WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Особистість в соціально-трудових відносинах - Реферат

Особистість в соціально-трудових відносинах - Реферат


Реферат на тему:
Особистість в соціально-трудових відносинах
План
1. Виробнича адаптація, її сутність.
2. Психологічний аспект трудової адаптації в контексті соціально-трудових відносин.
3. Регулювання трудової адаптації.
4. Наставництво як метод прискорення трудової адаптації.
Література
1. Більшість соціально-трудових відносин виступає для людини у формі соціально-трудових процесів, у яких вона бере участь протягом трудового життя, починаючи зі свого першого робочого місця та участі в процесі виробничої адаптації.
Виробнича адаптація. У соціології праці останніми роками зростає увага до проблем адаптації людини у сфері праці, що є свідченням визнання тієї суттєвої ролі, яку відіграє процес адаптації в трудовій діяльності людини. Водночас розуміння сутності адаптації утруднене існуючими ще функціональними підходами до адаптації працівника з виокремленням лише деяких сторін його взаємодії з виробництвом. Такий підхід залишається типовим для багатьох соціологів, у тому числі й західних. Розглядаючи суспільні процеси з позицій рівноваги, західна соціологія відводить адаптації в суспільстві роль фактора пристосування, призначеного приводити до рівноваги стану як окремої особистості, так і соціальних систем. При цьому поняття "адаптація" в широкому розумінні вживається щодо способу, яким соціальна система, чи то маленька група, така, як сім'я, чи великий колектив, такий, як організація або навіть ціле суспільство, пристосовується до фізичних та соціальних умов середовища. Соціальне пристосування пронизує всі вчення про соціальну систему представників функціональної теорії Т.Парсонса і Р.Мертона.
Необхідно підходити до дослідження адаптації особистості працівника, розглядаючи його як цілісну людину в різноманітності видів і форм виконуваної ним діяльності. З огляду на цілісне розуміння сутності працівника виробнича адаптація не обмежується професійною сферою, а охоплює сукупність соціально-трудових відносин, що зумовлює її структуру. До основних структурних елементів виробничої адаптації відносять професійну, організаційну, матерально-побутову, соціально-психологічну та адаптацію у сфері дозвілля.
В основі механізму виробничої адаптації лежить адаптивна потреба індивіда, опосередкована взаємодією з потребою його в трудовій самореалізації. При цьому формується, з одного боку, орієнтаційний мотив поведінки, що спонукає індивіда до здобуття інформації про трудову ситуацію, розширення контактів із соціально-виробничим середовищем, оцінки характеру адаптивної ситуації. З другого боку, мотив опанування конкретної трудової діяльності і досягнення оптимальної взаємодії з виробництвом опосередковує зміст інформації і спрямованість особистісних контактів. В результаті складної полімотивації здійснюється виробнича адаптація, яка враховує можливості реалізації на даному підприємстві життєвих цілей працівників.
Успішне (або утруднене) проходження виробничої адаптації молодого працівника залежить від того, наскільки сприятливі (або несприятливі) умови склалися для задоволення його адаптивної потреби. З огляду на структуру останньої до таких умов належать певний рівень взаємної інформації між індивідом і виробництвом, взаємних контактів; порівняння життєвих цілей індивіда з завданнями даного підприємства, а також наявність на виробництві умов для успішної трудової діяльності індивіда. Отже, наявність і повнота прояву сукупності умов, необхідних для проходження виробничої адаптації, будуть визначати як її ефективність, динамізм, так і межі самого процесу.
Таким чином, виробнича адаптація працівника являє собою процес його взаємодії з соціально-виробничим середовищем з метою оволодіти новою трудовою ситуацією. Адаптація починається зі встановлення інформаційного зв'язку з виробництвом під час профорієнтації і профвідбору (преадаптація), триває з початком роботи на підприємстві і закінчується розривом інформаційних та особистісних зв'язків з виробництвом (дезадаптація).
