WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Предмет, завдання і значення курсу “Соціологія праці та управління” - Реферат

Предмет, завдання і значення курсу “Соціологія праці та управління” - Реферат

саме в контексті з'ясування проблем, пов'язаних з процесом праці), що перші визначають співвідношення матеріальних потреб життя і розвитку суспільства, а інші - відношення між різними індивідами й соціальними спільнотами і проявляються в їх соціальній діяльності. Соціальний закон, який прокладає собі шлях через різноманітні випадковості і регулює їх, стає видимим лише тоді, коли ці випадковості проявляються у великих кількостях, стають сталими й закономірними.
Предметом конкретного соціологічного дослідження, яке завжди грунтується на узагальненні статистичних фактів, виступає закономірність, т.т. міра вірогідності настання якоїсь події чи явища, а чи ж їх взаємозв'язку. Більш слабким видом закономірності виступає тенденція, яка показує основний напрямок розвитку подій, наближення реального процесу до об'єктивної закономірності. При умові багаторазового накладення різних тенденцій виявляється усталений зв'язок, який й формулюється в якості закону. Закони, існуючі об'єктивно (незалежно від свідомості людей), виражають сутність, форму всезагальності явищ, і слугують предметом теоретичного соціологічного дослідження. Іншими словами, усі поняття - тенденція, закономірність і закон - відображають повторюваний і сталий зв'язок суспільних явищ.
Соціологічна теорія налічує багато законів, які описують розвиток й функціонування суспільства як єдиного соціального організму. Якщо говорити назагал, то закони як знання про сутність, всезагальність і необхідність явищ відображаються саме соціологічною теорією. Її основними компонентами виступають соціологічні категорії й поняття, що утворюють логічно зв'язану наукову систему. Розглянемо деякі з таких понять.
Соціальні процеси, які ми визначили як сталий і ті, що змінюють один одного стани і явища, можуть характеризувати:
1. розвиток особистості (формування ціннісних орієнтацій, установок чи мотивацій поведінки);
2. взаємодія декількох індивідів;
3. внутрі- й міжгрупова взаємодія (адаптація, трудове змагання, конфлікти).
5. Будь-яке соціальне явище чи поведінковий акт можна інтерпретувати багатьма способами (ця кількість не буває безкінечною, втім її водночас й не можна назвати принципово замкненою). Це означає, що по мірі розвитку науки будуть з'являтися все нові способи інтерпретації поведінки людей в організованих спільнотах, чи простіше, в організаціях.
Відкритий характер кількості теоретичних інтерпретацій поведінки пояснюється відкритим характером нашого досвіду, на якому грунтується сама теорія. В свою чергу відкритий характер заключає в собі не лише достоїнства. Так, вирази "конфліктний шлюб", "колегіальний стиль" чи "трудова адаптація" в різних культурах варіюються за своїм змістом.
З тим, аби дати теоретичну інтерпретацію, мало знати, що значить роль, статус, влада чи норма випрацювання. Їх можна по різному розуміти, вкладаючи різний зміст чи зводячи до якихось суто житейських уявлень. Поняття ролі чи влади мусять бути вирваними із реального контексту, ізольованими від повсякденних нагромаджень і включеними в новий контекст. Він називається теоретичною системою, в якій колишні терміни набувають нові, ідеально-типові зв'язки, отримують інший статус й іншу назву - ідеальних конструктів. Лише нові теоретичні поняття можна операціоналізувати, звести їх до сукупності досліджуваних ознак чи вимірюваних індикаторів. Нажаль, в своїй практичній діяльності, розробляючи програму та інструментарій дослідження, соціолог операціоналізує те, що не може й не повинне операціоналізуватися, т.т. абстрактні поняття, які занурені в наш повсякденний досвід і культурний контекст, але ще не є перекладеними на мову теоретичної системи. Подібні такі "наївні" процедури ми називаємо теоретизуванням. Змішування наукового й повсякденного теоретизування не наближує соціолога до ідеалу точного знання, нормам академічної дисципліни.
Існують дві найважливіші процедури - опис і дослідження, які є атрибутами наукової діяльності. Дослідження - це дещо більше, аніж процес ставлення запитань. Соціологічне дослідження - це передусім перевірка гіпотез, а не збір інформації на задану тему. Тут перевіряється не компетентність чи якість анкети, а відповідність теоретичної моделі і реального світу.
Теоретичний рівень соціологічного дослідження має свою специфіку і суттєво відрізняється від емпіричного знання. Вирішальною ознакою теоретичного дослідження виступає його спрямованість на вдосконалення й розвиток концептуальних засобів науки, рух в пласті ідеально-абстрактних об'єктів і схем. Навпаки, емпіричне дослідження визначається як застосування до об'єктивної дійсності, що лежить поза системою понять вже готових розумових засобів.
Характерною рисою теоретичного акту є те, що являє собою не лише відображення деякого об'єкту, але й рефлексію, усвідомлення процесу відображення. І в цьому смислі соціологічне знання включає в свою структуру (імпліцитно й експліцитно) методологічні норми й принципи. Концептуальний апарат будується на перетині цих двох гіперплощин пізнавального процесу. Відмінна риса теоретичної рефлексії - її біомодальність, яка означає здатність одночасно відображати те, що належить суб'єкту і те, що належить об'єкту. Так, в соціології при розробці питань праці мусять чітко дистанціюватися мова, якою висловлюється дослідник (суб'єкт) і сам респондент (об'єкт). При цьому методологічні заборони на кшталт "інтерв'юер не повинен нав'язувати об'єкту свою думку" організують не лише технологію дослідника, а й логіку розгортання теорії.
6. Принципова особливість соціології в цілому, і соціології праці та управління зокрема, полягає в двоїстості методологічного статусу. Соціологія виникла зі сфери філософського знання і значною мірою ця дещо специфічна залежність від філософії зберігається й сьогодні. З іншого боку, соціологія спрямована на вирішення конкретних проблем, поведінку соціальних груп та індивідів. Звідси беруть початок кількісна методологія, практика емпіричних досліджень та прикладних технологій. Так, в соціології праці та управління подібна специфіка виявляється ще яскравіше. Її предмет - суспільна праця - може бути адекватно осмислений і як соціологічна категорія, і як емпірична реальність поведінки людей одночасно. Таким чином, двоїстий статус соціології праці та управління витікає також із багатомірності суспільної праці як предмету соціологічного дослідження.
Соціологія, оскільки вона не може ігнорувати філософський аспект свого предмету, мусить брати за вихідне працю як суспільну субстанцію. Це значить, що мова йде про категорію праці як узагальнено-логічну форму відображення взаємодії суспільства і природи, людини і суспільства через історичну генезу матеріально-предметного середовища і антропосоціогенез.
Предмет соціології праці - суспільна праця, її організація й управління трудовим процесом. Останнє може бути адекватно осмислене і як соціологічна категорія, і як емпірична реальність поведінки людей одночасно. Таким чином, двоїстий статус соціології праці та управління витікає також із багатомірності суспільної праці як предмету соціологічного дослідження.
Основними категоріями соціології праці є характер праці, її зміст та умови, а також мотивація, адаптація, соціально-психологічний клімат тощо.
Характер
Loading...

 
 

Цікаве