WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Особливості політичної культури сучасної української молоді - Реферат

Особливості політичної культури сучасної української молоді - Реферат

даними Держкоммолодьспорттуризму України темпи росту всеукраїнських молодіжних та дитячих об'єднань підвищуються з року в рік (див. рис.2).
Малюнок 2. Кількість всеукраїнських молодіжних та дитячих організацій, зареєстрованих впродовж кожного року
Але частка молоді, що бере участь у роботі громадських молодіжних організацій, залишається незначною. Це підтверджують як дані соціологічних досліджень, так і кількісний склад всеукраїнських громадських молодіжних організацій.
Вивчаючи політичну активність, соціологи не можуть залишити без уваги блок проблем щодо участі сучасної молоді в діяльності політичних партій. Справа в тому, що нинішня молодь становить незначний відсоток у політичних партіях (за даними Українського інституту соціальних досліджень протягом останніх 4-х років членство молоді в політичних партіях ледве досягло 2%) [3]. До того ж майже всі партії мають дуже невеликий відсоток своїх прибічників у молодіжному середовищі. Це повинно спонукати партії до подальшого визначення концептуальних засад молодіжної політики, розробки "молодіжної платформи", залучення молоді у припартійні молодіжні громадські об'єднання тощо.
Вивчення політичної активності молоді передбачає врахування такого показника, як участь молоді у роботі органів державної влади. За даними Держкомстату, за часів незалежності кількість молоді серед депутатів вищого законодавчого органу України значно зменшилася [5]:
Кількість молоді серед депутатів Верховної Ради України
Незначне представництво молоді і в органах державного управління. На 1 січня 1997 року там працювало 108,3 тис. молодих людей віком 25-28 років або 19,1% від усіх працюючих. Серед них 64,5 % - спеціалісти найнижчих категорій, серед керівників молоді лише 5.3% [5].
Результати досліджень щодо ставлення молоді до політичних партій, молодіжних організацій та професійного заняття політикою дозволяють зробити наступні висновки. З одного боку, участь української молоді у політичному житті відповідаєпоказникам європейських країн. Відомо, що в стабільних демократіях, де немає потреби в кардинальних змінах існуючої політичної системи, більша частина молоді є лише потенційно активною, психологічно готовою до політичної участі. З іншого боку, особливість суспільно-політичного розвитку України на сучасному етапі полягає у відродженні та творенні власної державності, що вимагає значно вищої, ніж звичайно, політичної активності всіх громадян. Але, якщо згадати властиві сучасній українській молоді недостатньо високий рівень політичної і правової свідомості, недовіру до владних інституцій, які за умов високої політичної активності робили б молодь легкою здобиччю деструктивних сил, стає зрозумілим, що її політична пасивність відіграє сьогодні й певну позитивну роль.
Що ж детермінує політичну пасивність нового покоління українців? По-перше, вирішення проблем матеріального забезпечення, професійного самовизначення вимагають від молодої людини таких зусиль, що політична діяльність об'єктивно переміщується на периферію її інтересів. По-друге, високий рівень недовіри до державних інституцій обумовлює негативне ставлення молоді до політичної діяльності взагалі. У червні 2001 року лише 24% опитаних молодих людей довіряли Президентові України, не довіряли - 59%. Рівень довіри до інших посадових осіб був ще нижчий: прем'єр-міністру довіряли 14%, Голові Верховної Ради - 16% [7]. По-третє, не сформувався механізм політичної соціалізації молоді за нових умов. Досвід старшого покоління, що виховувалося в умовах відчуження від політичної сфери, не може бути застосований сьогодні.
Актуалізація проблеми політичної соціалізації пов'язана з необхідністю формування в сучасних умовах вільного і відповідального громадянина, активного суб'єкта політичної діяльності.
За аналогією з процесом загальної соціалізації політичну соціалізацію можна розглядати як включення індивіда до політичної системи, процес формування в нього певного ставлення до влади і політичної активності на основі засвоєння знань, норм і цінностей суспільства і самостійного осмислення сутності соціально-політичного буття.
Особлива роль у формуванні політичної свідомості і поведінки громадян належить суб'єктам і агентам політичної соціалізації [8]. Суб'єктами політичної соціалізації називають соціальні інститути, що пропонують власну систему політичних норм, цінностей, моделей поведінки. До них належать сім'я, група однолітків, суспільні об'єднання й організації, політичні партії, державні органи й установи. Агенти політичної соціалізації виконують роль трансляторів політичних норм і цінностей, які продукуються суб'єктами. Головними агентами соціалізації є інститут освіти і засоби масової інформації. Залежно від стадії політичної соціалізації ці інститути мають різний ступінь впливу на свідомість і поведінку індивіда.
На первинній стадії політичної соціалізації найбільш впливовим інститутом є сім'я. Члени сім'ї належать до певної соціальної групи, мають певні інтереси, потреби, цінності та орієнтації. Це значною мірою впливає на формування соціальних установок індивіда, його ціннісних орієнтацій та їх реалізацію в майбутньому у сфері політики. Характер політичного розвитку в сім'ї залежить від цілої низки факторів: змісту оціночних суджень батьків щодо політичних і суспільних подій; частоти обговорення політичних питань у сім'ї; єдності політичних поглядів у батьків; суперечностей політичної ідентифікації батьків; соціально-економічного статусу сім'ї; кореляції між політичними поглядами і поведінкою батьків, інших членів сім'ї та дітей; соціально-політичної активності та громадянської позиції членів сім'ї тощо.
Вторинна стадія характеризується розширенням кола суб'єктів і агентів соціалізації. Індивід здобуває власний політичний досвід, вчиться робити самостійні висновки щодо політичних подій. У зв'язку з цим визначальний вплив на політичний розвиток особистості мають ті інститути, що сприймаються як найбільш компетентні в питаннях політики, здатні ефективно вирішувати хвилюючі суспільство проблеми. Так, наприклад, в демократично розвинутих країнах молодіжні громадські організації є одним із головних суб'єктів вторинної політичної соціалізації. В Україні ступінь їхнього впливу значно нижчий, що обумовлено не досить високим авторитетом подібних організацій серед української молоді.
Стадії політичної соціалізації існують не ізольовано одна від одної. Аналіз того, яким чином суб'єкти і агенти політичної соціалізації впливають на індивіда на кожній ізстадій, є однією з головних умов отримання об'єктивної інформації щодо політичної культури молоді, особливостей її формування і розвитку.
ЛИТЕРАТУРА: 1. Матусевич В. Політична культура: теоретично-методологічні проблеми дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №4-5. - С.5-20. 2. Политическая социология. - М., 2000. - С.293. 3. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 року). - К., 2000. - С.158. 4. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. - К., 1996. - С.112. 5. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року). - К., 1998. 6. Вашутін О. Політична соціалізація молоді в сім'ї і становлення політичної психології індивіда // Людина і політика. - 2000. - №5. - С.67-71. 7. Моніторинг громадської думки населення України (вересень 2001).- К., 2001. 8. Підліток у великому місті: фактори та механізми соціалізації/ Під ред. Л.Г.Сокурянської. - Харків, 2000. - С.206.
Loading...

 
 

Цікаве