WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Основні етапи формування і розвитку соціології праці та управління - Реферат

Основні етапи формування і розвитку соціології праці та управління - Реферат

статистичних закономірностей;
2. концепція строгих величин і "середньої людини", згідно з якою арифметично середня величина, отримана на підставі розподілення відповідей на питання, немов би онтологізується, отримує самостійне життя в середньо-типовому представникові даної групи, суспільства;
3. встановлення соціального закону як сталої тенденції зміни середніх величин, а чи ж сталої кореляції між декількома характеристиками;
4. методологічні правила формулювання анкетних питань. (А.Кетле рекомендував ставити лише такі питання, які:
а) необхідні і на які можна отримати відповідь;
б) не викликати у людей підозри;
в) однаково розуміютьсяусією сукупністю опитуваних;
г) забезпечують взаємний контроль.
В англійській і французькій емпіричній соціології можна виокремити умовно наступні основні напрямки:
1. політична арифметика (У.Петті і Дж.Граунт) - найпростіше кількісне дослідження суспільних явищ;
2. соціальна фізика (А.Кетле) - емпіричні кількісні дослідження фізичних характеристик людини і встановлення статистичних закономірностей суспільних явищ з застосуванням складних математичних процедур (розумілась як теоретична дисципліна);
3. соціальна гігієна (Е.Чадвік, Л.Віллерма, А.Паран-Дюшатле) - емпіричний опис санітарних умов праці й побуту міських промислових робітників, класифікація соціальних показників здоров'я населення на підставі опитувань, інтерв'ю й спостережень з метою випрацювання практичних рекомендацій для проведення доброчинних соціальних реформ;
4. моральна статистика (А.Геррі, Дж.Кей-Шаттлуорт) - збір й аналіз кількісних даних щодо моральних й інтелектуальних характеристик різних станів населення з метою розробки рішень в області соціальної політики і соціального управління;
5. соціографія (школа Ле Пле (сюди можна також віднести й Б. та С.Вебба і Ф.Енгельса)) - монографічний опис територіальних чи професійних спільнот (необов'язково з використанням кількісних методів обробки даних) з опорою на статистику й спостереження, результати яких зазвичай використовуються для аналізу динамічного (історичного) стану об'єкту в різний час.
В Німеччині зазначені напрямки отримали розвиток як паліативне, вторинне явище. Так, в ХІХ ст. німецька статистика являє собою конгломерат відомостей по георафії, історії, демографії, економіці, медицині, а зародження власне емпіричної соціології припадає на другу пол. ХІХ ст. через запозичення ідей французької та англійської емпіричних шкіл. Основним і фактично єдиним центром здійснення емпіричних досліджень в Німеччині стало Товариство соціальної політики (виникло в 1872 р.), яке зіграло визначну роль в європейському інтелектуальному житті. З діяльністю товариства пов'язана творчість провідних представників німецької історичної школи політекономії (тому їх часом називають ще німецькими соціальними політиками) таких як Г.Шмоллер, М.Вебер, А.Вебер та Ф.Тенніс. Для його діяльності характерне попереднє колективне обговорення програм майбутнього дослідження, визначення ключових проблем, по яким намічався збір первинної інформації, безпосередній їх перевід в формулювання анкети. Зібрані матеріали публікувалися без глибокої обробки, оскільки соціальні політики мало цікавилися методологією.
Прикладна соціологія. Першим, хто дав обгрунтування поняттю "прикладна соціологія" і вказав на її місце в системі соціологічного знання, був Фердінанд Тенніс (1855-1939). Він розробив оригінальну концепцію структури знання. Його формальна, чи "геометризована", соціологія починалася не з фактів, а з ідеалізованих абстракцій - абстрактних типів, абстрактних сутностей ("громада", "родові відносини", "дружба" і т.п.), які, будучи своєрідними понятійними мірками, мусять прикладатися до реальності. Це обумовлює й звідси висновується саме поняття "прикладна соціологія", яка відрізняється від теоретичної соціології тим, що описує форми соціальних відносин не в спокої, а в динаміці. Її методом є понятійна аналогія, а сферою використання - історія людства. Таким чином, прикладна соціологія ідентична швидше з історичною соціологією. Крім того, Ф.Тенніс виокремив ще й емпіричну соціологію (соціографію), яка вивчає сучасний стан суспільства. Втім трактування Теннісівської прикладної соціології не прижилася в науці. Зараз її розуміють зовсім інакше, і в нинішньому значенні прикладна соціологія виникла прибл. в середині ХХ ст.
Першими експериментаторами в області соціальних резервів і людського фактору на виробництві треба вважати т.зв. "ранніх наукових менеджерів" в Англії. Наприкінці ХІХ ст. центр прикладної соціології, т.т. практичного менеджменту, переміщується із Англії до Америки. Діяльність "ранніх наукових менеджерів" відображала епоху класичного капіталізму. На зміну їй приходить некласичний, чи монополістичний капіталізм, капіталізм. І якраз виразником нового підходу до управління стали представники американського руху "науковий менеджмент", лідером якого був Фрідерік Уінслоу Тейлор (1856-1915). Останньому приписують відкриття моделі "економічної людини", головний смисл праці якої полягає й обумовлюється отриманням грошей. Втім сам Ф.У.Тейлор, як то висновує з детального аналізу його висловлювань, не вважав гроші ні головним, ні єдиним мотиватором.
Ф.У.Тейлор розробив і запровадив складну систему організаційних заходів - хронометраж, інструкційні картки, методи перенавчання робітників, планове бюро, збір соціальної інформації, нову структуру функціонального адміністрування, які усі вкупі здатні гарантувати робітникові, що підвищення ним продуктивності праці не буде довільно нівельовано адміністрацією через пониження розцінок. Чимале значення Ф.У.Тейлор надавав стилю керівництва, правильній системі дисциплінарних санкцій й стимулюванню праці. В організації праці провідне місце займали поведінка людини й мотивація, а зовсім нетехнічні фактори.
Література:
1. Афонин А.С. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты.- К., 1994.
2. Гіденс Е. Соціологія.- К., 1999.
3. Дворецкая Г.В., Махнарылов В.П. Социология труда.- К., 1990.
4. Дикарева А.Н., Мирская М.И. Социология труда. - М., 1989.
5. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціальні та галузеві соціологічні теорії.- К., 1999.
6. Лукашевич Н.М., Сингаевская И.В., Бондарчук Е.И. Психология труда.- К., 1997.
7. Маркович Д. Социология труда. - М., 1988.
8. Подмарков В.Г. Введение в промышленную социологию. - М., 1979.
9. Подмарков В.Г. Человек в трудовом коллективе: Проблемы социологии труда. - М., 1982.
10. Пригожин А.И. Социология организаций. - М., 1980.
11. Социология труда. - М., 1993.
12. Соціологія. - К., 1999.
13. Фролов С.С. Основы социологии. - М., 1997.
14. Штольберг Р. Социология труда. - М., 1982.
Loading...

 
 

Цікаве