WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Трудова поведінка - Реферат

Трудова поведінка - Реферат


Реферат на тему:
Трудова поведінка
План
1. Зміст, структура та функції трудової поведінки.
2. Мотивація трудової поведінки.
3. Цінності праці як фактор регулювання трудової поведінки.
4. Стимулювання праці.
5. Методи і форми соціальної регуляції.
Література
1. До числа провідних категорій соціології відносяться соціальна поведінка та її модифікації - трудова, виробнича, організаційна, функціональна, комунікаційна, демографічна, економічна, нормативна та девіантна. В них відображені властивості основних суб'єктів соціального життя: особи, групи, колективу. Соціальна поведінка - похідна компонента соціального середовища, яка переломлюється в суб'єктних характеристиках та актах дійових осіб, а також в результатах суб'єктивної детермінації людської активності.
Трудову діяльність слід розуміти як обумовлену технологічними засобами і незалежну від суб'єктивних бажань доцільну форму професійної активності індивіда. Трудова діяльність - це відносно жорстко фіксований в часі й просторі доцільний ряд операцій та функцій, здійснюваних людьми, які об'єднані у виробничі організації. Кінцевою метою такої діяльності є: створення матеріальних благ, засобів життєзабезпечення з різноманітними споживчими властивостями; надання послуг різноманітного цільового призначення; виробництво наукових ідей, цінностей та їх прикладних аналогів; накопичення, консервація та передача інформації та її носіїв тощо. Трудова діяльність пов'язана з розподілом благ, послуг, цінностей та ідей; організацією та управлінням працюючих, зайнятих в суспільному виробництві; забезпечення обміну продуктами діяльності та їх еквівалентами. Відтак комплекс людських актів, вчинків та дій, які з'єднують працівника з трудовим процесом, треба відносити до категорії трудової поведінки.
Трудова поведінка являє собою доцільний комплекс індивідуальних та групових дій і вчинків, які визначають: а) спрямування та б) інтенсивність реалізації людського фактору у виробничій організації. Трудова поведінка працівника, з одного боку, відображає об'єктивну необхідність: заданість умов функціонування, що виявляється в досить жорстких рамках виробничої ситуації. З іншого - вона достатньо вільна, багатоальтернативна, визначена свободою вибору, що й створює рівні та ієрархію потреб. Міра відповідності двох боків трудової поведінки показує, які її орієнтації, ступінь зацікавленості в узгодженості своїх дій з цілями організації.
Структура трудової поведінки має складну конфігурацію і функціонально-цільову програму і складається,
" по-перше, з циклічно повторюваних дій, однотипних за результатом, що відтворюють стандартні статусно-ролеві стани;
" по-друге, з маргінальних дій та вчинків, які формуються в фазах перехідного стану з одного статусу до іншого;
" по-третє, з поведінкових схем й стереотипів, що виражають глибоко інтерналізовані соціокультурні образи, елементи професійної субкультури та відповідні їй способи й методи спілкування, комунікацій та символічних дій.
" по-четверте, з унікальних вчинків, похідних від індивідуального досвіду, способів досягнення життєвих та професійних цілей;
" по-п'яте, з дій, в основі яких лежать раціоналізовані смислові схеми, переведені в план стійких переконань;
" по-шосте, з акцій, здійснюваних під диктатом тих чи інших обставин;
" по-сьоме, зі спонтанних реакцій та вчинків, спровокованих емоційним станом;
" по-восьме, з "дублікатів", які свідомо чи несвідомо повторюють стереотипи масової чи групової поведінки;
" по-дев'яте, з дій та вчинків, які є трансформацією впливу інших суб'єктів, що використовують різні форми примусу чи переконань.
Подібні акції - результат конвенції чи взаємної згоди, що досягається на підставі: а) внутрішнього переконання, б) паліативної згоди чи в) адміністративного (економічного) примусу.
Трудова поведінка диференціюється за:
1. предметно-цільовою спрямованістю;
2. глибиною просторово-часової перспективи досягнення тієї чи іншої мети, т.т. за "межею досягнення";
3. контекстом реалізації конкретної лінії трудової поведінки;
4. методами, способами й засобами досягнення конкретного результату;
5. інтенсивністю досягнення сформованої суб'єктом мети, дії;
6. соціокультурним зразком, покладеним в основу тих чи інших способів досягнення результату;
7. глибиною й типом раціоналізації, обгрунтування конкретної тактики й стратегії.
Отже, трудова поведінка - це комплекс дій та вчинків працівника, що свідомо ним реалізується; він пов'язаний з синхронізацією професійних можливостей та інтересів з фунціональним алгоритмом виробничого процесу. Це процес самонастройки, саморегуляції, що забезпечує певний рівень особистісної ідентифікації.
Цільові форми пов'язані з реалізацією цілей, які
" по-перше, безпосередньо стосуються виконання конкретних трудових функцій на робочому місці (функціональна поведінка);
" по-друге, направлені на досягнення певного рівня добробуту й якості життя (економічна поведінка);
" по-третє, здійснюються в процесі організаційно-управлінської взаємодії (організаційна поведінка);
" по-четверте, забезпечують досягнення чи зміну професійних, кваліфікаційних та адміністративних статусів (стратифікаційна поведінка).
2. Відомо, що трудова діяльність має складну поведінкову структуру. З одного боку, працівник, включившись в систему суспільного виробництва, підпорядковує свої дії інструкціям й нормам професійного середовища, а з іншого - він як активний і відносно автономний агент виробництва приймає особистісно змальовані рішення, вибирає альтернативні лінії поведінки. В зв'язку з цим можна говорити, що працівник мотивує свою поведінку, перепускаючи зовнішні фактори через призму власної свідомості. В кінцевому рахунку лише через систему мотивації він включається в певний контекст соціальної дійсності. Всі форми соціальної поведінки є наслідком суб'єктивної детермінації, одним з джерел якої виступає мотиваційна система особистості. Іншими словами, мотивація - пограничний прояв структури особистості, який діє чи веде себе певним чином завжди на перетині суб'єктивних, що виходять зсередини, сил та об'єктивних, що впливають ззовні, факторів. Процес мотивації перетворюється в поведінкові аналоги, реалізується у вчинках й діях індивіда, який об'єктивує, виявляє зовні власні замисли й рішення.
До структурних елементів процесу мотивації зазвичай відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення,
Loading...

 
 

Цікаве