WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Механізм реалізації політичної влади - Реферат

Механізм реалізації політичної влади - Реферат


Реферат на тему:
Механізм реалізації політичної влади
Найважливішим інструментом реалізації політичної влади, її здійснення є вироблення і подання суспільству політики, в якій влада інтегрує й виражає великі інтереси провідних соціальних верств суспільства, пропонує шляхи їх здійснення.
Питання розробки загального курсу, відповідних йому політик, шляху подолання конфлікту на стратегічній основі найменше знайомі нашому політологічному знанню, яке не допускалось до "святая святих" - вироблення і реалізації політики. Тому досвід західної політологічної думки щодо цього особливо важливий.
Кожне незалежне суспільство формує свою політику, тобто приймає політичне рішення, підсилюване суворими санкціями. Виробляючи й реалізуючи політичні рішення, суспільство так чи інакше артикулює політичні вимоги, інформує про них, втілює в кадровій і державній політиці, керується ними в конкретних ситуаціях, перевіряючи правомірність своїх дій. Ось чому при порівняльному аналізі груп інтересів увага дослідників в першу чергу спрямована на структури, інститути і процеси, завдяки яким ці функції здійснюються. Процес, за допомогою якого індивідууми і групи ставлять вимоги особам, котрі приймають політичні рішення, називається артикуляцією інтересів. Він може здійснюватися різними структурами і способами, що дуже важливо, адже саме тут пролягає межа між суспільством і політичною системою. Артикуляція інтересів властива різноманітним структурам - від роз'єднаного натовпу до з'їзду працівників торгівлі.
Якщо регіональні і об'єднані родинними зв'язками групи завжди діють через неформальні і непостійні канали, то асоційовані групи зазвичай артикулюють свої інтереси по регулярних і законних каналах. Під "групою інтересів" Алмонд і Пауел розуміють групу людей, об'єднаних особливими зв'язками взаємної зацікавленості чи вигоди, котрі до певної міри усвідомлюють це.
Самопредставницькі та аномічні групи (в основному спонтанні) позначені низьким рівнем організації і відсутністю регулярної діяльності від імені групи. До цієї категорії входять також неасоційовані групи інтересів поряд із родинними, віковими, етнічними, регіональними, класовими, що артикулюють свої інтереси через окремих осіб, сім'ю, керівників релігійних громад тощо.
Характерні риси таких груп:
1) нерегулярність артикуляції інтересів;
2) відсутність організованих дій і засобів артикуляції;
3) брак наступності у внутрішній структурі.
Інституйовані групи інтересів формально організовані і складені із професійно підібраних кадрів з чітко означеними політичними чи соціальними функціями. Ці групи формуються в рамках таких організацій, як політичні партії, законодавчі органи, адміністративний апарат, церква тощо. Будучи організованими, вони можуть відігравати важливу роль у суспільстві.
Асоційовані групи інтересів - це спеціалізовані структури для артикулювання інтересів: профспілки, організації бізнесменів, етнічні об'єднання, асоціації, сформовані з релігійних і цивільних груп.
Організовані групи інтересів шукають канали для артикулювання своїх вимог і засоби переконування тих, від кого залежить прийняття рішення, що ці вимоги заслуговують на увагу і відповідні дії. Одним із наочних засобів артикулювання вимог є демонстрації і застосування сили; вони зазвичай використовуються анемічними групами інтересів.
Інший доступ до політичної еліти - особисті зв'язки; до них, як правило, вдаються неасоційовані групи. Еліта може бути представником певної групи інтересів, і це найважливіший канал, який досить ефективно можуть використати деякі зацікавлені кола. Але ще значніша роль різноманітних формальних і неформальних каналів, що є в сучасній політичній системі. Серед них - засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса), політичні партії, законодавчі та адміністративні органи, уряд.
Є різноманітні типи артикулювання інтересів.
По-перше, воно може бути явним і потайним. Явне артикулювання інтересів - це чітке формулювання вимог; потайне може набрати форми конкретної поведінки або настрою, що сприймаються політичною системою. По-друге, вимоги можуть артикулювати ся конкретно або ж узагальнено (наприклад, "викоренити всі форми корупції" і т. ін.). По-третє, самі вимоги можуть бути загальними або особливими.
Загальні здебільшого постають у такому вигляді: багаті мусять платити вищі податки; корумпованих осіб треба дуже суворо карати. Особливі вимоги мають стосунок до певних осіб, сімей чи невеликих груп людей. Артикулювання вимог може мати інструментальний або емоційний характер. У першому випадку воно набирає форми погодження (угоди) з чітко застереженими наслідками, в другому - має вияв у формі гніву, розчарування або надії.
Канали доступу найбезпосереднішим чином залежать від структур політичної комунікації, що є в суспільстві. Чимраз більші можливості використання засобів масової інформації прямо сприяють артикулюванню інтересів. Другий важливий фактор - політична культура суспільства. Так, ставлення людей до насильства впливає на поширення тих чи інших форм поведінки в суспільстві. Третій важливий фактор - розподіл ресурсів у суспільстві. Збір інформації, конче потрібної для того, щоб впливати на громадську думку, утримувати кваліфікований персонал, лобістська діяльність і т. ін. потребують значних коштів, тому до таких методів можуть вдаватися лише ті групи інтересів, які мають великі фінансові спроможності.
Тепер розглянемо найхарактерніші риси груп інтересів.
1. Масштаб і складність системи груп інтересів залежать від масштабу і складності суспільства, різноманітності ідей і запитів усередині його. Типи груп інтересів також еквівалентні виконуваним ними функціям. Для того, щоб ці групи працювали ефективно і на демократичних засадах, належить відповідно репрезентувати всі види інтересів - соціально-економічні, ідеологічні, культурні, етнічні, релігійні, родові - у структурі груп інтересів. Таке представництво не тільки справедливе і гарантує вплив широкої громадськості, але й забезпечує потік інформації і підтримку, яких потребують органи влади. Стабільні західні суспільства порівняно рідко потерпають від серйозних вибухів аномічних виступів, пов'язаних з неадекватно поданими інтересами, тоді як ефективність афро-азіатської політичної системи значно знижена слабким представництвом нових соціально-екологічних інтересів на відміну від традиційних (родових і деяких інших).
2. Друга характерна риса - відносна самостійність окремих груп інтересів, особливо в тому, що стосується їх ролі в артикулюванні інтересів і залученні прибічників. Підконтрольні уряду групи (наприклад, у тоталітарних чи деяких авторитарних системах) служать до певної міри інструментом функціонального представництва, але значно важливіша їхня основна функція - інструмент державного контролю над суспільством.
3. Третя характерна риса - розподіл влади всередині системи груп інтересів. Часом такий розподіл адекватний і справедливий, внаслідок чогозначна частина верств суспільства здатна ефективно впливати на процес прийняття рішень, в якому наявні плюралізм, конкурентність і представництво. Проте влада може розподілятися і вельми неадекватно, коли одні групи, що представляють вузькі верстви суспільства, панують у державній політиці, а доступ інших груп до неї надто обмежений.
Групи тиску, що є в сучасній Америці, можна класифікувати за інтересами, які вони представляють. Найвпливовіші з них пов'язані з
Loading...

 
 

Цікаве