WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Основні етапи формування і розвитку соціології праці та управління - Реферат

Основні етапи формування і розвитку соціології праці та управління - Реферат


Реферат на тему:
Основні етапи формування і розвитку соціології праці та управління
План
1. Донауковий період розвитку соціології праці.
2. Класичний період розвитку соціології праці.
Література
1. Донауковий період розвитку соціології - найзначніший за часом: ІІІ тисячоліття до н.е. - XVIII ст. н.е. (Власне донауковий період закінчується в XIV ст. діяльністю Т.Аквінського)
Стародавні письмові документи, в яких зачіпаються соціально-трудові проблеми суспільства, відносяться до ІІІ-ІІ тис. до н.е. і охоплюють такі країни як Єгипет, Месопотамію, Шумер, Урарту, Хетське царство, Вавилон. Реконструкцію соціально-трудових відносин Стародавнього Сходу здійснюють на основі вивчення клинописних, папірологічних, епіграфічних і нарративних джерел.
Відомі письмові свідчення про проведення обліку населення - його соціального та демографічного складу, відношення до військової служби, можливості участі в державному управлінні, рівня економічного добробуту і т.п. - датовані ІІІ тис. до н.е.
Державне регулювання економічних відносин в централізованих суспільствах Стародавнього Сходу базувалося на систематичному обліку й опитуванні зайнятості населення. В певній мірі можна говорити про домінування в цей період "планової" економіки, яка враховувала міру праці й міру споживання (у відповідності з соціально-майновим статусом), яка засновувалася на строгому поділі праці й примітивній кооперації праці, централізованому поділі робочої сили (рабської сили), примусовому регламентуванні праці й професійному закріпленні робітників. Дані переписів забезпечували рішення не лише фінансово-економічних та військових задач, але й політичних, бо ж певний рівень забезпеченості давав право на участь в органах управління.
Старосхідні документи дають багату інформацію про соціальну стратифікацію суспільства, професійно-кваліфікаційну структуру населення, форми соціальної організації праці, розподіл робочої сили, механізм стимулювання праці та його оплату, структуру та тривалість робочого дня. Аналіз першоджерел скасовує міф про примітивну організацію старосхідного суспільства і водночас переконує в існуванні виняткового різноманіття форм соціально-економічних відносин. Так, на підставі конкретного аналізу, рабська праця в економіці Передньої Азії:
1. не була найчисельнішою в професійно-кваліфікаційній структурі населення;
2. не відносилася до сфери некваліфікованої виконавчої праці, яка не визначала технічного змісту стародавньої економіки;
3. не була конкурентноспроможною з вільною (й дорогоцінною) працею вільного населення - землеробів, ремісників, службовців.
Визначним досягненням старосхідної економічної думки є принципове, з точки зору соціології праці, відкриття непродуктивності рабської праці і властивих їй (як, зрештою, й іншим формам примусової праці) патологічних явищ (наприклад, рестрикционізму (свідомого обмеження норми виробітку).
Старосхідна цивілізація дала світові складну систему суспільного поділу праці, яка існує й по наш час. Перш за все мова йде про відокремленні розумової праці від фізичної.
Новий етап в розвитку ідей про працю пов'язаний з Стародавньою Грецією. Сократ, Платон, Ксенофонт, Аристотель достатньою мірою усвідомлювали прогресивну функцію поділу праці, дякуючи якому суспільство отримує соціальну стратифікацію, різноманіття видів праці й занять, добре професіоналізовану працю, систему економічного обміну товарами й послугами. Саме в результаті поділу праці складаються плідні умови для спеціалізації людей на виготовлення тих чи інших видів продукції, підвищення їх якості. Люди самі отримують можливість вибирати сферу діяльності згідно з власними нахилами.
Якщо Платон зосереджувався головним чином на мокросоціальному аналізі поділу праці (в масштабах всього суспільства), то Ксенофонта цікавить більше мікроаналіз явищ. Останній докладно вивчає поділ праці в ергастеріях (античних майстернях), досліджує (вперше в історії європейської думки) проблеми редукції праці, т.т. зведення складної праці до простої. Зазначимо тут принагідно, що редукція праці буде одним із центральних питань в працях К.Маркса, Г.Зіммеля, М.Шелера і А.Гастаєва.
Платон першим встановив закон "гармонійного різноманіття" праці. Так, згідно з цим афінським мислителем, (1) різноманіттю потреб людей відповідає (2) різноманіття здібностей до праці і (3) різноманіття видів праці. Платон вважав спеціалізацію праці необхідною умовою покращання якості продукції та збільшення її кількості. Обидва параметри економічно необхідні суспільству. І чим довше хтось спеціалізується у своїм ремеслі, тим більших успіхів він досягає. Платон переконаний у необхідності довічного закріплення робітника за даною йому початково професією. Він запропонував вперше в історії теоретичне виправдання інституту професійного закріплення.
Середньовіччя не дало нічого принципово нового щодо розуміння суспільної праці, якщо не враховувати позиції Святого Августина (IV-V ст.ст.), який однаково високо цінував розумову й фізичну працю; та Томи Аквінського (ХІІІ ст.), який ставив фізичну працю нижче за розумову. Обидва вони розвивали аксіологічне вчення про працю (типове для античної Греції й тогочасного Сходу), лише придаючи йому християнське забарвлення. І якщо в античності праця певною мірою вважалася негідною вільної людини (вважалася надбанням раба), то християнство, не міняючи нічого по суті, додало свої етичні мотиви. Праця - є покаранням Божим за первородний гріх і водночас засобом спокути людиною успадкованого первородного гріха.
2. Класичний період розвитку соціології праці датується ХІХ - початком ХХ ст. Він є найкоротшим за часом, але надто багатим за змістом. Власне науковий період почався з першими проблисками капіталізму в європейській Реформації. Т.Аквінський був останнім виразником донаукових поглядів, а М.Лютер (XV-XVI ст.ст.) - носій ідей нового, наукового етапу.
Так, саме протестантизм вперше підносить повсякденну трудову діяльність мирянина до рівня найбільших і найвищих релігійних цінностей. У вченні Мартина Лютера та Жана Кальвіна праця наповнюється релігійно-моральним, духовним змістом, праця тепер розуміється як головне покликання людини, їй надається статус божественної місії, яку покладає на людину Бог. Напружена активність, моральна дисципліна, працелюбство, чесна праця і праведно накопичений капітал - ось ціннісна шкала капіталізму. Вона є підгрунтям того, що західні соціологи називають "трудовим суспільством". Воно репрезентує новий тип людської цивілізації, яка засновується на протестантській трудовій етиці, яка є вільною від конкуренції і підприємництва. Протягом XV-XX ст.ст. "трудове суспільство" визначало шляхи розвитку західної цивілізації. І лише з 70-х рр. (з початком "третьої
Loading...

 
 

Цікаве