WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат

Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат

підпорядкованих рівнів у бік центральних, загальнонаціональних урядів. США, Канада, Бразилія і деякі інші країни й далі функціонують як федеральні системи, де штати і місцеві органи влади по-старому володіють значною владою. Та водночас у них відбувається зосередження більшої влади в руках центральних урядів і розширення їхніх функцій. Нижчестоячі органи дедалі частіше відіграють роль провідників державної політики, адресатів федеральних фондівдля потреб власних програм, які приймають рішення у рамках загальнонаціональної політики.
Ця тенденція в основному пов'язана зі складністю сучасних суспільств. Вони більше не є децентралізованими суспільствами, що були попервах відносно самостійними і автаркичними на місцевому, провінційному чи федеральному рівні.
Урбанізоване масове індустріальне суспільство - це взаємозалежна національна спільнота; власне кажучи, воно дедалі більше стає взаємозалежною інтернаціональною спільнотою. Дискутуються навіть питання про життєздатність сучасної національної держави. Найсерйозніші економічні проблеми - безробіття, економічний спад, інфляція, енергопостачання - потребують загальнонаціональних підходів - так само, як проблеми екології, зумовлені економічним зростанням. Аналогічним чином й інші питання - транспорт, соціальне забезпечення, освіта, громадська безпека, охорона здоров'я - пов'язані із загальнонаціональними потребами, що не піддаються самостійному вирішенню на місцевому рівні.
Пересування влади від законодавчих органів до виконавчих часто утрирується, адже навіть в умовах попереднього обмеження функцій уряду і прийняття рішень, і законодавча ініціатива завжди були в руках виконавчих органів, а законодавчий орган служив лише певною противагою виконавчого, вдосконалюючи, ратифікуючи або відкидаючи вихідні від нього пропозиції. Нині деякі законодавчі органи зберігають свою життєздатність і вплив у системі державного управління.
Американський Конгрес - найвпливовіший, як і раніше, законодавець у світі, який значно обмежує владу Президента. Британська Палата громад позбавлена, на перший погляд, самостійності в прийнятті рішень, проте відіграє в законотворчості важливу роль. Разом з тим вищенаведена тенденція виразно проявляється у двох напрямках.
Перший - відмова від демократії і, отже, від пріоритету законодавчої влади. Другий - збереження демократії при постійному посиленні виконавчої влади без відповідного посилення законодавчої чи пониження ролі законодавчих органів, покликаних обмежувати, вдосконалювати або ж анулювати ініціативи органів виконавчих.
Розширення функцій виконавчої влади, в свою чергу, привело до становлення бюрократичної держави, а отже, до зростання повноважень бюрократії: підвищення її ролі в прийнятті рішень. Як говорилось вище, бюрократи вже більше не є простими адміністраторами; використання законів у сучасних умовах передбачає значною мірою вироблення цих законів і контроль за їхнім дотриманням. Бюрократи всього світу міцно пов'язані з розробкою політики на вищому рівні, виступаючи як радники, лобісти, консультанти у виконавчих і законодавчих процесах.
Ресурси влади. По суті, всі групи інтересів мають певні ресурси влади. Найважливіші з них - кількісний склад і організація. Масштаб організації має дуже велике значення, але може бути компенсований іншими факторами чи ресурсами. Важлива і організаційна згуртованість: коли робітничий клас виступає єдиним фронтом, він здобуває довіру і набуває ваги, що відповідає його числу. Неасоційовані групи, в яких немає елемента формальної організації і згуртованості, зазвичай слабкі. їхня чисельність неадекватна викликаному ними ефекту.
Володіння власністю, або економічна влада - другий важливий ресурс, особливо характерний для впливових економічних груп у промислових суспільствах. Групи, що репрезентують бізнес, можуть справляти вплив завдяки можливості надавати або скорочувати робочі місця; провідні профспілки - через вплив на економіку шляхом страйків; інші групи - завдяки коштам, які вони можуть використати для укладання угод. Важлива роль належить і таким ресурсам, як інформація, кваліфікація і досвід.
Групи інтересів володіють інформацією і досвідом, що конче потрібно урядові для вироблення ефективної політики. Крім того, в них є лідери, професійні кадри і лобісти з великими навичками у використанні цих ресурсів для впливу на політику. Групи інтересів, на думку державних чиновників, маючи потрібні знання і підготовлених експертів, особливо впливові, коли політичне питання включає складні технічні проблеми.
Влада груп інтересів взагалі і конкретних зокрема може оцінюватися в контексті її розподілу в політичній системі в цілому. В олігархічних системах у політиці звично домінує одна або декілька груп - земельна аристократія, релігійні кола, військові у феодально-аграрних суспільствах. Системи концентрованої влади (авторитарна, тоталітарна) і деякі парламентські демократії, аж ніяк не маючи імунітетів стосовно груп інтересів, успішно чинять опір їх впливу доти, доки правлячі політичні еліти виступають єдиним фронтом.
Якшо між елітами виникає протиріччя, то для груп інтересів настає сприятливий момент, коли вони можуть переконливо заявити про себе.
Делегування влади, - Розглянемо процеси, через які влада делегується. Посідач влади може передати іншому управління тим усталеним порядком, що спочатку був під його контролем. Він може довести це до загального відома, і відтак передати повноваження. Це - один із шляхів передачі права на використання влади за своїм розсудом. Якщо ми знаємо, як посідач влади здійснює владу, то в нас є уявлення і про те, як ця влада делегується. Однак шляхом делегування прості системи особистого контролю можуть перетворитися в складні сплетені ієрархії, а подальший розвиток таких ієрархій може часто спричинити розширення або, альтернативно, обмеження влади.
Делегування влади "нагору". Розглянемо спочатку делегування влади "нагору", коли один індивід дозволяє управляти усталеними порядками, що перебувають під його контролем, якійсь іншій особі, котра має більшу можливість до дії, ніж він сам. Делегування влади якомусь певному представникові може здійснюватися великою групою індивідів у надії, що цей представник зможе здобути результати, навряд чи досяжні, якщо ця група діятиме самостійно.
Такому представнику добровільно підпорядковуються або підтримують його, тому що його дії вважаються корисними або через те, що йому довіряють. Той, хто делегує, водночас може піти на певну втрату або відчуження влади, як на необхідну ціну за ті вигоди, які можуть бути одержані тільки через організовані дії. Проте таке делегування містить у собі ризик, що делегована влада може бути обернена проти свого першоджерела, що той, кому делегована влада, може перетворитись на володаря і гнобителя. Індивід, котрий вступає до організації заради проштовхування своїх інтересів і відтак передає частину своїх
Loading...

 
 

Цікаве