували чоловіки, зросло майже на 1 млн. До 1981 р. на рутинних роботах "білих комірців" було зайнято на 170 тис. менше чоловіків, і таку ж роботу виконувало на 250 тис. більше жінок. Скорочення обсягу фізичної праці тісно пов'язане із зменшенням частки осіб, зайнятих у виробничій сфері. У 1981 р. на виробництві працювало менше на 700 тис. чоловіків та на 420 тис. жінок, ніж десятьма роками пізніше.
Такі тенденції тривають і сьогодні, проте вони дещо сповільнилися. У ряді індустріалізованих країн такі зміни пішли ще далі, ніж у Великій Британії. Наприклад, згідно з деякими оцінками, близько 40% робочої сили США сьогодні зайнято на фізичній роботі.
З приводу розгляду обставин таких змін точаться запеклі дебати. Як видається, причин є декілька. Однією з них є тривале впровадження устаткування, що економить людську працю. Це дістає найвищий вияв у поширенні за останні роки інформаційної технології та комп'ютеризації в промисловості. Іншою причиною є зростання виробництва за межами Заходу, особливо на Далекому Сході. Традиційні галузі виробництва у західних країнах зазнали істотного скорочення через їхню неспроможність конкурувати з ефективнішими далекосхідними виробниками, в яких менші витрати на робочу силу.
1.3. З метою активної протидії явищу безробіття розробляються програми зайнятості населення, які містять комплекс засобів, спрямованих на вирішення проблем як зайнятого, так і незайнятого населення; прогнозування дисбалансу на ринку праці; професійний підбір, підготовка і перепідготовка кадрів; запобігання масовому безробіттю; стимулювання гнучкого ринку праці; стабілізація кадрів на підприємствах тощо.
Значна роль у цьому відводиться соціології праці, яка бере участь у формуванні методичних рекомендацій щодо вироблення програм зайнятості населення. Ці програми здебільшого охоплюють такі питання:
" стабілізація сфери застосування праці;
" створення додаткових робочих місць;
" внутрігалузевого та територіального перерозподілу працюючих;
" організацію професійної орієнтації, перепідготовки та підвищення кваліфікації працюючих;
" соціального захисту працюючих громадян;
" управління програмою та контроль за її виконанням.
2. Донедавна у країнах Заходу оплачувана робота здебільшого була привілеєм чоловіків. За останнікілька десятиліть ця ситуація радикально змінилася: все більше жінок поповнюють лави робочої сили.
2.1. Для переважної більшості населення в доіндустріальних країнах (і більшості людей у країнах "третього світу" сьогодні) виробнича діяльність та робота в домогосподарстві не розмежовувалася. Виробництво
Loading...

 
 

Цікаве