WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Трудова поведінка - Реферат

Трудова поведінка - Реферат

Кожен працівник, включаючись у відповідності з суспільною й особистою необхідністю в процес матеріального виробництва, переслідує по крайній мірі три мети. По-перше, задовольнити потреби в засобах життєзабезпечення себе та членів сім'ї. По-друге, на практиці реалізувати засвоєні цінності, стандарти й зразки функціональної поведінки, які збуджують індивіда вибирати й здійснювати прийнятні для нього особисто й суспільно визнані форми професійного самоствердження. По-третє, реалізувати сталу потребу поєднання своєї професійної активності з легальними інституціонально закріпленими засобами й установами.
Наявність професійних здібностей (знань, вмінь, навиків та досвіду) слугує лише однією з передумов для включення індивіда в трудовий процес. Існують також й інші умови оптимального залучення в процес праці:
1. наявність відповідних робочих місць, які є функціонально-технологічною передумовою реалізації професійних здібностей;
2. позитивна мотивація працівників зайняти ці робочі місця, виходячи з власних професійних та життєвих інтересів, а також із суспільної необхідності і доцільності застосування професійних здібностей;
3. наявність відповідних соціально-економічних механізмів та інститутів, які забезпечують необхідне поєднання, інтеграцію працівників з конкретними робочими місцями.
З іншого боку, право на працю означає, що будь-якому громадянинові держава зобов'язана надати рівні можливості зайняти робоче місце за його бажанням й можливостями.
Все це інституціональні аспекти процесу включення працівника у виробничий процес. Зрозуміло, що їм передує закріплене за індивідом офіційне право зайняти певне робоче місце. Мова йде про те, що людина, яка володіє правом брати участь у виробництві, мусить відповідати мінімальним вимогам, володіти необхідними професійними навиками і функціональними можливостями. Лише в такому випадку вона органічно включається у виробничу організацію як її функціональний елемент.
Між правом на працю і його реалізацією простежується дистанція, що передбачає інституалізацію цього права, зокрема працевлаштування. Право реалізується лише в тому випадку, якщо індивід, по-перше, пройшов усі необхідні фази громадянської, соціальної, освітньої та професійної підготовки, а по-друге, набув по цьому необхідний комплекс якостей, які характеризують його як підготовленого й дієздатного суб'єкта, який несе свідому відповідальність за власні дії й вчинки. Лише в цьому випадку він наділяється певним соціальним статусом (професійним, посадовим), який забезпечує йому "автономію" трудової діяльності в межах продиктованих норм і стандартів - інституціональних вимог виробничої організації.
Статус - професійний, кваліфікаційний, посадовий, економічний - є реальним показником місця працівника в системі конкретної виробничої організації, де через сукупність інструкцій та норм встановлюються відносно жорсткі форми трудової поведінки. Наявність статусу - необхідна, хоча й недостатня, передумова того, що працівник включений в систему конкретних інститутів, пов'язаних з даною організацією. Тому усі види поведінки індивіда перебувають у сфері дій відповідних механізмів соціального контролю. Інакше кажучи, поведінка реєструється за своїми відхиленнями від продиктованих норм, а не за тим, наскільки точно вона їм відповідає, оскільки позитивна поведінка знаходиться в компетенції інших соціальних інститутів.
Слід зазначити, що соціальний статус, з одного боку, атрибутивна (суттєва) ознака особи, що задає певний модус трудової поведінки, а з іншого - деяка форма поведінки, що відображає продиктовані й засвоєні способи колективної взаємодії.
Соціальний статус має три виміри, чи проекції:
1. Він відображається у вербальних, візуальних та в ряді інших характеристик особи, в тому числі: зовнішніх атрибутах та символах; функціональних та ритуальних поведінкових характеристиках; відповідних способах соціальної комунікації та категоризації; інституціональних знаках соціальної та професійної приналежності; культурологічних знаках та символах, які фіксують аксіологічну атрибутику соціальної приналежності особи.
2. Соціальний статус як певний функціональний стан особи відображається також в суб'єктивних характеристиках, - установках, ціннісних орієнтаціях, актах свідомості, мотивації, програмах і планах поведінки.
3. Статус особи, вірніше її ролевий аналог, відображається в очікуваннях і реакціях з боку "значимих інших", які складають соціальне оточення.
В соціології прийнято виділяти наступні функції статусу: регулятивну, стратифікаційну, нормативну, атрибутивну, орієнтаційну, інструментальну, ідентифікаційну.
Соціальні інститути - специфічні, відносно самостійні механізми соціальної регуляції, які здійснюють контроль за поведінкою індивідів за допомогою використання спеціальних заходів та способів уселяння, переконання та виховання, різноманітних форм примусу й тиску, різних способів вираження визнання й схвалення. Дякуючи інститутам форми поведінки приводяться до відповідності з існуючими зразками, нормами й стандартами. Соціальні інститути розрізняються за: функціонально-цільовому призначенню, предмету регуляції, будові й способу впливу (офіційні та неофіційні, формальні та неформальні).
Основною функцією регуляції організаційно-управлінських інститутів є:
1. формування та відтворення сталих, технологічно доцільних стереотипів трудової (функціональної) поведінки;
2. забезпечення оптимальних умов по їх реалізації;
3. підтримка на необхідному рівні цілісної структури взаємодії працівників в системі поділу й кооперації праці.
Література
1. Афонин А.С. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты.- К., 1994.
2. Гіденс Е. Соціологія.- К., 1999.
3. Дворецкая Г.В., Махнарылов В.П. Социология труда.- К., 1990.
4. Дикарева А.Н., Мирская М.И. Социология труда. - М., 1989.
5. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціальні та галузеві соціологічні теорії.- К., 1999.
6. Лукашевич Н.М., Сингаевская И.В., Бондарчук Е.И. Психология труда.- К., 1997.
7. Маркович Д. Социология труда. - М., 1988.
8. Подмарков В.Г. Введение в промышленную социологию. - М., 1979.
9. Подмарков В.Г. Человек в трудовом коллективе: Проблемы социологии труда. - М., 1982.
10. Пригожин А.И. Социология организаций. - М., 1980.
11. Социология труда. - М., 1993.
12. Соціологія. - К., 1999.
13. Фролов С.С. Основы социологии. - М., 1997.
14. Штольберг Р. Социология труда. - М., 1982.
Loading...

 
 

Цікаве