WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Середовище соціалізації - Реферат

Середовище соціалізації - Реферат

експресивне забарвлення, що дозволяє вживати їх у значно більшій кількості випадків, ніж це прийнято мовними нормами ("залізно", "крутий"). Третя - слова і вирази, вживані лише в жаргоні ("бакси", "салага", "кльовий", "прикид" - англіцизми, слова з блатної лексики). Четверта - слова і вирази, вживані тільки в окремих регіонах, зокрема й ті, що мають корені в обласних діалектах.
У кожній субкультурі народжується й побутує свій фольклор - комплекс словесних, музичних, ігрових, образотворчих видів творчості.
Словесний вид творчості включає в себе різні перекази з історії суспільства носіїв субкультури, про життя і "діяння" її легендарних представників, специфічні за змістом, віршовані і прозові твори, анекдоти.
Музичний фольклор - це переважно пісні, що виражають певне світосприйняття і ставлення до навколишнього, почуття і устремління, особливості стилю життя і мислення, що відображають і пропагують цінності і норми субкультури, розповідають про якісь реальні або міфічні події в житті її носіїв.
Серед образотворчих видів фольклору слід вирізнити графіті Термін "графіті" походить від італійського "graffito" й означає "креслити лінії", "писати карлючками", "видряпувати". Він позначає всілякий недозволений напис, знак, зроблені будь-яким способом (крейдою, ручками і олівцями, маркерами, фарбою, видряпані або викарбувані) на об'єктах суспільної і приватної власності (стінах будинків, парканах, лавах, у транспорті, в туалетах, ліфтах, на сходах, на партахі столах і навіть на пам'ятках культури). Графіті містять у собі різноманітні повідомлення, лайки, вислови, рисунки, символи. Графіті - засіб утвердження групової ідентичності носіїв субкультури (написання імен рок-ідолів, назв спорткоманд і т. ін.), протест проти соціальних і культурних норм (зображення табуйованих слів і символів, відповідні сентенції й заклики і т. ін.), відображення агресивних реакцій на ту або іншу дію чи подію.
У середовищі соціалізації особливо слід вирізнити проблеми, пов'язані з місцем проживання людини. Незважаючи на багато десятиліть міграції сільських жителів у міста, більше чверті населення нашої країни живе в сільській місцевості (що набагато більше, ніж у розвинутих країнах).
Особливості сільського способу життя пов'язані з особливостями праці й побуту жителів: підпорядкованістю праці ритмам і циклам року; важчими, ніж зазвичай у місті, умовами праці; малими можливостями для трудомісткої праці в домашньому і підсобному господарствах (так, праця на присадибних ділянках, у саду, на городі займає буквально півжиття сільських жителів - у середньому 181 день на рік); набір занять на дозвіллі досить обмежений.
У життєвому укладі сільських поселень збереглися елементи традиційної сусідської общини. В них доволі стабільний склад жителів, слабка його соціально-професійна і культурна диференціація, типові тісні родинні і сусідські зв'язки.
Загалом сучасні села зберігають багато традиційних рис сільського способу життя. Ритм його розмірений, неквапливий, зберігає елементи природовідповідності. Час зовсім не завжди розглядається сільським жителем, як скороминущий, як соціальна цінність.
Для села характерна "відкритість" спілкування. Відсутність великих соціальних і культурних відмінностей між жителями, нечисленність реальних і можливих контактів роблять спілкування селян доволі тісним і таким, що охоплює всі сторони життя. Дружба і приятелювання диференціюються слабко, а тому емоційна глибина і інтенсивність спілкування з різними партнерами рідко мають серйозні відмінності.
Чим менше село, тим всеохопніше спілкування його жителів.
Звичайна річ, усе, про що йшла мова, може мати більш або менш суттєві відмінності залежно від "індивідуальних" сільських особливостей.
Села і селища як тип поселення впливають на соціалізацію людей майже синкретично (нерозчленовано). Практично неможливо відстежити їхній вплив у процесі стихійної, відносно спрямовуваної і відносно соціально контрольованої соціалізації.
Багато в чому це пов'язано з тим, що в сільських поселеннях дуже сильний соціальний контроль поведінки людини. Оскільки жителів небагато, зв'язки між ними досить тісні, остільки всі знають усіх і про всіх, анонімне існування людини практично неможливе, кожен епізод її життя може стати об'єктом оцінки з боку оточення.
Особливу роль у соціалізації сільських жителів відіграє вплив міста на село, який невпинно зростає. Він робить певну переорієнтацію життєвих цінностей між реальними, доступними в умовах села і такими, які властиві місту і можуть бути для сільського жителя лише еталоном, мрією.
На відміну від села для міського типу поселення характерні такі показники: концентрація великої кількості жителів і висока густота населення на обмеженій території; високий ступінь різноманітності людської життєдіяльності (як у трудовій, так і в позавиробничій сферах); диференційовані соціально-професійна і, нерідко, етнічна структури населення.
Міста розрізняються між собою за декількома параметрами.
За величиною: малі (до 50 тис. жителів), середні (до 350 - 400 тис), великі (до 1 млн.), гіганти (понад 1 млн.).
За переважними функціями: промислові адміністративно-індустріальні; адміністративно-культурно-індустріальні; портові з розвиненою промисловою, культурною і адміністративною сферами; спеціалізовані; курортні; "наукогради".
За регіональною належністю.
За часом існування: давні (понад 500 років); старі (понад 100 років); нові (менше 100 років).
За складом жителів (за співвідношенням статево-вікових, соціально-професійних і етнічних груп населення): "молоді", "старі", соціально диференційовані більшою мірою й слабко диференційовані, моноетнічні, з двома-трьома етнічними групами, які переважають, поліетнічні.
За стабільністю населення: за співвідношенням корінних городян і мігрантів із села, інших міст і регіонів.
Місто (середнє, велике, гігант) має декілька характеристик, які створюють специфічні умови соціалізації його жителів, особливо поколінь, що підростають.
Сучасне місто об'єктивно - осереддя культури: матеріальної (архітектура, промисловість, транспорт, пам'ятки матеріальної культури), духовної (освіченість жителів, установи культури, навчальні заклади, пам'ятки духовної культури та ін.).
Завдяки цьому, а також кількості та розмаїттю верств і груп населення, місто - осереддя інформації, потенційно доступної його жителям.
У той же час місто - осереддя криміногенних факторів, кримінальних структур і
Loading...

 
 

Цікаве