Управління виробничою адаптацією працівника полягає у впливі на всю сукупність структурних елементів адаптації, з акцентуванням на найбільш значущі для конкретних умов види адаптації і залежить від уміння менеджерів використовувати ефективні технології соціального управління адаптацією.
2. Трудова (виробнича) адаптація - це процес взаємодії працівника з оточуючим виробничим середовищем з приводу засвоєння для нього трудової ситуації. Сутнісними ознаками трудової адаптації є: активність, полімотиваційність, єдність адаптивно-дезадаптивних явищ, багаторівневість, що проявляється у взаємодії і єдності біологічного, психічного і соціального рівнів адаптації.
Загальним для більшості західних і вітчизняних психологічних шкіл був погляд на мотив адаптивної діяльності індивіда як на величину, що виникла й розвивалася за однієї причини: із-за порушення гомеостатичної рівноваги між організмом і середовищем та прагнення її відновити. Переживана організмом потреба щодо відновлення рівноваги з середовищем розглядалася як головний двигун адаптивної поведінки.
Розглядаючи психологічний аспект трудової адаптації важливо, передусім, з'ясувати , чому і в результаті прояву яких потреб активізується в цьому випадку психіка людини, на що ця активність спрямована, які причини визначають саме адаптивну активність психіки? Відповісти на ці питання - значить дослідити мотивацію адаптивної поведінки людини, яка, як і будь-який інший вид поведінки, мусить бути мотивованою, інакше вона ніколи не здійсниться.
Шлях для визначення сутності психологічної адаптації пролягає через вивчення потреб, які цю адаптацію викликають. Одна з потреб, що детермінує психологічну адаптацію, носить гомеостатичний характер і її вплив обмежений. Мотивована під впливом гомеостатичної потреби діяльність носить пристосувальний характер.
Серед потреб негомеостатичного характеру безпосередньо пов'язані з психологічною адаптацією т.зв. орієнтовані потреби. Сама назва цих потреб досить точно віддзеркалює їх роль в процесі саморегулювання поведінки. Так, покладаючись на раніше засвоєну інформацію від різного роду подразників, адекватно реагуючи на величину сигнальних знань, живі організми на вплив орієнтованих потреб, що виникають в результаті появи новизни в оточуючому (чи внутрішньому) середовищі, відповідають мотивацією адаптивної поведінки. Адаптація людини, яка мотивована орієнтованими потребами, носить активний характер і спрямована на усунення недостатньої орієнтованості людини, що викликана появою новизни в оточуючому середовищі.
Дослідження показують, що орієнтовані потреби мають свою структуру, яка включає пізнавальну потребу, потребу в емоційному контакті, а також потребу смислу життя. Кожна зі складових орієнтованих потреб обумовлює відповідні щодо них види адаптивної поведінки людини. Так, під впливом пізнавальної потреби мотивується прагнення до пізнання незрозумілих для індивіда явищ. Потреби в емоційному контакті відповідаєрегулювання поведінки людини в залежності від емоційних відносин інших людей. А у відповідь на потреби смислу життя формується прагнення співвідносити цінність власного життя з різними рівнями колективних і загальнолюдських цінностей.
Таким чином, реалізація орієнтованих потреб мотивує таку поведінку людини, яка направлена на дослідження та аналіз нової ситуації, яка виникає не лише з урахуванням предметних співвідношень, але й опираючись на емоційні оцінки людей, а також за допомогою абстрактних понять, співвідношень з сукупністю суспільних цінностей. В результаті виникає можливість не лише констатувати події, але й передбачати, планувати їх. Завершальним етапом і результатом мотивації адаптивної поведінки є формування мети діяльності, а також програми, яка включає в себе засоби реалізації мети.
Соціально-психологічна адаптація пов'язана з такими характеристиками трудового колективу, як міжособові відносини, групові цінності і норми, стиль лідерства, система заохочень і покарань, морально-психологічний клімат та ін.
Характерно, що розпочинаючи роботу в новому колективі, молодий робітник намагається зберегти те ж коло своїх колишніх зацікавлень, інтересів і т.п. Це визначає спрямованість пошуку інформації і формування соціальних зв'язків в колективі в процесі реалізації його потреб у спілкуванні. Нові
Loading...

 
 

Цікаве