WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Механізм реалізації політичної влади - Реферат

Механізм реалізації політичної влади - Реферат

економічною сферою (ділові кола, робітники, сільськогосподарські та інші професійні групи). Ситуаційні групи особливого становища базуються на загальних характерних рисах або загальному життєвому досвіді. Лобі, що представляють громадський інтерес, підтримують політику, на їхню думку, благотворну для всіх громадян. Організації, сформовані задля конкретної цілі (одноцільові), працюють і в інтересах певної ідеологічної програми або конкретної політичної мети. Урядові кола, що представляють місцеві органи влади, органи штату, федеральні та іноземні політичні організації, також беруть активну участь у лобістському процесі.
В загальних рисах групи тиску можна класифікувати таким чином:
Можна перерахувати такі основні функції груп тиску:
1) передають настрої і вимоги народу урядові;
2) впливають на законодавчий процес (вони не тільки надихають і підтримують законодавство, але часто розробляють законопроекти і подають їх на розгляд урядів, правлячої партії або комісій законодавчої влади);
3) виконують важливу роль під час добору експертів і спеціалістів на міністерські та адміністративні посади, відкриваючи доступ на державні пости особам з відповідним досвідом і оточенням;
4) надають підтримку і мобілізують людей для реалізації урядових програм;
5) здійснюють контакт з урядом і сприяють виробленню сучасних та ефективних законів.
У демократичних системах вплив численних груп тиску може досягти сили, яка нейтралізуватиме ефект роботи уряду.
Розглядаючи роль груп інтересів у політичному процесі, Хітшнер і Левін пишуть: "Із безлічі стратегій, які використовують групи інтересів для досягнення своїх цілей, переважне значення мають дві: по-перше, прямий вплив на урядові органи та офіційних осіб; по-друге, побічний вплив на них через окремих осіб, політичні партії та громадську думку. Стратегія та методи, використовувані будь-якою групою, визначаються її складом, цілями і засобами їх досягнення, а також характером уряду, на який ця група прагне вплинути. Відкритість щодо вираження вимог групи інтересів та рівень сприйнятливості до них суспільства залежать від типу партійної системи та політичної атмосфери".
Вплив груп тиску на державну політику здійснюється на п'ятьох рівнях.
По-перше, групи впливають на громадську думку, використовуючи різні засоби масової комунікації для популяризації своїх ідей чи програм в аудиторії читачів, слухачів та глядачів.
По-друге, вони прагнуть вплинути на результати виборів шляхом фінансування політичних груп або активізації інших форм передвиборної боротьби.
По-третє, групи тиску впливають на зміст платформ політичних партій, виступаючи на відповідних форумах чи спілкуючись із кандидатами.
По-четверте, вони можуть сконцентрувати свої зусилля на законодавчих органах, входячи в контакти з депутатами, беручи участь у слуханнях законопроектів у комісіях.
І, нарешті, вони прагнуть контролювати вже прийняті закони, співпрацюючи з адміністративними діячами або заперечуючи правильність тлумачення адміністрацією цих законів, передаючи справу в разі потреби на розгляд суду.
Є чотири етапи політичного процесу, на яких активно діють групи інтересів.
Перший етап - це з'їзд політичної партії. Загальнонаціональні партії США являють собою гнучкі асоціації груп інтересів, що співпрацюють одна з одною у процесі призначень і виборів до федеральних органів. Деякі з груп усупереч належності до однієї партії мають на меті протилежні-інтереси. Платформи загальнонаціональних партій зазвичай являють собою компроміс цих інтересів. Представники окремих груп кожні чотири роки на з'їздах партії ведуть боротьбу за умови цих компромісів. Представники, робітничих профспілок домагаються більших соціальних гарантій і пом'якшеного регулювання трудових процесів (Американська федерація фермерських комітетів, наприклад, наполягає на своєму погляді щодо сільськогосподарської програми).
Другий етап - це загальнонаціональні вибори. В цей період представники великих груп прагнуть спрямувати в потрібне русло масові виступи під час виборних кампаній. Вони - організатори і учасники масових мітингів, полум'яні оратори, ініціатори збирання коштів, пропаганди в пресі, на радіо й телебаченні на підтримку своїх кандидатів.
У США не раз робилися спроби регулювати й контролювати діяльність груп тиску. Більшість штатів, федеральний уряд відповідно до Закону про лобістську діяльність від 1945 р. вимагають реєстрації імен і адрес усіх осіб, які роблять внески в організації на суму понад 500 доларів, а також надання списків вкладників, котрі вносять понад 10 доларів; недотримання закону карається штрафом або навіть ув'язненням. Проте компетентні спостерігачі вказують на необхідність жорсткішого ставлення до регулювання лобістської діяльності. Слід чіткіше контролювати як саму діяльність лобі, так і їхні витрати.
Поширення груп тиску фактично породило дві системи представництва в США, які пронизують і доповнюють одна одну, - територіальну та функціональну. Перша формальна, друга неформальна. Щоб зрозуміти принцип політичного представництва в США, треба враховувати обидва ці елементи. Групи інтересів і групи тиску в Америці доцільніше не критикувати, а суворо контролювати. Наприкінці XVIII ст. один із творців американської Конституції Джеймс Медісон говорив, що "регулювання різних інтересів, які часом протиборствують, є головним завданням сучасного законодавства". Це завдання актуальне до цього дня.
Третій етап - набирання чинності законами, і саме тут групи тиску докладають найбільші й невпинні зусилля. Офіційним і загальнодоступним методом переконування є клопотання перед комісією Конгресу, в чиїй компетенції перебуває цей закон. Звернення до комісії вельми важливе, бо, по суті, вона є малим законодавчим органом. Рекомендація комісії не завжди є гарантією прийняття закону, але відмова рекомендувати законопроект майже завжди веде до його поразки. Відтак групи тиску використовують інші побічні та неформальні методи впливу. Конгресмени часто одержують особисті звернення від представників груп тиску або від відомих діячів, які спонукають їх "сказати своє слово".
Четвертий етап - вплив на адміністрацію. Конгрес - важливий об'єкт концентрації зусиль груп тиску, та не менш поважне місце в їхній діяльності посідають виконавчі органи. Федеральний уряд підтримує широкі програми витрат на соціальне забезпечення і військово-промисловий комплекс. Державні контракти на відповідні поставки та послуги є одним із найважливіших елементівекономічної системи. Тому державні установи, що відають контрактами, стають епіцентром боротьби за матеріальні вигоди. До неї часом залучаються високопоставлені чиновники та члени Конгресу.
На додаток до перелічених аспектів діяльності груп тиску можна назвати ще один, гідний згадування. Це роль груп тиску в судочинстві. Постанови судів як центрів політичної влади можуть мати велике значення для цілей груп інтересів. Порушуючи справу в суді, вони можуть не тільки домогтися негайних результатів (наприклад, сприятливого рішення в конкретному випадку), але й здобути із діяльності апеляційних судів прецеденти, що мають значно більше значення для сфери їхніх інтересів.
Проблема, пов'язана з групами тиску, полягає в тому, що вони часом накидають свою волю законодавцям та адміністративним органам. Від цього не лише терплять норми суспільної моралі, але й відбувається перекіс політики, що проводиться в інтересах народу, або,
Loading...

 
 

Цікаве