WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія організацій. Технологія та механізм процесу соціального управління - Реферат

Соціологія організацій. Технологія та механізм процесу соціального управління - Реферат


Реферат на тему:
Соціологія організацій. Технологія та механізм процесу соціального управління
План
1. Поняття "організація". Характерні ознаки та визначення організації в соціології організацій. Типи організацій. Ознаки і властивості організації як соціальної системи.
2. Структура та будова соціальної організації виробничого підприємства.
Формальна організація. Неформальна організація.
3. Проблема керівництва в теорії управління та соціології організацій.
Стиль керівництва. Способи і методи коректування поведінки підлеглих і стимулювання їх до конкретних дій.
4. Процес прийняття управлінських рішень.
Література
1. Відмінність соціологічного підходу від інших полягає вже в погляді на сам об'єкт організації. В економіці, кібернетиці, технічних науках термін "організація" виступає синонімом упорядкованості, він застосовується до будь-яких, в тому числі фізичних, систем і процесів. В соціології ж організація розглядається як специфічне соціальне і тільки соціальне утворення. Об'єктом упорядкованості тут виступають індивіди і соціальні групи, певні соціальні функції.
В соціології організації, положення якої використовує соціологія праці та управління, існує множина визначень і ознак організації. Однак всі вони можуть бути зведені до обмеженого числа засад (підходів). Так, першою засадою для соціологічного визначення організації є її розгляд в якості соціального процесу динамічної властивості будь-яких соціальних систем. Організація як процес упорядкованості різноспрямованої активності соціальних компонентів (людей, соціальних груп і колективів) мусить забезпечувати координацію і взаємодію. Результатом процесу виступає їх організованість - синонім соціальної упорядкованості. Все це робить проблему організації (як процесу забезпечення соціального порядку) однією з центральних проблем соціології.
Другою засадою є розгляд її (організації) як специфічного інструменту для забезпеченості функції цільових соціальних систем. Організація тут - засіб і інструмент забезпечення функції об'єднання і регламентації поведінки людей для досягнення поставлених цілей. Подібне формулювання звужує кордони організації і зв'язує її функцію з ціледосягненням. Третьою засадою для визначення організації є її визначення як специфічного соціального об'єкту (системи).
Найбільш поширений погляд на організацію трактує її синонімом поняття "установа". Безсумнівно, що адміністративні установи різного типу містять в собі всі необхідні ознаки організації як процесу, функції і соціального об'єкту (ієрархічність, цілеспрямованість). Разом з тим розширювальний підхід дозволяє розглядати в якості організації будь-яку соціальну систему, будь-який інститут, якщо вони спрямовані на забезпечення ціледосягнення і виконання сталих соціальних функцій. З цієї позиції можна побудувати типологію організацій за трьома ознаками: ступеню формалізації відносин, рухливості цілей, можливості для працівників впливати на прийняття рішень і встановлення мети організації. З огляду на це А.Пригожин виділяє три типи організацій.
1.1 Адміністративні - з жорстко заданою структурою і високим ступенем формалізації відносин; директивно встановленими ззовні цілями, обмеженими можливостями для працівників впливати на них. Приклад - міністерства, учбові заклади і т.п. Приналежність до таких організацій не залежить від форми власності. Вони можуть бути державними, кооперативними, орендними і приватними.
Громадські організації. Від адміністративних вони відрізняються більшою рухливістю щодо мети, добровільністю членства, менш формалізованими структурами, більшою можливістю впливати на кінцеві цілі. Прикладом можуть виступати політичні партії, профсоюзи, клуби за інтересами тощо.
Асоціативні організації - ступінь формалізації відносин мінімальний, структури рухливі, цілі не декларовані, а вплив на них індивідів досить великий. Яскравий приклад - сім'я.
Усі вони, незважаючи на відмінності, виконують схожі функції і можуть бути до єдиного класу організацій. Вони виконують функцію інтеграції соціальних елементів і регламентації їх різноспрямованої активності, без чього спільна діяльність людей неможлива.
1.2. До суттєвих ознак організації як системи можна віднести наступні:
1. організація - специфічна цілісність, яка за своєю природою відрізняється від зовнішнього середовища і установлювана нею;
2. вона має складну будову і складається з достатньо автономних за своїми цілями і функціями елементів;
3. сума властивостей усіх елементів, що складають організацію, не вичерпують її властивостей як єдиного цілого;
4. вона функціонує в тісній взаємодії із зовнішнім середовищем, реагуючи на будь-яку ситуацію, яка виступає умовою і обмеженням її існування.
Як соціальна система організація має наступні специфічні властивості:
1. організація завжди і перш за все - соціальна спільність;
2. організація - ієрархічна система, її відмінна ознака - наявність як мінімум двох елементів - об'єкту і суб'єкту;
3. соціальна природа людей як об'єкту організації, передбачає в якості свого обов'язкового атрибуту зустрічну спонтанну активність соціальних груп і окремих працівників, які мають власні інтереси і які не завжди співпадають з цілями організації;
4. організація має цільову природу, оскільки створюється для реалізації конкретних цілей і оцінюється через ціледосягнення, що передбачає в ній елементи раціональності;
5. організація опирається на горизонтальні структури - поділ і спеціалізацію праці за функціональною ознакою;
6. організація побудована за вертикальною (ієрархічною) ознакою, обумовленою необхідністю координації різноспрямованої діяльності горизонтальних структур, їх спонтанної активності;
7. організація виконує конкретні функції по відношенні до мікросоціуму і макросоціуму.
Характеризуючи організацію як специфічну соціальну систему, слід підкреслити, що орієнтація на кінцевий результат передбачає в ній значний волюнтаристський раціональний компонент. Під ту чи іншу мету проектуються зазвичай структура організації і механізми, що забезпечують ціледосягнення. В основі організації лежить раціональна природа професійної спеціалізації осіб, які приймають управлінські рішення. Робота організації вимагає все більш висококваліфікованих фахівців-предметників.
Другим компонентом виступає нераціональне начало організації як соціокультурної системи, яке накладає суттєві обмеження на раціональність дій, спрямованих на ціледосягнення.
2. Характеризуючи соціальну організацію підприємства, її трактують то як сукупність соціальних груп, утворюючих єдину систему (цільові, професійні і соціально-психологічний групи), то як систему відносин, що виникають між людьми і соціальними групами, то як систему писаних і неписаних правил, що регулюють поведінку людей, чи як систему влади на підприємстві. Кожен підхід маєправо на існування, оскільки фіксує різні сторони одного й того ж явища.
В соціології і теорії управління виділяють дві підсистеми регуляції в рамках соціальної організації - формальну і неформальну. Вони спираються на дві досить разнорідні сукупності засобів і відносин з відповідними щодо них структурами. Кожна підсистема відрізняється специфічною природою і діє за власними
Loading...

 
 

Цікаве